20.05.2019 Справа № 920/366/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Олтушевській І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/366/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут», м. Суми
до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, м. Суми
про стягнення 382 614 грн 17 коп
за участю представників сторін:
від позивача - Сіденко Л.В. (за довіреністю від 26.12.2018 № 007.1Др-41-1218);
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: 11.04.2019 до Господарського суду Сумської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» з позовною заявою від 02.04.2019 № 40701-СК-2087-0419, відповідно до якої просить суд стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області на свою користь 361 138 грн 01 коп основного боргу, 1 805 грн 69 коп - інфляційних збитків, 1 510 грн 28 коп - 3% річних, 18 160 грн 19 коп - пені, а також 5 739 грн 21 коп сплаченого за подання позовної заяви судового збору.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.04.2019 № 920/366/19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
16.05.2019 до суду надійшла заява б/н, б/д (від 16.05.2019 Вх.№ 3790) Головного управління ДФС у Сумській області, відповідно до якої відповідач повідомив суд, що заперечень проти позову не має, заявлена сума заборгованості за отриманий та спожитий природній газ підтверджена актами звірки.
В судове засідання 20.05.2019 прибула представник позивача, яка підтримує позицію, викладену у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Між ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» та Головним управлінням ДФС у Сумській області був укладений Договір від 18.01.2019 № 41АВ407-114-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі по тексту - Договір) з протоколом розбіжностей до договору.
Відповідно до вищезазначеного Договору постачальник зобов'язується передати споживачу у 2019 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором
За січень 2019 року відповідачу поставлено природного газу на суму 361 138 грн 01 коп, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 № СМ389001266, що належним чином підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 27).
Згідно з п. 4.2.1. Договору - обсяг газу сплачується до 25 числа місяця постачання газу згідно рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа, наступного за звітним місяцем згідно рахунку-фактури.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В порушення вимог чинного законодавства та умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, станом на 02.04.2019 заборгованість перед позивачем складає 361 138 грн 01 коп.
Згідно з п. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( ст. 610 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України Відповідач, який прострочив виконання грошовою зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, суд дійшов висновку щодо задоволення 361 138 грн 01 коп - основного боргу, 1 510 грн 28 коп - 3% річних, 1 805 грн 69 коп інфляційних витрат та 18 160 грн 19 коп - пені.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього кодексу.
Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви б/н, б/д (від 16.05.2019 Вх.№ 3790) відповідач визнав позов.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
В зв'язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору.
Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 2 869 грн 61 коп підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 46, 130, 185, 191, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, код ЄДРПОУ 39456414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (40000, вул. Береста, 21, м. Суми, код ЄДРПОУ 39586236) 361 138 грн 01 коп - суму основного боргу, 1 805 грн 69 коп - інфляційних збитків, 1 510 грн 28 коп - 3% річних, 18 160 грн 19 коп - пені, а також 2 869 грн 61 коп - 50% сплаченого позивачем судового збору.
3.Наказ видати згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 30.05.2019.
Суддя Ю.А. Джепа