ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.05.2019Справа № 910/3745/19
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні
справу № 910/3745/19
за позовом приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 330 636,90 грн.
Без виклику учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення 330 636,90 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення ст. 41 Статуту залізниць та здійснив доставку вантажів позивача з пропуском установлених строків, в зв'язку з чим позивач просить стягнути штраф у загальному розмірі 330 636,90 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 02.05.2019р.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на 29.05.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
22.02.2019р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому останній виклав контррозрахунок позовних вимог та заявляє про пропущення позивачем строку позовної давності та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
03.05.2019р. через відділ діловодства господарського суду від позивача отримано відповідь на відзив.
10.05.2019р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Протягом липня-серпня 2018 року відповідач здійснював доставку вантажу, одержувачем якого є позивач, за відповідними залізничними накладними, копії яких додано до позовної заяви.
Як зазначає позивач, перевезення вантажу за залізничними накладними було здійснено відповідачем з порушенням строків доставки, визначених Правилами обчислення термінів доставки, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим просить суд стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" 330 636,90 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву виклав контррозрахунок позовних вимог та заявляє про пропущення позивачем строку позовної давності та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000. № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України), у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п.2.9 Правил, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
виконання митних та інших адміністративних правил;
тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до п.2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст.. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.12., нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних (окрім накладних №№32754863, 32779209, 92771701, 32854408, 32839557 та 32917072), доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
При цьому, судом встановлено, що за залізничними накладними №№32754863, 32779209, 92771701, 32854408, 32839557 та 32917072 термін доставки вантажу не перевищено, з урахуванням приписів п.2.9 Правил та наявності відмітки в перевізних документах про причини затримки вантажу.
Позивачем не надано суду доказів того, що наявна у вказаних залізничних накладних в графі 49 відмітка про причини затримки вантажу не відповідає визначеним у п.2.9 Правил обставинами, за наявності яких збільшується термін доставки вантажу.
Також, судом встановлено, що позивачем необґрунтовано не враховано наявність відмітки у накладних відповідно до п.2.9 Правил щодо збільшення термінів доставки вантажу, відповідно, невірно визначено кількість днів перевищення відповідачем термінів доставки, а саме:
- №32798167 від 22.07.2018р., вагон №66752767 - календарний штемпель станції відправлення 22.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 04.08.2018р., кількість прострочених днів - 3.
- №32811432 від 23.07.2018р., вагон №65302317 - календарний штемпель станції відправлення 23.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 04.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32824344 від 24.07.2018р., вагон №65490310 - календарний штемпель станції відправлення 24.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 04.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32816803 від 24.07.2018р., вагон №67852772 - календарний штемпель станції відправлення 24.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 04.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32827941 від 24.07.2018р., вагон №65941437 - календарний штемпель станції відправлення 24.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 04.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32839771 від 25.07.2018р., вагон №66169525 - календарний штемпель станції відправлення 25.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 04.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32817744 від 24.07.2018р., вагон №65489148 - календарний штемпель станції відправлення 24.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 04.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32869950 від 27.07.2018р., вагон №66733759 - календарний штемпель станції відправлення 27.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 07.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32869927 від 27.07.2018р., вагон №68563667 - календарний штемпель станції відправлення 27.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 07.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32915605 від 31.07.2018р., вагон №60220480 - календарний штемпель станції відправлення 31.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 12.08.2018р., кількість прострочених днів - 3.
- №32914830 від 31.07.2018р., вагон №60676277 - календарний штемпель станції відправлення 31.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 12.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
- №32902876 від 30.07.2018р., вагон №66242884 - календарний штемпель станції відправлення 30.07.2018р., календарний штемпель видачі вантажу - 12.08.2018р., кількість прострочених днів - 2.
Відповідно до розрахунку суду, загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вагонів складає 254 047,20 грн.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Відповідно до пункту «д» статті 134 Статуту залізниць України встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до статті 135 Статуту залізниць України, претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.
Частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Разом з тим, частиною першою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Частиною 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004р., та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, у випадку звернення сторони з претензією про відшкодування завданих збитків перевізником, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та має особливості обчислення строків позовної давності у випадках застосування позивачем претензійного порядку врегулювання спору.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2018р. у справі №910/4405/18.
Як встановлено судом, позивач у строк сорок п'ять днів, встановлений частиною першою статті 315 Господарського кодексу України не звертався до відповідача з претензією щодо сплати штрафу. Доказів протилежного позивачем суду не надано.
Отже, перебіг шестимісячного строку позовної давності у даному випадку щодо спірних залізничних накладних, копії яких додано до позовної заяви відповідно до статті 136 та пункту «д» статті 134 Статуту залізниць України, починається від дня видачі вантажу: 04.08.2018р., 07.08.2018р. та 12.08.2018р., відповідно.
Натомість, доводи позивача, що загальний строк позовної давності згідно зі ст. 315 ГК України складає 9 місяців, суд вважає помилковим та необґрунтованим.
Прийнявши до уваги фактичне звернення з позовною заявою 21.03.2019р. (штам поштової установи на конверті, адресованому Господарському суду міста Києва), суд дійшов висновку про пропуск позивачем 6-місячного строку на звернення до суду від дня видачі вантажу щодо всіх спірних залізничних накладних,що розглядаються в межах даного спору, водночас суд погоджується з доводами відповідача про пропуск строку позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Про застосування до заявлених позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності відповідачем заявлено у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 22.04.2018р. (а.с. 101).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення строків доставки вантажу задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 30.05.2019р.
Суддя А.І. Привалов