"22" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/747/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" (04880, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 67-А);
про стягнення 46 946,46 грн.
Суть спору: 19.03.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява вх. ГСОО №765/19 Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 46 946,460 грн. та покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.06.2018 року №АМ/4044076, за яким позивач застрахував цивільну відповідальність відповідача перед третіми особами, при використанні транспортного засобу "Mercedes", номерний знак НОМЕР_1 та у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) ним виплачено страхове відшкодування, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Ухвалою суду від 25.03.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/747/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.04.2019 року.
У судовому засіданні від 24.04.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 10.05.2019 року.
03.05.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх. ГСОО №8655/19), відповідно до якого відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів є зловживанням позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення, оскільки вважає, що позивач формально підійшов до встановлення обставин, передбачених ч. 2 ст. 33 КУпАП, обмежившись лише прямою вказівкою про їх наявність у постанові та виклавши лише їх зміст, оскільки матеріали провадження не містять жодних об'єктивних даних та доказів, які б підтвердили викладені позивачем обставини. При цьому, відповідач зазначає, що відповідальними співробітниками товариства перед виїздом у регулярний рейс було здійснено перевірку та забезпечення технічно-справного стану транспортного засобу марки „Mercedes" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ „АТП 15107", однак позивач не з'ясував безпосередньо обставини вчинення адміністративних правопорушень, тоді як після ДТП судова-автотехнічна експертиза не призначалась. З огляду на викладене ТОВ „АТП 15107" просить суд відмовити у задоволені позову.
У судовому засіданні 10.05.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 22.05.2019 року.
У судове засідання від 22.05.2019р., представники сторін не з'явились, між тим, про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені безпосередньо у попередньому судовому засіданні.
В судовому засіданні 22.05.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 27.05.2019р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №270039 (а.с. 17 на обороті) та постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.10.2018р. по справі №495/9618/18 (а.с.18-19 з оборотом), 06.10.2018 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перед виїздом на автомобільну дорогу не перевіривши і не забезпечивши технічно справний стан транспортного засобу „Mercedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого по вул. Ізмаїльській м. Білгород-Дністровський Одеської області відірвалась рульова тяга та спричинила зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки „Lincoln", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив п.п. „а" п. 2.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Зазначеною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до тимчасового реєстраційного талону ДХХ №061110 про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 автомобіль „Mercedes-Benz" 06.06.2017р. зареєстрований за ТОВ „АТП 15107" - не є власником, зазначений талон дійсний до 06.06.2027 року.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу „Mercedes-Benz" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ „АТП 15107" особи, була застрахована у „Українська пожежно-страхова компанія", шляхом укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що відповідачу видано страховий поліс №АМ/4044076. Відповідно до даного полісу ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу та внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ „АТП 15107" (страхувальника). Вказаним договором (полісом №АМ/4044076) передбачено, що дата початку дії полісу 07.06.2018р., дата закінчення дії полісу до 06.12.08.2018р., ліміт по життю та здоров'ю - 200000, ліміт по майну - 100000, франшиза - 0.
При цьому, обставини викладені позивачем, що вищезазначене ДТП за участю автомобіля „Mercedes", який перебував під керуванням водія ОСОБА_1 .., скоєно при виконанні трудових (службових) обов'язків (роботодавець - ТОВ „АТП 15107") ніяким чином не заперечуються відповідачем.
У відповідності до звіту з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля Lincoln town car, реєстраційний номер НОМЕР_2 №1110/18, складений 07.11.2018р. фізичною особою-підприємцем СОД Хоменко Владиславом Валерійовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФГІУ №548/16 дійсний до 19.07.2019р.), вартість відновлювального ремонту автомобіля Lincoln town car складає 94 346,41 грн. (в т.ч. ПДВ), вартість матеріального збитку - 68094,91 грн.
На виконання умов полісу №АМ/4044076 на підставі страхового акту №1ОЦ123/450/18/9461 від 12.12.2018р. (а.с.46), заяви ОСОБА_2 про страхове відшкодування від 12.11.2018р., який є власником пошкодженого автомобіля, згідно свідоцтва про реєстрацію СХК114476, позивачем на користь ОСОБА_2 було сплачено страхову виплату у розмірі 46946,46 грн., згідно платіжного доручення №10 від 19.12.2018р. (а.с.46 на обороті).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Положеннями ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
За приписами п. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, з урахуванням п. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.10.2018р. по справі №495/9618/18, якою водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєні ДТП, має преюдиційне значення для встановлення обставин при розгляді справи №916/747/19.
Водночас, цивільно-правова відповідальність ТОВ „АТП 15107" на момент скоєня дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного у формі полісу №АМ/4044076.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як встановлено судом, на виконання умов полісу №АМ/4044076 на підставі страхового акту №1ОЦ123/450/18/9461 від 12.12.2018р., заяви ОСОБА_2 про страхове відшкодування від 12.11.2018р. було сплачено страхову виплату у розмірі 46946,46 грн., згідно платіжного доручення №10 від 19.12.2018р.
Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, за загальним правилом регресним є зобов'язання, у якому особа, що відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до заподіювача шкоди (регресанта) у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Водночас як вищезазначено судом, згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено та сторонами не спростовано як вину водія ОСОБА_1 так і спричинення дорожньо-транспортної пригоди при виконанні трудових (службових) обов'язків, суд дійшов висновку, що позивачем вірно пред'явлено позов до ТОВ „АТП 15107".
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що розмір заборгованості ТОВ „АТП 15107" перед ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" по відшкодуванню збитків, які були заподіяні позивачу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування №АМ/4044076, витікає з вимог діючого законодавства України, з урахуванням чого суд вважає позовні вимоги ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" та стягнення з відповідача в порядку регресу суми збитків у розмірі 46946,46 грн.
Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплати судового бору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 67-А; код ЄДРПОУ 03115028) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" (04880, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; код ЄДРПОУ 20602681) 46946/сорок шість тисяч дев'ятсот сорок шість/грн. 46 коп. страхового відшкодування за завдані збитки в порядку регресу та 1921/одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27 травня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська