30.05.2019 р. Справа № 914/287/19
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк резорт сервіс плюс» (вул. Мазепи, буд. 21Д, м. Трускавець, Львівська область, 82200)
до відповідача:Трускавецької міської ради (вул. Бориславська, буд. 2, м.Трускавець, Львівська область, 82200)
про:визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Зубко С. В.
Представники:
Позивача:Крамар Ю. М. - представник (довіреність від 14.01.2019 р.)
Відповідача:Григоришин В. В. - представник (довіреність від 04.03.2019 р. № 18-41/1)
14.02.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 297 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк резорт сервіс плюс» надійшла позовна заява до Трускавецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Трускавецької міської ради № 959 від 07.06.2018 р. «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці»; зобов'язання Трускавецьку міську раду на черговій сесії прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці Львівської області для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, але в площах, не менших тих, які передбачені чинними нормативними документами України у галузі будівництва, санітарними нормами та правилами для обслуговування нежитлових будівель.
Ухвалою суду від 18.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.03.2019 р.
18.03.2019 р. до суду за вх. № 11520/19 від відповідача поступив відзив на позов.
19.03.2019 р. до суду за вх. № 11743/19 від відповідача поступило клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою суду від 19.03.2019 р. підготовче засідання відкладено на 02.04.2019 р.
Ухвалою суду від 02.04.2019 р. підготовче засідання відкладено на 18.04.2019 р.
Ухвалою суду від 18.04.2019 р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.05.2019 р.
В судовому засіданні 23.05.2019 р. оголошено перерву до 30.05.2019 р.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк резорт сервіс плюс» обґрунтовано тим, що позивач є власником нежитлової будівлі - підземний туалет (вбиральня), що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, бульвар Торосевича, буд. 5. Позивачем подано до відповідача заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0500 га по бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці. Рішенням Трускавецької міської ради № 959 від 07.06.2018 р. «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці» відмовлено позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га на бульварі Торосевича, 5 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в зв'язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону України «Про курорти», Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Земельного кодексу України) ця земельна ділянка знаходиться в межах І зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду Львівської області. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом про скасування такого рішення та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці Львівської області для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
У відзиві на позовну заяву Трускавецька міська рада заперечує позовні вимоги та зазначає, що земельна ділянка на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці, на якій розташована нежитлова будівля туалету, знаходиться у межах першої санітарної зони охорони мінеральних вод, що підтверджується викопіюванням з генерального плану м. Трускавця та є комунальною власністю територіальної громади м. Трускавця. Крім того, відповідно до плану парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Курортний парк», вказана земельна ділянка знаходиться на території курортного парку. Отже, у відповідача відсутні законні підстави для надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Також відповідачем подано клопотання про закриття провадження у даній справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач, як орган місцевого самоврядування, виконує дозвільну функцію. Правовідносини, пов'язані з прийняттям такого рішення не є приватноправовими, а отже даний спір є публічно-правовим.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно з ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Таким чином набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.
Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.
Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.
Такого правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.03.2018 р. у справі № 536/223-16-ц, від 03.10.2018 р. у справі № 820/4149/17, від 17.10.2018 р. у справі № 380/624/16-ц.
Суд критично ставиться до твердження позивача, що між сторонами виник спір приватноправового характеру, оскільки позивачу належить на праві власності нежитлова будівля, яка знаходиться на земельній ділянці, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки позивачу відмовлено оскаржуваним рішення.
У даному випадку спір стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться у комунальній власності, і не стосується права на нежитлову будівлю. Актом органу місцевого самоврядування, оскарження якого є предметом даного спору, не реалізовується волевиявлення територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин з яких виникають, змінюються чи припиняються цивільні права і обов'язки, а отже оскарження такого акту не має приватноправового характеру.
Враховуючи те, що оспорюється питання не про право на земельну ділянку, а лише про надання дозволу тільки для розробки проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із затвердженням якої це право може виникнути, дії відповідача, які оскаржуються, пов'язані із делегованими відповідачу законом повноваженнями для перевірки правильності необхідних даних для прийняття рішення цим органом, що є публічно-правовими відносинами, які в порядку господарського судочинства розгляду не підлягають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 20, 42, 46, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі № 914/287/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк резорт сервіс плюс» до Трускавецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Трускавецької міської ради № 959 від 07.06.2018 р. «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці»; зобов'язання Трускавецьку міську раду прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - закрити.
2. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Парк резорт сервіс плюс» що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Повна ухвала складена 30 травня 2019 року.
Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-сторінка на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/fair/sud5015.
Суддя Цікало А.І.