ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2019Справа № 910/2929/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТА-ГРУП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПК»
про стягнення 653 395,33 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТА-ГРУП» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПК» (відповідач) про стягнення 653 395,33 грн. на підставі Договору про надання послуг з технічного обслуговування дорожних транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт № АСК 2-01-18 від 02.01.2018 (далі- Договір), з яких: 509 999,70 грн. - основний борг, 69 062,60 грн. - пеня, 26 574,03 грн. - інфляційні втрати, 5 759,00 грн. - 3% річних, 42 000,00 грн. - штраф.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТА-ГРУП» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
21.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява разом з доданими до неї документами.
Господарським процесуальним кодексом не передбачено права позивача на подання "уточненої" позовної заяви. Разом з тим, виходячи зі змісту уточненої позовної заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює подану позивачем уточнену позовну заяву як заяву про збільшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. При цьому судом досліджено, що уточнена позовна заява подана з урахуванням вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2019.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Отже, суд розглядає уточнену позовну заяву та заявлені в цій заяві вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПК» 653 589,61 грн. на підставі Договору, з яких: 509 999,70 грн. - основний борг, 67 632,06 грн. - пеня, 28 314,85 грн. - інфляційні втрати, 5 643,00 грн. - 3% річних, 42 000,00 грн. - штраф.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТА-ГРУП» до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2929/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
В позовній заяві позивач вказує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором № АСК 2-01-18 від 02.01.2018 надані йому позивачем послуги оплатив частково та несвоєчасно в загальній сумі 88 387,15 грн.
По матеріалам справи, а саме: згідно банківських виписок, доданих позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що відповідач здійснив наступні сплати:
- 27.08.2018 в розмірі 40 000,00 грн. згідно рахунку № Сч - ЩЕ1800876 від 30.04.2018;
- 03.09.2018 в розмірі 10 000,00 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1800876 від 30.04.2018;
- 25.09.2018 в розмірі 18 937,33 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1801479 від 21.08.2018;
- 02.10.2018 в розмірі 17 000,00 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1801479 від 21.08.2018;
- 05.11.2018 в розмірі 10 000,00 грн. згідно рахунку № Сч - ЩЕ1801479 від 21.08.2018;
- 26.11.2018 в розмірі 24 785,90 грн. згідно рахунку № Сч - ЩЕ1801536 від 31.08.2018;
- 06.02.2019 в розмірі 3 299,65 грн. згідно рахунку № Сч-ЩЕ1801536 від 31.08.2018.
З вищезазначеного вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати за надані позивачем послуги по технічному обслуговування ДТЗ на загальну суму 124 022,88 грн.
Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку суми заборгованості за Договором позивачем не було враховано сплачені відповідачем 35 635,73 грн. (124 022,88 грн. - 88 387,15 грн. = 35 635,73 грн.). Зокрема, позивачем зі сплачених відповідачем 40 000,00 грн. 27.08.2018 згідно рахунку № Сч-ЩЕ1800876 від 30.04.2018 зараховано лише 14 364,27 грн., а сплачені відповідачем 10 000,00 грн. 05.11.2018 згідно рахунку № Сч-ЩЕ1801479 від 21.08.2018 взагалі не враховані.
Враховуючи встановлені обставини справи та керуючись ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача додаткових пояснень та доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 зобов'язано позивача надати письмові пояснення стосовно часткових оплат відповідача, здійсненних 27.08.2018 в розмірі 40 000,00 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1800876 від 30.04.2018 та 05.11.2018 в розмірі 10 000,00 грн. згідно рахунку № Сч-ЩЕ1801479 від 21.08.2018 (із детальним зазначенням сум та актів виконаних робіт, за якими були зараховані вказані суми).
27.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2019. В якості додатків до письмових пояснень позивач надав копії податкових накладних та копію акта звірки взаємних розрахунків. Щодо часткових оплат відповідача, здійсненних 27.08.2018 в розмірі 40 000,00 грн. згідно рахунку № Сч-ЩЕ1800876 від 30.04.2018 та 05.11.2018 в розмірі 10 000,00 грн. згідно рахунку № Сч- ЩЕ1801479 від 21.08.2018, позивач зазначив, що зазначені часткові оплати були зараховані ним в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше в рамках Договору про надання послуг з технічного обслуговування дорожних транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт № АСК 2-01-18 від 02.01.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/2929/19 було направлене відповідачу за адресою: 04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/2929/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, та яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, уточнену позовну заяву, письмові пояснення та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТА-ГРУП» (виконавець, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПК» (замовник, відповідач) було укладено Договір № АСК 2-01-18 про надання послуг технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт (далі - Договір або Договір № АСК 2-01-18 від 02.01.2018).
Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по технічному обслуговування ДТЗ та виконувати авторемонтні роботи (далі - роботи та послуги), пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом ДТЗ, які належать замовникові, зі свого матеріалу або матеріалу замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги та виконані роботи в порядку, розмірі та строки, передбачені даним Договором.
Вартість, перелік наданих послуг та виконаних виконавцем робіт, в тому числі запасних частин, вузлів, агрегатів, видаткових матеріалів, що при цьому застосовуються, і їхня вартість, обчислюється відповідно до діючих на момент надання послуг та виконання робіт за дійсним Договором, прейскурантів виконавця та вказуються в замовленні-наряді (п. 2.1 Договору).
Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується здійснювати розрахунки з виконавцем шляхом 50% передоплати від вартості надання послуг, які зазначені в замовленні-нараді. Наступні кошти замовник оплачує виконавцеві відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом 1 (одного) робочого дня, з моменту їх виставлення та/або закінчення надання послуг/виконання робіт, але у будь-якому випадку до моменту видачі ДТЗ. Повідомлення про закінчення надання послуг/виконання робіт та виставлення рахунку виконавцем здійснюється по телефону, або факсу, або електронній пошті.
Згідно п. 3.7 Договору роботи за цим Договором вважаються виконаними, а послуги наданими належним чином після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг). Акти надсилаються/передаються виконавцем замовникові, котрий протягом двох робочих днів має підписати їх та направити виконавцеві або направити мотивовану відмову від підписання відповідних актів. Не направлення замовником підписаних актів або мотивованої відмови у визначений у цьому пункті строк, означає, що акти повністю прийняті та підлягають повній оплаті. Зобов'язання замовника оплатити виконані роботи та/або надані послуги та/або запасні частини виконавця вважаються виконаними після надходження на розрахунковий рахунок всіх сум, зазначених у підписаному сторонами замовленні-наряді згідно виставлених виконавцем рахунків.
Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку прострочення винною стороною виконання покладених на неї обов'язків, остання сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за даним Договором за кожний день прострочення.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що, у випадку, якщо замовник порушив строки оплати виставлених виконавцем рахунків за виконані роботи та/або надані послуги, замовник крім пені, передбаченої п. 7.2 цього Договору, зобов'язаний оплатити стоянку ДТЗ за весь період такого прострочення з розрахунку 200 (двісті) грн. 00 коп. за кожну повну і неповну добу. В разі, якщо на момент прострочення оплати, ДТЗ Знаходиться у замовника, останній зобов'язаний сплатити штраф за кожен день прострочення оплати наданих послуг та виконаних робіт з розрахунку 200 грн. за кожен день прострочення протягом всього періоду.
Даний Договір після підписання його двома сторонами набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 або до моменту дострокового розірвання цього Договору, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобов'язань (п. 11.1 Договору).
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов Договору № АСК 2-01-18 від 02.01.2018 у період з липня по листопад 2018 року було надано відповідачу послуги по технічному обслуговуванню ДТЗ та виконано роботи загальною вартістю 598 386,85 грн. Вказані послуги були прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, що підтверджується позивачем доданими до матеріалів справи копіями актів виконаних робіт № Сч-ЩЕ1801419 від 31.07.2018, № Сч-ЩЕ1801564 від 21.08.2018, № Сч-ЩЕ1801659, № Сч-ЩЕ1801670, № Сч-ЩЕ1801673, № Сч-ЩЕ1801687, № Сч-ЩЕ1801411 від 31.08.2018, № Дс-ДС1800332 від 05.09.2018, № Сч-ЩЕ1801933, № Сч-ЩЕ1801937 від 15.10.2018, № Сч-ЩЕ1801720 від 26.10.2018, № Сч-ЩЕ1802011 від 30.10.2018, № Сч-ЩЕ1801974, № Сч-ЩЕ1801975, № Сч-ЩЕ1802025 від 31.10.2018, № Сч-ЩЕ1802042 від 05.11.2018, № Сч-ЩЕ1802030, № Сч-ЩЕ1802031 від 08.11.2018.
Зазначені акти виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Позивач зазначив, що згідно п. 2.4 Договору замовник зобов'язується здійснювати розрахунку з виконавцем шляхом 50% передоплати від вартості надання послуг, які зазначені в замовленні-нараді. Наступні кошти замовник оплачує виконавцеві відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом 1 (одного) робочого дня, з моменту їх виставлення та/або закінчення надання послуг/виконання робіт, але у будь-якому випадку до моменту видачі ДТЗ.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором № АСК 2-01-18 від 02.01.2018 надані йому позивачем послуги оплатив частково та несвоєчасно в загальній сумі 88 387,15 грн. Наведене підтверджується позивачем доданими до позовної заяви копіями банківських виписок по рахунку № 26001501366932 від 27.08.2018, від 03.09.2018, від 25.09.2018, від 02.10.2018, від 05.11.2018, від 26.11.2018, від 06.02.2019, а також копіями податкових накладних за період з липня по листопад 2018 року.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті наданих останнім послуг та виконаних робіт, відповідно до Договору № АСК 2-01-18 від 02.01.2018, становить 509 999,70 грн. (основний борг).
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 653 589,61 грн. на підставі Договору, з яких: 509 999,70 грн. - основний борг, 67 632,06 грн. - пеня, 28 314,85 грн. - інфляційні втрати, 5 643,00 грн. - 3% річних, 42 000,00 грн. - штраф.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № АСК 2-01-18 від 02.01.2018 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг по технічному обслуговуванню ДТЗ.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору надав, а відповідач прийняв надані позивачем послуги по технічному обслуговуванню ДТЗ на загальну суму 598 386,85 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актами виконаних робіт № Сч-ЩЕ1801419 від 31.07.2018, № Сч-ЩЕ1801564 від 21.08.2018, № Сч-ЩЕ1801659, № Сч-ЩЕ1801670, № Сч-ЩЕ1801673, № Сч-ЩЕ1801687, № Сч-ЩЕ1801411 від 31.08.2018, № Дс-ДС1800332 від 05.09.2018, № Сч-ЩЕ1801933, № Сч-ЩЕ1801937 від 15.10.2018, № Сч-ЩЕ1801720 від 26.10.2018, № Сч-ЩЕ1802011 від 30.10.2018, № Сч-ЩЕ1801974, № Сч-ЩЕ1801975, № Сч-ЩЕ1802025 від 31.10.2018, № Сч-ЩЕ1802042 від 05.11.2018, № Сч-ЩЕ1802030, № Сч-ЩЕ1802031 від 08.11.2018, які підписані повноважними представниками сторін. Відповідно до наведених актів сторони також підтвердили, що претензій одна до одної стосовно виконаних послуг не мають.
Відповідно до п. 2.4 Договору замовник зобов'язується здійснювати розрахунок з виконавцем шляхом 50% передоплати від вартості надання послуг, які зазначені в замовленні-нараді. Наступні кошти замовник оплачує виконавцеві відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом 1 (одного) робочого дня, з моменту їх виставлення та/або закінчення надання послуг/виконання робіт, але у будь-якому випадку до моменту видачі ДТЗ.
Проте, відповідачем було здійснено оплату вартості наданих послуг частково та з порушенням встановлених строків, що підтверджується матеріалами справи, а саме наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача № 26001501366932 від 27.08.2018, від 03.09.2018, від 25.09.2018, від 02.10.2018, від 05.11.2018, від 26.11.2018, від 06.02.2019.
Судом по матеріалам справи встановлено, що у період з серпня по листопад 2018 року відповідачем були здійснені часткові оплати за надані позивачем послуги по технічному обслуговування ДТЗ на загальну суму 124 022,88 грн.:
- 27.08.2018 в розмірі 40 000,00 грн. згідно рахунку № Сч-ЩЕ1800876 від 30.04.2018;
- 03.09.2018 в розмірі 10 000,00 грн. згідно рахунку № Сч - ЩЕ1800876 від 30.04.2018;
- 25.09.2018 в розмірі 18 937,33 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1801479 від 21.08.2018;
- 02.10.2018 в розмірі 17 000,00 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1801479 від 21.08.2018;
- 05.11.2018 в розмірі 10 000,00 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1801479 від 21.08.2018;
- 26.11.2018 в розмірі 24 785,90 грн. згідно рахунку № Сч -ЩЕ1801536 від 31.08.2018;
- 06.02.2019 в розмірі 3 299,65 грн. згідно рахунку № Сч-ЩЕ1801536 від 31.08.2018.
Дослідивши матеріали справи, а саме пояснення по справі, подані позивачем 27.05.2019 через відділ діловодства суду, судом встановлено, що 35 635,73 грн., від здійснених відповідачем 27.08.2019 платежів в сумі 40 000 грн., були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше в рамках Договору № АСК 2-01-18 від 02.01.2018.
Таким чином, у період з серпня по листопад 2018 року відповідачем було здійснено часткові оплати на загальну суму 88 387,15 грн. (124 022,88 грн. (загальна сума сплаченої заборгованості) - 35 635,73 грн. (оплата, здійснена 27.08.2018 та зарахована в рахунок погашення попередньої заборгованості) = 88 387,15 грн.).
З огляду на наведене, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості наданих позивачем послуг в загальній сумі 509 999,71 грн. (598 386,86 грн. (загальна вартість послуг) - 88 387,15 грн. (сплачена заборгованість) = 509 999,71 грн.).
В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договором в наведеній сумі.
Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості в сумі 509 999,71 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих послуг є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повністю в розмірі 509 999,71 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 67 632,06 грн. пені, відповідно до положень п. 7.2 Договору, в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за даним Договором за кожний день прострочення.
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 7.2 Договору сторони узгодили, що, у випадку прострочення винною стороною виконання покладених на неї обов'язків, остання сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за даним Договором за кожний день прострочення.
За таких обставин, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку розрахунку пені, доданого позивачем до уточненої позовної заяви, поданої 21.03.2019 через відділ діловодства суду, суд дійшов висновку, що відповідно до умов п. 7.2 Договору позивач мав підстави для нарахування пені, однак при цьому розрахунок пені виконаний позивачем арифметично невірно.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 67 632,06 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 67 037,24 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 28 314,85 грн. інфляційних втрат та 5 643,00 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% арифметично невірно.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 28 314,85 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 23 591,18 грн.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 5 643,00 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 5 590,44 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 42 000,00 грн. штрафу за загальний період прострочення оплати з 01.08.2018 по 27.02.2019 (210 днів), відповідно до п. 7.3 Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 7.3 Договору сторони погодили, що, в разі, якщо на момент прострочення оплати, ДТЗ знаходиться у замовника, останній зобов'язаний сплатити штраф за кожен день прострочення оплати наданих послуг та виконаних робіт з розрахунку 200 грн. за кожен день прострочення протягом всього періоду.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати у період з 01.08.2018 по 27.02.2019 на 210 днів.
За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 7.3 Договору, вимоги позивача про стягнення 42 000 грн. (210 днів х 200,00 грн. = 42 000,00 грн.) штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати, які складаються із суми судового збору в розмірі 9 800,93 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 9 723,28 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 77,65 грн. - на позивача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПК» (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21; ідентифікаційний код 34804039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТА-ГРУП» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 37729515) 509 999,71 грн. (п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 71 коп.) заборгованості з оплати вартості наданих послуг, 67 037,24 грн. (шістдесят сім тисяч тридцять сім гривень 24 коп.) пені, 5 590,44 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 44 коп.) 3% річних, 23 593,18 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто три гривні 18 коп.) інфляційних втрат, 42 000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.) штрафу та 9 723,28 грн. (дев'ять тисяч сімсот двадцять три гривні 28 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 29.05.2019.
Суддя Гумега О.В.