ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.05.2019Справа № 910/15879/18
Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий посад»
до Фізичної особи-підприємця Шевчука Сергія Анатолійовича
про стягнення 39 497,89 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шевчука Сергія Анатолійовича про стягнення 39 497,89 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 113/1-18 від 07.04.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 113/1-18 від 07.04.2018 в частині здійснення орендних платежів, а також оплати послуг по його обслуговуванню.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2018 у справі № 910/15879/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» залишено без руху.
06.12.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2018.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
03.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Шевчука Сергія Анатолійовича, в якій він просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» належне йому майно, а саме: барну стійку(островок 3*2м), вартістю 59800,00 грн; холодильник, вартістю 40 000,00 грн; холодильник торговельної марки «DELFA», вартістю 3 199,00 грн; насосну станцію, вартістю 1 600,00 грн; 2 стільці, вартістю 2 355,00 грн; 2 столи, вартістю 3 596,40 грн.
В зазначеній зустрічній позовній заяві Фізична особа-підприємець Шевчук Сергій Анатолійович просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» із чужого незаконного володіння майно, яке належить заявнику та використовувалося ним у підприємницькій діяльності (віндикаційний позов). Зокрема, Фізична особа-підприємець Шевчук Сергій Анатолійович зазначив, що позивачем чиниться опір щодо вивезення зазначеного майна з орендованого приміщення, що в свою чергу порушує його право на вільне володіння, користування та розпорядження майном, що йому належить.
Ухвалою від 10.01.2019 на підставі ст.ст. 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шевчука Сергія Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» про витребування майна із чужого незаконного володіння та додані до неї матеріали повернуто заявнику.
29.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Шевчука Сергія Анатолійовича на ухвалу від 03.01.2019 Господарського суду міста Києва по справі №910/15879/17.
Ухвалою суду від 05.02.2019 у справі № 910/15879/18 зупинено провадження по справі №910/15879/17 до перегляду ухвали від 10.01.2019 Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 29.03.2019 у справі № 910/15879/18 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевчука Сергія Анатолійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 у справі №910/15879/18 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 у справі №910/15879/18 залишено без змін. Матеріали справи №910/15879/18 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 24.05.2019 поновлено провадження по справі №910/12684/181 та продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Сергієм Анатолійовичем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 113/1-18 від 07.02.2018.
Відповідно до п. 2.1 договору оренди нежитлового приміщення № 113/1-18 від 07.02.2018, орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування житлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на 1 (першому) поверсі, лот №113/1 торгове приміщення загальною площею 8,00 (вісім цілих і нуль десятих кв. м.) квадратних метрів, у відповідності з додатком № 3-1(Технічна специфікація об'єкту оренди) та додатком № 5-1, додатком № 6-1(Правил та Положення ТЦ) до даного договору. План розміщення об'єкта оренди наведений у додатку №1-1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За умовами п. 2.2 договору, об'єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для здійснення діяльності обумовлено сторонами в Додатку № 2-1 (цільове призначення об'єкта оренди) до даного договору, що є його невід'ємно частиною. Цільове призначення використання об'єкта оренди, протягом терміну дії даного договору може бути змінено за письмовим узгодженням сторін, шляхом внесення змін у додаток № 2-1 до даного договору. При цьому такі зміни набирають чинності лише за умови підписання нової редакції додатку №2-1/Додаткової угоди/ до договору про внесення змін та доповнень до Додатку №2-1, уповноваженими представниками сторін (п. 2.2 договору).
Вартість об'єкта визначається в акті приймання-передачі приміщення (Акт № 1) (п. 2.3 договору).
Орендодавець є юридичною особою зареєстрованою відповідно до законодавства України, має усі необхідні повноваження необхідні для того, щоб виступати стороною в даному договорі (п. 3.1 договору).
Орендарем є ФОП, що зареєстрований в ЄДР відповідно до законодавства України, має усі необхідні повноваження необхідні для того, щоб виступати стороною в даному договорі (п. 3.4 договору).
Дата початку оренди - передача об'єкта у тимчасове платне користування (оренду) здійснюється повноваженими представниками сторін в строк до « 31» березня 2018 року включно (п. 4.2 договору).
Прийом та передача об'єкта оренди здійснюється відповідно до акту прийому-передачі приміщення (акт №1), в якому може вказуватись опис технічного стану, кінцевий розмір площі, місце розташування об'єкта оренди на поверховому плані, вартість об'єкта оренди. Акт прийому-передачі приміщення (Акт №1) складається і підписується сторонами на дату початку, а у випадку, якщо згідно додаткової угоди/договору про внесення змін та доповнень до даного договору строк орендного користування починає обчислюватись з іншої дати, сторони зобов'язані підписати акт прийому-передачі приміщення (Акт № 1) не пізніше дати початку (п. 4.3 договору).
Право користування об'єктом оренди та нарахування плати за об'єкт оренди, інших платежі передбачених цим договором, а також обов'язки орендаря щодо їх сплати виникають з дати передачі об'єкта оренди за актом прийому-передачі приміщення (Акт №1), якщо інше не встановлене в договорі (п. 4.4 договору).
Орендна плата складає 7 689,05 (сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 05 копійок з урахуванням ПДВ, щомісячно. Сторони прийшли до згоди про встановлення, як зобов'язання орендаря по оплаті згідно договору, еквіваленту в іноземній валюті. Як еквівалент по оплаті орендної плати сторони приймають 280,00 (двісті вісімдесят) доларів США 00 центів за курсом НБУ в т.ч. ПДВ на дату підписані нього договору. Розмір орендної плати, гарантійного платежу та експлуатаційних витрат, що відображається в рахунку може змінюватись відповідно до п. 5.10, п. 5.13 та п.5.16. даного договору (п. 5.1 договору).
Календарний місяць оренди починається першого числа та закінчується останнім числом календарного місяця. У випадку, якщо дата початку нарахування плати за оренду не припадає на перше число календарного місяця, то первинний платіж сплачений орендарем, розподіляється наступним чином: частина платежу зараховується як плата за оренду за фактичну кількість днів оренди в першому (неповному) календарному місяці, а залишок первинного платежу зараховується як часткова плата за оренду за другий календарний місяць оренди. При цьому, орендар зобов'язаний доплатити плату за оренду за другий календарні місяць оренди на підставі рахунку орендодавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення такого рахунку.
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до 10 числа кожного поточного місяця за курсом НБУ відносно гривні на перше число поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця вказаний у реквізитах до договору не залежно від отримання рахунків для сплати орендної плати. У випадку прострочення орендарем сплати орендної плати, такий платіж вноситься орендарем за курсом НБУ на дату оплати ( п. 5.10).
Орендар сплачує щомісячну орендну плату та щомісячні витрати по утриманню об'єкта оренди, та платежі, передбачені цим договором, за весь строк оренди, включно по день повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом прийому-передачі приміщень (Акт №2) (п. 5.11 договору).
Орендар, крім платежів по оренді, повинен протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків орендодавцем компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) та витрати на комунальні послуги, які споживають відвідувачі в місцях загального користування та які розподіляються між всіма орендарями ТЦ пропорційно площі об'єкту оренди до орендної площі ТЦ. Методика розрахунку компенсації комунальних платежів наведено у Додатку № 4-1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 5.12).
Орендар відшкодовує орендодавцю витрати, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об'єкта оренди, що складає 54,92 грн, що становить еквівалент 2 дол. США за курсом НБУ на дату укладання цього договору в т.ч. ПДВ за один квадратний метр об'єкта оренди на місяць.
Експлуатаційні витрати містять у собі видатки по загальній охороні ТЦ, прибиранню місць загального користування території, вивозу твердих побутових відходів, обслуговуванню систем кондиціювання й вентиляції, систем протипожежної сигналізації й пожежегасіння, і інші необхідні експлуатаційні витрати, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін. Оплата зазначених у даному пункті витрат проводиться орендарем не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення орендареві рахунків. У випадку прострочення орендарем сплати експлуатаційних витрат, такий платіж вноситься орендарем по курсу НБУ на дату оплати (п. 5.13 договору).
Розмір щомісячної орендної плати, зазначеної у пункті 5.1, експлуатаційних витрат зазначених у п. 5.13 та інші платежі за цим договором, визначені за курсом встановленим НБУ на день підписання цього договору 100 (сто) доларів США дорівнює 2 746,09 гривень. У випадку збільшення Національним банком України курсу долару США відносно гривні, розмір орендної плати та інші платежі за цим договором пропорційно змінюється курсу долару США, а також з урахуванням п.5.10 та п.5.13 даного договору (п. 5.10, 5.13 договору).
Приймання наданих орендодавцем послуг з оренди здійснюється орендарем не пізніше 3 (трьох банківських днів) з дати отримання такого акту. Датою оформлення акту про надання послуг оренди вважати останній день поточного місяця (п. 5.24 договору).
Умовами п. 10.1 договору, сторони передбачили, що за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і даним договором.
Умовами п. 10.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати гарантійного платежу, орендної плати або компенсації комунальних та експлуатаційних платежів, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.
Умовами п. 10.2.1 договору встановлено, що крім зазначеного вище у п. 10.2. даного договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:
- якщо період прострочення перевищує 10 (десять) календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 50% від простроченої суми грошового зобов'язання.
Як стверджує позивач, ним, на виконання мов договору оренди було передано відповідачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення - частину будівлі ТЦ на 1 (першому) поверсі в ТЦ «Pokrovsky» (Лот №113/1 торгове приміщення) загальною площею 8,00 м2, що підтверджується Актом № 1 приймання передачі до договору оренди від 27 серпня 2018 року.
19 жовтня 2018 року відповідач самостійно проявив ініціативу щодо розірвання договору, шляхом написання заяви щодо такого розірвання, 23.10.2018 відповідач самовільно звільнив об'єкт оренди, шляхом вивезення з приміщення свого обладнання.
За умовами п. 5.24 договору, приймання наданих орендодавцем послуг з оренди здійснюється орендарем на підставі акту прийому-передачі наданих послуг з оренди. Дата оформлення акту про надання послуг оренди вважати останній день поточного місяця.
На виконання умов зазначеного пункту договору сторонами було підписано наступні акти здачі-прийняття робіт:
- Акт №ОУ-0000032 (орендна плата за серпень 2018);
-Акт № ОУ-0000063 (операційні витрати за серпень 2018)
-Акт № ОУ-0000065 (відшкодування вартості спожитої електроенергії за серпень 2018)
-Акт№ ОУ-0000105 (орендна плата за вересень 2018)
-Акт № ОУ-0000119 (операційні витрати за серпень 2018)
-Акт № ОУ-0000122 (відшкодування вартості спожитої електроенергії за вересень 2018)
-Акт № ОУ-00000122 (орендна плата за жовтень 2018)
-Акт № ОУ-00000142 (операційні витрати за жовтень 2018)
-Акт № ОУ-00000144 (відшкодування вартості спожитої електроенергії за жовтень 2018).
Позивач стверджує, що вищезазначені акти підтверджують факт користування відповідачем об'єктом оренди, електроенергією та місцями загального користування (операційні/експлуатаційні витрати).
Разом з тим, відповідач всупереч умов договору своїх зобов'язань за договором оренди не виконав, у зв'язку з чим на момент подачі позовної має заборгованість перед позивачем за несплату орендної плати, несплату комунальних послуг та несплату експлуатаційних платежів.
Так позивачем зазначається проте, що станом на момент подання зазначеного позову у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 14 276,41 грн, зокрема, за серпень 2018 - 1 277,14 грн, за вересень 2018 - 7 126,42 грн, за жовтень 2018 - 5 872,85 грн.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, позивачем на підставі п. 10.2 договору було нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів (заборгованість за орендну плату за серпень 2018 р, вересень 1018 та жовтень 2018) за кожен день прострочки в розмірі: за серпень 2018 - 96, 98 грн, за вересень 2018 - 541,19 грн, за жовтень 2018 - 272,20 грн. Загальна сума пені становить 910,37 грн.
Окрім цього, позивачем, за прострочення відповідачем сплати орендних платежів понад десять днів, застосовано додаткову відповідальність передбачену пунктом 10.2.1.1. договору в розмірі 50% від вартості від простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 7 138,21 грн.
Також позивачем зазначено, що окрім своєчасної орендної плати, передбаченої пунктом 5.12. договору оренди, відповідач зобов'язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунків орендодавцем (позивачем) компенсувати витрати на комунальні слуги, якими орендар користується (електроенергія, водопостачання, опалення й тд.), витрати на комунальні послуги, які споживають відвідувачі в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями ТЦ пропорційно площі об'єкту оренди до орендної площі ТЦ.
З огляду на вищезазначене, позивачем 11.09.2018 були виставлені рахунки відповідачу на оплату комунальних послуг за серпень 2018 та вересень 2018 у розмірі: за користування комунальними послугами за серпень 2018 на суму 246,72 грн; за користування комунальними послугами за вересень 2018 в розмірі 587,42 грн. 23.10.2018 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату комунальних послуг за жовтень 2018 в розмірі 352,57 грн. Строк оплати даного платежу не пізніше 25.10.2018. Однак, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 26.11.2018, відповідач 03.10.2018 здійснив оплату за користування комунальними послугами лише за серпень 2018 в розмірі 246,72 грн, інші платежі за користування комунальними послугами за вересень 2018 та жовтень 2018 відповідач не оплатив. З огляду на зазначене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача вартість спожитої електричної енергії за вересень та жовтень у розмірі 939,99 грн.
Крім того, у зв'язку з невчасним погашенням заборгованості з компенсації комунальних платежів за вересень та жовтень позивачем на підставі п. 10.2 договору було нараховано пеню у розмірі 55,59 грн.
На підставі пункту 5.13 договору оренди, позивачем 11.09.2018 були виставлені відповідачу рахунки за експлуатаційні витрати за серпень 2018 в розмірі 72,98 грн та за експлуатаційні витрати за вересень 2018 в розмірі 451,21 грн, які відповідачем були сплачені в повному обсязі. Також, 23.10.2018 позивачем було виставлено рахунок на оплату експлуатаційних послуг за жовтень 2018 в розмірі 335,59 грн, однак даний платіж відповідач не оплатив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути зазначену суму з відповідача. Крім того, у зв'язку з простроченням оплати експлуатаційних витрат, позивач відповідно до пункту 10.2 нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10,57 грн.
Беручи до уваги те, що відповідач 19.10.2018 повідомив позивача про дострокове розірвання договору позивачем, на підставі пункту 10.16 договору, заявлено про стягнення з орендаря штрафу в розмірі подвійної орендної плати за 1 (один) місяць оренди в сумі 15 831,16 грн.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача 39 497,89 грн заборгованості по договору оренди, що складається з: 14 276,41 грн орендної плати з серпень, вересень та жовтень 2018; 939,99 грн вартості спожитої електроенергії включаючи вересень 2018 та жовтень 2018; 335,59 грн операційні витрати за жовтень 2018; 779,73 грн штрафу відповідно до п. 10.2 договору; штрафу відповідно до п. 10.2.1.1. договору у розмірі 7 138,21 грн; штрафу відповідно до п. 10.16 договору у розмірі 15 831,16 грн; пені за несплату комунальних послуг у розмірі 55,59 грн; 10,57 грн пені за несплату експлуатаційних послуг за жовтень 2018; пеню за несвоєчасну оплату орендної плати у розмірі 910,37 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Статтею 286 Господарського кодексу встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як зазналося вище, за умовами п. 5.1 договору, орендна плата складає 7 689,05 (сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 05 копійок з урахуванням ПДВ, щомісячно. Сторони прийшли до згоди про встановлення, як зобов'язання орендаря по оплаті згідно договору, еквіваленту в іноземній валюті. Як еквівалент по оплаті орендної плати сторони приймають 280,00 (двісті вісімдесят) доларів США 00 центів за курсом НБУ в т.ч. ПДВ на дату підписані нього договору. Розмір орендної плати, гарантійного платежу та експлуатаційних витрат, що відображається рахунку може змінюватись відповідно до п. 5.10, п. 5.13 та п.5.16. даного договору.
Календарний місяць оренди починається першого числа та закінчується останнім числом календарного місяця. У випадку, якщо дата початку нарахування плати за оренду не припадає на перше число календарного місяця, то первинний платіж сплачений орендарем, розподіляється наступним чином: частина платежу зараховується як плата за оренду за фактичну кількість днів оренди в першому (неповному) календарному місяці, а залишок первинного платежу зараховується як часткова плата за оренду за другий календарний місяць оренди. При цьому, орендар зобов'язаний доплатити плату за оренду за другий календарні місяць оренди на підставі рахунку орендодавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення такого рахунку (п. 5.4).
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до 10 числа кожного поточного місяця за курсом НБУ відносно гривні на перше число поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця вказаний у реквізитах до договору не залежно від отримання рахунків для сплати орендної плати. У випадку прострочення орендарем сплати орендної плати, такий платіж вноситься орендарем за курсом НБУ на дату оплати ( п. 5.10).
Орендар сплачує щомісячну орендну плати та щомісячні витрати по утриманню об'єкта оренди, та платежі, передбачені цим договором, за весь строк оренди, включно по день повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом прийому-передачі приміщень (Акт №2) (п. 5.11 договору).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем орендна плата за період з серпня 2018 по жовтень 2018 не була перерахована на розрахунковий орендодавця, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на момент вирішення спору становить 14 276,41 грн.
Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 14 276,41 грн, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то суд вважає позовну вимогу про стягнення 14 276,41 грн орендної плати за користування приміщенням такою, що підлягає задоволенню повністю.
Як вказувалось вище, орендар, крім платежів по оренді, повинен протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків орендодавцем компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) та витрати на комунальні послуги, які споживають відвідувачі в місцях загального користування та які розподіляються між всіма орендарями ТЦ пропорційно площі об'єкту оренди до орендної площі ТЦ. Методика розрахунку компенсації комунальних платежів наведено у Додатку № 4-1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 5.12).
З умов позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 939,99 грн вартості спожитої електричної енергії за вересень та жовтень 2018 року(том 1 стор.4 матеріалів справи).
Судом здійснено перевірку зазначеного нарахування відшкодування спожитої електричної енергії за вересень та жовтень 2018 року та встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню вартості електричної енергії становить суму у розмірі 734,38 грн, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення даних позовних вимог.
За умовами п. 5.13 договору передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об'єкта оренди, що складає 54,92 грн, що становить еквівалент 2 дол. США за курсом НБУ на дату укладання цього договору в т.ч. ПДВ за один квадратний метр об'єкта оренди на місяць. Експлуатаційні витрати містять у собі видатки по загальній охороні ТЦ, прибиранню місць загального користування території, вивозу твердих побутових відходів, обслуговуванню систем кондиціювання й вентиляції, систем протипожежної сигналізації й пожежегасіння, і інші необхідні експлуатаційні витрати, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін. Оплата зазначених у даному пункті витрат проводиться орендарем не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення орендареві рахунків. У випадку прострочення орендарем сплати експлуатаційних витрат, такий платіж вноситься орендарем по курсу НБУ на дату оплати (п. 5.13 договору).
Розмір щомісячної орендної плати, зазначеної у пункті 5.1, експлуатаційних витрат зазначених у п. 5.13 та інші платежі за цим договором, визначені за курсом встановленим НБУ на день підписання цього договору 100 (сто) доларів США дорівнює 2 746,09 гривень. У випадку збільшення Національним банком України курсу долара США відносно гривні, розмір орендної плати та інші платежі за цим договором пропорційно змінюється курсу долара США, а також з урахуванням п.5.10 та п.5.13 даного договору.
На підставі пункту 5.13 договору оренди позивачем 11.09.2018 були виставлені відповідачу рахунки за експлуатаційні витрати за серпень 2018 в розмірі 72,98 грн та за експлуатаційні витрати за вересень 2018 в розмірі 451,21 грн, які відповідачем були сплачені в повному обсязі. Також 23.10.2018 позивачем було виставлено рахунок на оплату експлуатаційних послуг за жовтень 2018 в розмірі 335,59 грн, однак даний платіж відповідач не оплатив, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в даній частині та стягненні з відповідача на користь позивача 335,59 грн експлуатаційних витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Умовами п. 10.1 сторони передбачили, що за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і даним договором.
Умовами п. 10.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати гарантійного платежу, орендної плати або компенсації комунальних та експлуатаційних платежів, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, позивачем на підставі п. 10.2 договору було нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів (заборгованість за орендну плату за серпень 2018 р, вересень 2018 та жовтень 2018) за кожен день прострочки в розмірі: за серпень 2018 - 96, 98 грн, за вересень 2018 - 541,19 грн, за жовтень 2018 - 272,20 грн. Загальна сума пені становить 910,37 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди нарахуванням (зокрема, початкову дату для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання), а також арифметично наведений позивачем розрахунок є вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 910,37 грн.
Окрім цього, позивачем, за прострочення відповідачем сплати орендних платежів понад десять днів, застосовано додаткову відповідальність передбачену пунктом 10.2.1.1. договору в розмірі 50% від простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 7 138,21 грн.
Умовами п. 10.2.1 договору встановлено, що крім зазначеного вище у п. 10.2. даного договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:
- якщо період прострочення перевищує 10 (десять) календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 50% від простроченої суми грошового зобов'язання.
Суд вважає, що застосування зазначеної штрафної санкції є правомірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню штраф у розмірі 7 138,21 грн.
Також позивачем, у зв'язку з невчасним погашенням заборгованості з компенсації комунальних платежів за вересень та жовтень, на підставі п. 10.2 договору було нараховано пеню у розмірі 55,59 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 55,59 грн, у зв'язку з простроченням оплати заборгованості з компенсації комунальних платежів.
У зв'язку з простроченням оплати експлуатаційних витрат, позивач відповідно до пункту 10.2 нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі в розмірі 10,57 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 10,57 грн, у зв'язку з простроченням оплати експлуатаційних витрат.
Беручи до уваги те, що відповідач 19.10.2018 повідомив позивача про дострокове розірвання договору, позивачем на підставі пункту 10.16 договору заявлено вимогу про стягнення з орендаря штрафу в розмірі подвійної орендної плати за 1 (один) місяць оренди в сумі 15 831,16 грн.
Умовами п. 10.16 договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання договору орендарем до погодженого строку сторонами визначеного в п. 12.6 договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі подвійної орендної плати за 1 (один) місяць.
За умовами п. 12.6 договору, зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 06.02.2021 року включно.
Судом встановлено, а відповідачем не спростовано того факту, що 19 жовтня 2018 року відповідач самостійно проявив ініціативу щодо розірвання договору, шляхом написання заяви щодо такого розірвання, а 23.10.2018 відповідачприпинив користування об'єктом оренди.
З огляду на те, що з ініціативи відвідача договір оренди було достроково розірвано, то суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування позивачем до відповідача штрафної санкції передбаченої умовами п. 10.16 договору, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 15 831,16 грн штрафу.
З умов позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 779,73 грн штрафу відповідно до п. 10.2 договору.
Проте судом зазначається, що дана вимога позивача жодним чином необґрунтована (зокрема не зазначено за що нараховано штраф) та не наведено обгрунтованого розрахунку. Крім того, умовами п. 10.2 передбачена можливість нарахування неустойки у вигляді пені, а не штрафу.
З огляду на зазначене, суд відмовляє в зволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 779,73 грн штрафу, у зв'язку з її необґрунтованістю.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевчука Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий посад» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 32-В, код ЄДРПОУ 38218201) заборгованість з орендної плати в розмірі 14 276,41 грн, 734,38 грн вартості спожитої електричної енергії, 335,95 грн операційних витрат, 7 138,21 грн штрафу відповідно до п. 10.2.1.1. договору, 15 831,16 грн штрафу відповідно до п. 10.16 договору, 55,59 грн пені за прострочення сплати комунальних витрат, 10,57 грн пені за прострочення сплати експлуатаційних витрат, 910,37 грн пені за прострочення оплати орендних платежів та судовий збір в сумі 1 831,40 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Спичак О.М.