ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.05.2019Справа № 917/275/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»
про стягнення 57551,78 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Я.І. Мухіна
Представники: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» (позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (відповідач) про стягнення 57551,78 грн., з яких: 55150,80 грн. фактичної вартості частково втраченого вантажу та 2400,98 грн. витрат на перевезення і повернення частково втраченого вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані частковою втратою вантажу позивача під час його перевезення відповідачем, що є підставою для відповідальності останнього.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.02.2019 (суддя Семчук О.С.) постановлено передати справу № 917/275/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення грошових коштів за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2019 справу №917/275/19 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумеги О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
01.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, направлена до суду засобами поштового зв'язку 27.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 917/275/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 про відкриття провадження у справі №917/275/19.
03.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що заявлені вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а всі наведені позивачем обставини щодо наявності вини відповідача у втраті частини вантажу зводяться виключно до припущень позивача та не підтверджені належними доказами. У зв'язку з чим, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
13.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.
20.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, а також вказав, що відповідачем не спростовано належними засобами доказування відсутності вини останнього у частковій втраті наданого до перевезення вантажу.
21.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач повторно зазначив про недоведеність заявлених позивачем вимог та вказав на відсутність вини відповідача у частковій втраті наданого до перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази, відзив на позов, пояснення позивача, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилалися учасники справи як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні матеріали справи, суд
06.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі - відповідач, експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» (далі - позивач, замовник) укладено договір №148059 про надання послуг з організації перевезення відправлень, відповідно до умов якого, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.2.2 Договору, експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором.
Згідно з п.2.3 Договору, за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора «novaposhta.ua».
Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором , оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена цінність відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п.2.5 Договору).
Пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що експедитор зобов'язаний забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та умов.
Відповідно до п.3.3.2 Договору, замовник зобов'язується, відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес накладній.
Замовник зобов'язаний запакувати відправлення для його збереження під час транспортування та розвантажувально-завантажувальних робіт, а також за необхідності, скріпити фірмовою клейкою стрічкою або пломбою, щоб запобігти доступу до вмісту відправлення (п.3.3.4 Договору).
За умовами п.3.3.13 Договору, замовник зобов'язується, у разі отримання відправлення в неналежному стані (пошкодження, нестача, тощо) зафіксувати стан відправлення у відповідному акті за формою, затвердженою експедитором, з обов'язковою участю представників замовника/одержувача та експедитора.
Відповідно до п.6.1 Договору, у разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п.6.2.2 Договору, у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною, у разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано кошти.
У разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п.6.2.3 Договору).
Пунктом 6.2.6 Договору сторони погодили, що якщо під час видачі відправлення сторонами буде виявлено пошкоджене відправлення або відправлення, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вмісту відправлення всередині упаковки покладається на відправника.
Експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість (схоронність) відправлення або його нестачу у випадку, якщо відправлення передається одержувачу або відправнику в цілій/неушкодженій упаковці, а також у випадку, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з ушкодженнями відправлення (п.6.2.7 Договору).
Відповідно до п.6.2.8 Договору, відповідальність експедитора за збереження відправлення припиняється з моменту його видачі одержувачу та після підписання останнім експрес-накладної. Акт приймання-передачі (у якому фіксуються пошкодження відправлення, нестача) складений після передачі відправлення одержувачу, вважається недійсним.
Пунктом 6.2.12 Договору передбачено, що експедитор не зобов'язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам.
Згідно з п.6.3.3 Договору, замовник відповідає за всі негативні наслідки (розбиття відправлення , поломка, деформація та ін.) у разі використання неналежної упаковки відправлення (упаковки, що не відповідає особливостям відправлення, його вазі або встановленим стандартам, технічним умовам та вимогам до упаковки відправлення, що встановлені умовами) та відсутності спеціального маркування.
Відповідно до п.8.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна зі сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонговується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, 28.11.2018 відповідно до експрес-накладної №59998071798938 позивач з відділення №3 у м. Запоріжжя передав для перевезення запакований власними силами вантаж кількістю 24 місця, заявленою вагою 453,20 кг, оголошеною вартістю 500 грн. для перевезення до відділення №1 смт. Новотроїцьке (Донецька обл.) для одержувача - ПрАТ «Новотроїцьке рудоуправління». Опис відправлення зазначено - Кабель, дріт. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією експрес-накладної №59998071798938 від 28.11.2018.
05.12.2018 вказаний вантаж було доставлено одержувачу - ПрАТ «Новотроїцьке рудоуправління», який відмовився від одержання відправлення за експрес-накладною №59998071798938 у зв'язку з чим, за участі представників одержувача та перевізника було складено Акт приймання передачі від 05.12.2018 відповідно до якого було встановлено наступне: замовнику прибуло відправлення - кабель, дріт; відмова від відправлення; вид упаковки - стрейч-плівка; стан зовнішньої упаковки - нова, ціла; місце пошкодження відправлення та упаковки збігаються - ні; стан вмісту відправлення - кабель, на 3-х бухтах відсутнє маркування, на одному із кінців пломба (відправника), зі слів отримувача; додаткова інформація - візуально встановити нестачу метражу в бухтах неможливо.
У зв'язку із відмовою вантажоодержувача від отримання вантажу, відповідно до експрес накладної №59000984555947 від 10.12.2018, вказаний вантаж було повернуто за зворотною адресою вантажовідправнику та доставлено до відділення №3 у м. Запоріжжя, де 11.12.2018 представником позивача було одержано вантаж. Відповідно до вказаної експрес накладної позивачу було повернуто вантаж кількістю 24 місця, заявленою вагою 453,20 кг, оголошеною вартістю 500 грн.
Матеріали справи не містять відомостей щодо складання позивачем при одержанні вантажу акту приймання-передачі в якому було б зафіксовано недоліки вантажу.
Разом з тим, як зазначає позивач, що при одержанні вантажу за експрес накладною №59000984555947 від 10.12.2018 представники відповідача у відділенні №3 відмовились від проведення зважування та фіксації у відповідних документах, у зв'язку з чим, позивач був вимушений підписати накладну на одержання вантажу і лише після одержання вантажу у відділенні №3 у м. Запоріжжі позивачем власноруч було здійснене переважування вантажу та виявлено, що станом на момент повернення вантажу його вага склала 440,20 кг., тобто менше, ніж було заявлено відправником у супровідному документі. Позивач стверджує, що відповідач відмовився від фіксації результатів зважування у відділенні.
В подальшому, позивачем було встановлено, що втрата кабельно-провідникової продукції склала: провід ПАЛ 2,5 у кількості 322 м, загальною вартістю 29752,80 грн.; провід ПАЛ 4 у кількості 249 м, загальною вартістю 25398,00 грн., загальною вартістю 55150,80 грн.
На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача фактичної вартості частково втраченого вантажу у розмірі 55150,80 грн., а також витрачені кошти на перевезення і повернення частково втраченого вантажу в сумі 2400,98 грн.
Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив, що дійсно між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №148059 від 06.11.2017, на підставі якого, згідно експрес-накладної №59998071798938, позивач з відділення №3 в м. Запоріжжя передав для перевезення запакований власними силами вантаж кількістю 24 місця, заявленою вагою 453,20 кг, оголошеною вартістю 500 грн. для перевезення до відділення №1 смт. Новотроїцьке Донецької області, для одержувача - Приватного акціонерного товариства «Новотроїцьке радіоуправління». Опис відправлення визначено відправником - кабель, дріт.
Вантаж згідно вказаної накладної було доставлено на адресу одержувача, який відмовився від отримання вантажу, про що за участі одержувача та представника відповідача було складено Акт приймання-передачі від 05.12.2018, згідно якого було встановлено: стан та тип зовнішньої упаковки - нова, ціла; місце пошкодження відправлення та упаковки збігається - ні; стан вмісту відправлення: кабель на 3-х бухтах, відсутнє маркування на одному із кінців та пломба (відправника), зі слів отримувача; додаткова інформація: візуально виявити нестачу метражу в бухтах неможливо.
Відповідач вказує, що жодних відомостей про пошкодження самого вмісту вантажу не зазначено, а відтак, на думку відповідача, пошкодження відсутні, вантаж доставлений у неушкодженій упаковці.
У зв'язку із відмовою вантажоодержувача від отримання вантажу, вантаж було направлено за зворотною адресою вантажовідправнику за експрес-накладною №59000384555947 від 10.12.2018 та доставлено на відділення №3 в м. Запоріжжя, де 11.12.2018 представник позивача його отримав.
Так відповідач зазначає, що при отриманні позивачем вантажу, сторонами не було складено ні Акту приймання-передачі в якому було б зафіксовано недоліки вантажу, ні претензії щодо вмісту одержаного вантажу, натомість у вказаній накладній було зафіксовано вагу 453,20 кг.
Відповідач вказує, що позивачем в жодному документі не було зафіксовано вагу вантажу ні до отримання, ні після отримання, в той же час, фотографії, на які посилається позивач, як на підставу своїх доводів, з яких вбачається вага вантажу менша, аніж та, що зазначена в перевізних документах не може бути належним доказом на підтвердження вини відповідача, оскільки невідомо коли саме та в якому місці позивачем було здійснено переваження вантажу.
Крім того, відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів того, яким саме чином позивачем було виявлено втрату вантажу саме у кількості 322 м та 249 м, оскільки перевезення вантажу здійснювалось із розрахунку його маси, а не довжини. Також відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, за яких обставин та коли саме позивачем виявлено нестачу наданого до перевезення кабелю саме у зазначеній довжині.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).
Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що в разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Частина 1 статті 314 Господарського кодексу України передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з п.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з п.6.2.2 Договору, у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною, у разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано кошти.
У разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п.6.2.3 Договору).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Так, позивач стверджує, що при одержанні вантажу за експрес накладною №59000984555947 від 10.12.2018 представники відповідача у відділенні №3 відмовились від проведення зважування та фіксації у відповідних документах, у зв'язку з чим, позивач був вимушений підписати накладну на одержання вантажу і лише після одержання вантажу у відділенні №3 у м. Запоріжжі позивачем власноруч було здійснене переважування вантажу та виявлено, що станом на момент повернення вантажу його вага склала 440,20 кг., тобто менше, ніж було заявлено відправником у супровідному документі. Позивач стверджує, що відповідач відмовився від фіксації результатів зважування у відділенні.
В подальшому, позивачем було встановлено, що втрата кабельно-провідникової продукції склала: провід ПАЛ 2,5 у кількості 322 м, загальною вартістю 29752,80 грн.; провід ПАЛ 4 у кількості 249 м, загальною вартістю 25398,00 грн., загальною вартістю 55150,80 грн.
В той же час, умовами пункту 6.2.6 Договору сторони погодили, що якщо під час видачі відправлення сторонами буде виявлено пошкоджене відправлення або відправлення, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вмісту відправлення всередині упаковки покладається на відправника.
Експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість (схоронність) відправлення або його нестачу у випадку, якщо відправлення передається одержувачу або відправнику в цілій/неушкодженій упаковці, а також у випадку, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з ушкодженнями відправлення (п.6.2.7 Договору).
Відповідно до п.6.2.8 Договору, відповідальність експедитора за збереження відправлення припиняється з моменту його видачі одержувачу та після підписання останнім експрес-накладної. Акт приймання-передачі (у якому фіксуються пошкодження відправлення, нестача) складений після передачі відправлення одержувачу, вважається недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту нестачі вантажу, зафіксованого безпосередньо у відділенні відповідача, зокрема, таких як Акту приймання-передачі, укладеного в присутності представників позивача та відповідача, в якому було б зафіксовано нестачу кабелю, його вагу і довжину та кількість метрів нестачі.
В той же час, надані позивачем на підтвердження власних тверджень фотознімки не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази розумінні зазначених вище статей Кодексу, оскільки із вказаних фотознімків неможливо встановити час та місце зважування, а також неможливо встановити який саме товар зважувався та чи має зафіксований на фотознімках товар відношення до спірного перевезення, а також його вартість.
Суд зазначає, що за відсутності складеного, у відповідності до положень укладеного між сторонами договору, Акту приймання-передачі із відображенням дефектів пакування та кількості нестачі наданого до перевезення товару, суд не може прийняти доводи позивача щодо його нестачі, оскільки вказані доводи документально не підтверджені.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем разом із позовною заявою, подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір в розмірі 1921,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 30.05.2019.
Суддя О.В. Гумега