73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"26" лютого 2010 р.
14 год.04 хв.Справа № 2-а-14471/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Мельник О.О.,
за участю представника позивача: Горбань В.В., представника відповідача: ОСОБА_2, відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона
до ОСОБА_3
про стягнення коштів,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення 21250 грн. 11 коп. незаконно отриманих коштів. В позові зазначено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, було призначено пенсію за віком. Пенсія щомісячно перераховувалась на особовий рахунок вкладника, ОСОБА_4 до Державного ощадного банку України. Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС України в Херсонській області листом від 26.01.2009 за № 3032 повідомив, що ОСОБА_4 в березні 1999 року виїхав за кордон на постійне проживання в Ізраїль. Позивач зазначає, що в разі зміни місця проживання пенсіонер зобов'язаний повідомити ПФУ. Вибувши на постійне проживання за кордон, пенсіонер ОСОБА_4 втратив право на пенсію. Не повідомивши Управління ПФУ про зміну місця проживання, пенсіонер продовжував деякий період отримувати кошти (пенсію), а в подальшому оформив довіреність для отримання коштів (пенсії) на ОСОБА_3. ОСОБА_3 особисто за дорученням отримано 21250,11 грн. пенсії за період з 01.04.1999 по 28.02.2009.
Представник позивача просить задовольнити позов.
ОСОБА_3 проти позову заперечує. В письмовому запереченні проти позову зазначає, що право на отримання пенсії відноситься до конституційних прав громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею. Крім того, Україна гарантує: піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).
В Законі України "Про пенсійне забезпечення" встановлено особливий порядок нарахування та виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону виплата пенсії припиняється на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Така норма закону не відповідає конституційним засадам соціального захисту громадян. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір, суперечать приписам Конституції України стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частини перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46, частина перша статті 64 Основного Закону України). Вищезазначені твердження підтверджуються Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 р.
Крім того, відповідачка звертає увагу на те, що надання довіреності на отримання пенсії є не чим іншим як зміною способу отримання пенсії, а не перекладанням прав та обов'язків на іншу особу.
Відповідно до ст. 239 ЦКУ правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, тобто факт отримання пенсії повіреним створює права та обов'язки щодо повернення пенсії довірителем (пенсіонером). Тобто усю відповідальність за отримання пенсії несе особа, що має право на отримання пенсії, а саме ОСОБА_5, а не особа, що є повіреною на отримання пенсії: ОСОБА_3
Відповідачка вказує на пропуск строку для звернення до адміністративного суду встановленого ст. 99 КАСУ. Просить застосувати наслідки пропуску строку, які передбачені ст. 100 КАСУ. Також осилається на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за 1999 р. - вересень 2007 р. Отже, заборгованість за період 1999 р. по 26.11.2006 знаходиться за строком позовної давності.
Відповідачка та її представник з'явились в судове засідання, просять відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
ОСОБА_4 за період з 01.04.2000 р. по 30.09.2007 р. отримав 21250,11 грн. пенсії за віком. При цьому він знаходився на постійному місці проживання в державі Ізраїль. На отримання пенсії ОСОБА_4 видав довіреність ОСОБА_3, яка за мотивуванням позивача, отримувала кошти безпідставно, а тому має їх повернути Управлінню Пенсійного фонду України Комсомольського району м. Херсона.
Статтею 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Виключення з даного правила встановлено тільки для пенсій призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Положеннями статтей 49, 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого дано Верховною Радою України; у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за 6 місяців наперед перед виїздом. Міжнародної угоди про соціальне забезпечення між Україною та Ізраїлем немає. Конституційний Суд України рішенням від 7 жовтня 2009 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, якими передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується у тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'зковість якого надана Верховною Радою України. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, частиною другою статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивач просить стягнути пенсію, яка була виплачена за період, який передував рішенню Конституційного суду.
Згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду (ст. 102). Ст. 50 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються в судовому порядку. Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.
Відповідачка не є пенсіонером, який виїхав за кордон, і не повинна була повідомляти ПФУ про виїзд за кордон пенсіонера. Такий обов'язок законодавство покладає саме на пенсіонера. Всю відповідальність щодо відповідності нарахування та отримання пенсії несе особа, що має право на отримання пенсії, а саме ОСОБА_5, а не особа, що була повіреною на отримання пенсії. Відносини, що виникають у зв'язку з виконанням доручення між пенсіонером і особою, яка отримувала пенсію на підставі довіреності, регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України. Згідно до ст. 244 ЦКУ довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Так, визначення представництво дано в ч. 1 ст. 237 ЦКУ, де зазначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ст. 239 ЦКУ правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, тобто, факт отримання пенсії повіреним створює права та обов'язки щодо повернення пенсії довірителем (пенсіонером). Надання довіреності особи є способом отримання пенсії, а не перекладанням прав та обов'язків на іншу особу. Суд вважає, що позов прд"явлений до оосби, яка не повина відшкодовувати шкоду, заподіяну управлінню ПФУ, відповідач є неналежним.
Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Судові витрати по справі не стягуються, оскільки позивачем є суб'єкт владних повноважень.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд-
постановив:
Відмовити управлінню Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона в задоволенні позову про стягнення коштів з ОСОБА_3 в сумі 21 250,11 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 березня 2010 р..
Суддя Хом'якова В.В.