27.05.2019
Провадження № 1о/337/1/2019
ЄУН № 337/772/18
27 травня 2019 року Колегія суддів Хортицького районного суду м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за заявою адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , про перегляд вироку Запорізького обласного суду від 28.12.1999 року за нововиявленими обставинами,
встановив:
Адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме вироку судової колегії по кримінальним справам Запорізького обласного суду від 28.12.1999 року, за яким ОСОБА_6 було засуджено до смертної кари - розстрілу з конфіскацією особистого майна, та який ухвалою Верховного Суду України від 15.06.2000 року змінений в частині призначеного покарання, та з остаточним призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Заява мотивована тим, що судовою колегією при винесенні вироку від 28.12.1999 року, не враховано, що ОСОБА_6 вчинив злочин в силу психологічної залежності від ОСОБА_9 , як обставину, що пом'якшує відповідальність.
В основу вироку відносно ОСОБА_6 покладено явку з повинною ОСОБА_6 , протокол відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_6 , відеозапис відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_6 , яке відбувалося без участі захисника.
Отримана інформація від засудженого ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_10 , дозволяє дійти висновку про те, що на момент вбивства ОСОБА_11 засуджений ОСОБА_6 мав алібі, про яке суду не було відомо, а слідчим не було встановлено в силу того, що досудове розслідування проведено швидко, але неповно, у зв'язку з чим не всіх свідків вдалось встановити і допитати.
Судом встановлено, що вироком судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 28 грудня 1999 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено: за ст. 142 ч.3, ст. 93 п.п. а,г,е,і, ст. 145 ч.2 КК України(в редакції від 1960 року) та на підставі ст.42 КК України(в редакції від 1960 року), остаточно визначено покарання у вигляді смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджено за ст. 142 ч.3, ст.93 п.п. а,г,е,і, ст.145 ч.2, ст.140 ч. 3, ст. 141 ч.3, ст.196-1 ч.2 КК України(в редакції від 1960 року), та на підставі ст. 42 КК України(в редакції від 1960 року)остаточно визначено покарання у вигляді смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , засуджено за ст. 142 ч.3, ст.93 п.п. а,г,е,і, ст.145 ч.2 КК України(в редакції від 1960 року), та підставі ст.42 КК України(в редакції від 1960 року)остаточно визначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з відбуванням перших 10 (десяти) років позбавлення волі у тюрмі, а решти - у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
З засуджених ОСОБА_9 , ОСОБА_6 і ОСОБА_12 на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто солідарно на користь потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14 2346 грн.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 15 червня 2000 року, вирок судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 28 грудня 1999 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_9 змінено. Призначене їм за ст.93 п.п. а,г,е,і КК України(в редакції від 1960 року)основне покарання у вигляді смертної кари, замінено на довічне позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
Потерпіла ОСОБА_15 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Засуджений ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у Вінницькій установі виконання покарань УДДПВП України у Вінницькій області(№1).
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2018 року, засуджений ОСОБА_12 , який був звільнений умовно достроково(не відбутий строк покарання 1 рік 7 місяців 15 днів) на підставі постанови від 20.07.2012 року Микитівского райсуду м. Горлівка, Донецької області, оголошений померлим.
На данний час ОСОБА_6 відбуває покарання в Криворізькій установі виконання покарань (№3) Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав заяву адвоката та пояснив, що судове слідство було неповним, у нього є алібі за фактом вбивства ОСОБА_16 , що може підтвердити свідок ОСОБА_10 . Так на початку осені 1998 року, у першій половині дня, відразу після ситуації з потерпілим ОСОБА_17 , у двері квартири подзвонила ОСОБА_10 , і він пішов разом з нею проводжати її на вокзал, та до квартири вже не повертався. Також пояснив, що батько ОСОБА_9 і брат ОСОБА_12 теж бачили ОСОБА_10 . Сам він знав про існування свідка, знав що вона заміжня, і не хотів її вплутувати, та не міг зорієнтуватися, що свідчення свідка ОСОБА_10 є суттєвим доказом його невинуватості у вбивстві ОСОБА_11 .
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав заяву з мотивів, викладених у тексті заяви, та пояснив, що на прикінці 2017 року до нього звернулась мати ОСОБА_6 і повідомила про численні недоліки досудового розслідування. При бесіді із засудженим ОСОБА_6 , останній хотів переглянути вирок в частині його винуватості у вбивстві ОСОБА_11 , і повідомив про наявність свідка ОСОБА_10 , яку він проводжав на вокзал. Просить суд вирок скасувати з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_6 виправдати за фактом вбивства ОСОБА_11 , та призначити покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, і звільнити із місць позбавлення волі, у зв'язку з відбуттям покарання.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти перегляду вироку Запорізького обласного суду від 28.12.1999 року за нововиявленими обставинами.
У судовому засіданні залучена у якості потерпілої ОСОБА_8 заперечувала проти перегляду вироку за нововиявленими обставинами.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що на початку вересня 1998 року вона приїхала до м. Запоріжжя до свого знайомого ОСОБА_18 , який познайомив її з ОСОБА_6 . Проживала у ОСОБА_18 та зустрічалась з ОСОБА_6 . Так 16.09.1998 року вона домовилась з ОСОБА_6 , що він її проводить на вокзал, так як їй треба було їхати у м. Київ додому. Вони зустрілись у м. Запоріжжя, на лівому березі р. Дніпро, біля якоїсь Кредитної спілки. ОСОБА_6 прийшов разом із батьком і братом, і сказав, що їм потрібно зайти до знайомого, усі разом підійшли до під'їзду, та чоловіки зайшли до будинку, попросивши її зачекати хвилин 10-15. ОСОБА_6 сказав, що вони піднімуться до квартири на 5 чи 6 поверсі, з ліфта направо. Почекала, ОСОБА_6 не було, тому вона піднялась до квартири, подзвонила, ОСОБА_6 відкрив двері. Вона спитала у нього з приводу, чи буде він її проводжати. ОСОБА_6 вийшов, закрив двері і вони пішли, та одразу поїхали на вокзал. Також пояснила, що чула із квартири жіночий і чоловічий голоси. У 2018 році, через соціальні мережі її знайшов адвокат. Дату запам'ятала у зв'язку з тим, що у її старшої доньки 1997 року народження, через кілька днів, а саме 19 вересня, був день народження, та їй необхідно було їхати із м. Запоріжжя додому.
Судом, за клопотанням учасників провадження, досліджені в порядку ч. 4 ст. 466 КПК України докази, а саме: щиросердне зізнання(явка з повинною) ОСОБА_6 (т.4 а.с. 95-101), і протокол від 06.03.1999 року відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_6 (т.4 а.с. 114-147).
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили. Згідно з вимогами ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду, на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі по собі, або разом із раніше виявленими обставинами, доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Із змісту зазначеної статті випливає, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження доведені належним чином юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об'єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв'язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.
Тобто, необхідна наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження, та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду, та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.
Із пояснень у судовому засіданні, засудженого ОСОБА_6 , та свідка ОСОБА_10 вбачається, що засуджені ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , а також ОСОБА_6 знали про наявність свідка ОСОБА_10 , спілкувались з нею у день скоєння злочину, ОСОБА_6 мав усвідомлювати, що її свідчення можуть мати значення для слідства і суду, однак свідомо не бажав її участі, за кримінальним провадженням, з тих чи інших підстав, свідомо не повідомляв про свідка у період досудового слідства, та у суді, зокрема у щиросердному зізнанні, підчас допитів, під час відтворення обстановки і обставин події за його участі, та у своїй скарзі до Верховного Суду України.
Колегія суддів вважає, що у зазначених засудженим і стороною захисту підставах( свідок ОСОБА_10 ) відсутня ознака нововиявленості, оскільки дана обставина була, та могла бути відома іншим учасникам кримінального провадження на час судового розгляду, у даному випадку засудженим. Вказана обставина не може являтись підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, оскільки вона існувала на момент вирішення справи, і могла бути відома учасникам.
Питання, які ставить адвокат у заяві, з приводу виявлення процесуальних порушень, як то: не врахування судовою колегією при винесенні вироку від 28.12.1999 року вчинення злочину ОСОБА_6 в силу психологічної залежності від батька ОСОБА_9 , як обставину, що пом'якшує відповідальність, також явка з повинною ОСОБА_6 , відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_6 , які відбувалися без участі захисника, що обмежило засудженого ОСОБА_6 в здійсненні його права на захист, або перешкоджали, чи могли перешкодити суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу і винести законний і обґрунтований вирок, повинні були ставитися, в свій час, перед Верховним Судом України, при оскарженні вироку. Ознайомлення захисника ОСОБА_7 з матеріалами справи у грудні 2017 року (через 18 років після ухвалення вироку), і виявлення ним процесуальних порушень, які на його думку мали місце, з посиланням на неякісну правову допомогу (під час розгляду справи та ухвалення вироку), та не врахування судом пом'якшуючих обставин, не сприймаються колегією суддів як нововиявлені обставини, оскільки не відповідають визначенню даному у нормі ч.2 ст.459 КПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про той факт, що твердження захисника зводиться до висвітлення процесуальних порушень, що мали чи могли мати місце при розгляді справи в суді, та при ухваленні судового рішення, а саме вироку від 28.12.1999 року. Оскаржування самого судового рішення, та виявлення процесуальних порушень, на стадії розгляду справи, було передбачено діючим на той час законодавством, за допомогою апеляційного та касаційного перегляду рішень суду (ухвал, вироків) і не має відношення до інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Засуджений мав можливість звернутись з питанням про перегляд рішення суду у зв'язку з обставинами, які існували на момент розгляду справи і нововиявленими не являються.
Треба зазначити, що ОСОБА_6 , звертався зі скаргою на рішення суду від 28.12.1999 року, до Верховного Суду України, де не зазначав про наявність свідка ОСОБА_10 , та фактична законність і обґрунтованість вироку, який ухвалено судом першої інстанції, підтверджена Верховним Судом України відповідним рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, вказаних у ст. 8, 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та Кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмежене. Ці обмеження повинні мати законну мету і бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», п.40).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст. 459-461 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні заяви адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, - вироку судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 28 грудня 1999 року, та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 15 червня 2000 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_3
Суддя: ОСОБА_2