Справа № 703/4375/18
2/703/711/19 .
28 травня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Харченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,0203 га, яка розташована в адмінмежах Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла позивач та відповідачі, однак нотаріус не в змозі видати їй свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно за законом, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої просили справу розглядати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, в наданій суду заяві позов визнали та просили справу розглядати без їх участі.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ІНФОРМАЦІЯ_1 січня 2018 року помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області 02 лютого 2018 року (а.с. 11).
Із свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 виданого Попівською сільською радою Смілянського району Черкаської області 31 жовтня 1987 року вбачається, що ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_5 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 10).
З довідки виконавчого комітету Санжариської сільської ради № 378від 06 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 до дня смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживали та були зареєстровані дружина - ОСОБА_1 , 1967 року народження, доньки - ОСОБА_2 , 1991 року народження, ОСОБА_3 , 1988 року народження (а.с. 8).
Як вбачається із держаного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 виданого 20 березня 2001 року Смілянською райдержадміністрацією ОСОБА_7 . ОСОБА_8 , є власником земельної ділянки площею 2,02 га в адмінмежах Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 6).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку НВ-7107632792018 від 24 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 2,0203 га (а.с. 4).
З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 788/01-16від 17 квітня 2019 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.
Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
З матеріалів справи вбачається належність на праві приватної власності спадкового майна, а саме земельної ділянки площею 2,0203 га ОСОБА_4
Однак, відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті 30 січня 2018 року ОСОБА_4 , відтак її звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.
Окрім того, відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідачі визнали позов та не заперечують проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме, на земельну ділянку.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392, 1216, 1217, 1218, 1225, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 125 ЗК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,0203 га, що розташована в адмінмежах Санжариської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_4 , що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 виданого 20 березня 2001 року Смілянською райдержадміністрацією Черкаської області.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Строни по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 .
Головуючий О.П.Опалинська