Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1650/19
20 травня 2019 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючий суддя: Демчик Р.В.,
при секретарі: Бузун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Черненека Вячеслава Анатолійовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Адвокат Черненко В.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 2500 дол. США, що станом на 20 лютого 2019р. є еквівалентом 67970 грн.50коп., проценти за користування коштами в розмірі 5872,65грн., збитки завдані інфляцією за весь час прострочення в розмірі 1366,20грн. та 3% річних за весь час прострочення в розмірі 268,15грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 4 січня 2019 року позивачем ОСОБА_1 було надано відповідачу ОСОБА_2 позику в розмірі 2500 дол. США, що станом на 20 лютого 2019 року еквівалентно 67970,50грн. для особистих потреб відповідача.
5 січня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 власноручно було написано боргову розписку, в якій, зокрема було визначено строки в які останні зобов'язувався повернути борг.
Так, в борговій розписці зазначено, що ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 1000 дол. США в строк до 8 лютого 2019 року та 1500 дол. США в строк до 14 лютого 2019 року. Проте, у визначений строк відповідач не повернув позичені кошти, у зв'язку із чим 9 лютого 2019 року з метою досудового врегулювання спору представником позивача було надіслано відповідачу претензію з вимогою повернути борг.
Оскільки станом на 21 лютого 2019 року відповідач не повернув позивачу в добровільному порядку отримані ним за позикою кошти, тому позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15 березня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судому засіданні представник позивача - адвокат Черненко В.А., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Також надав суду оригінал розписки та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відомостей про поважність причин неявки суду не надав, у зв'язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
В матеріалах справи міститься розписка з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Чорнобаївським РВУМВС України в Черкаській області, 12.02.2001р ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , що проживає в АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 підтверджує, що взяв у ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 2500 доларів США на особисті потреби 4 січня 2019 року, які зобов'язується повернути 1000 доларів США в строк до 8 лютого 2019р. та 1500 доларів США в строк до 14 лютого 2019 року (а.с. 11).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також, засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, такої позиції дотримується Верховний Суд України у правовому висновку прийнятому у Постанові ВСУ від 18 вересня 2013 року по справі 6-63цс13.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
З врахуванням вказаних вимог закону, наявності дій по передачі кошів і їх отримання відповідачем згідно розписки між позивачем і відповідачем укладено правочин, який по суті є договором позики.
Згідно розписки від 5 лютого 2019 року позичальник ОСОБА_2 зобов'язався повернути суму позики в розмірі 1000 доларів США в строк до 8 лютого 2019 року та 1500 доларів США в строк до 14 лютого 2019 року, однак в порушення умов договору позики, взяті на себе зобов'язання не виконав і не повернув належні позивачу грошові кошти.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов'язання не виконав, а отже зобов'язаний повернути позивачу суму боргу за договором позики від 5 лютого 2019 року в розмірі 2500 доларів США.
В Постанові Великої Палати Верхового суду від 16 січня 2019 року ( справа № 464/3790/16-ц ) зроблений наступний висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що була висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Враховуючи вищевикладене з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню суми боргу за договором позики від 5 лютого 2019 року саме у доларах США в розмірі 2500 доларів США.
В той же час, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за весь час прострочення, то тут слід зазначити наступне.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути позивач просив стягнути з відповідача на його користь три відсотки річних за весь час прострочення в розмірі 1366,20 грн., які обраховуються із простроченої суми еквівалента отриманого за договором кредиту, тобто із 67970,50 грн.,
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти у сумі 5872,65 грн.
Щодо стягнення інфляційний витрат суд приходить до наступного.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України під час розгляду справи та ухвалення постанови Верховного Суду України від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15 зазначено наступне.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Тобто, офіційній індекс інфляції - це знецінення зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов'язанні індексації не підлягає.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення інфляційних коштів, оскільки за договором позики кошти визначалися у валюті доларах США.
Як наслідок вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1366,20 грн. втрат від інфляції задоволенню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
У відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 691,56 грн.
На підставі ст. ст. 526, 533, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) борг за договором позики в розмірі 2500 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) 3% річних в сумі 268,15 грн., та проценти в сумі 5872,65 грн., а всього 6140,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) в якості відшкодування судових витрат 691,56грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкас. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Р. В. Демчик