1Справа № 335/6379/18 1-кс/335/3581/2019
24 травня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, -
Слідчий СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Запорізької області ОСОБА_7 , звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження за № 12018080000000149 від 14.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.28 - ч.3 ст.301 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що мешканець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ОСОБА_5 , не працюючий, не маючий легальних джерел отримання доходів для існування, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання наживи та незаконного збагачення, не пізніше початку листопада 2017 року (встановити точну дату та час під час досудового розслідування не виявилося можливим) спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 організував стійку організовану групу, яка під його керівництвом, діючи на території м. Запоріжжя до її викриття співробітниками поліції 05 листопада 2018 року, вчинила ряд тяжких злочинів, пов'язаних з виготовленням з метою збуту та розповсюдження, а також збутом і розповсюдженням відеопродукції порнографічного характеру через Всесвітню мережу «Інтернет». 14.05.2019 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя була винесена ухвала про дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право приватної власності на яку має ОСОБА_10 (розмір частки 1/1), на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.02.2015, та де мешкає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та фіксації налаштування комп'ютерів і отримання незаконної продукції, відшукання та вилучення засобів зв'язку (мобільні телефони, сім карти операторів стільникового зв'язку), комп'ютерної техніки (системних блоків стаціонарних комп'ютерів, ноутбуків), цифрових носіїв інформації засобів фото-, відео фіксації (відеокамери, фотоапарати, відео реєстратори, системи відеоспостереження), платіжних банківських карток, листування чи інших форм поштового обміну інформацією, блокнотів, чорнових записів, речей і предметів, що зберегли сліди злочину. 17.05.2019 співробітниками СУ ГУНП в Запорізькій області спільно з УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій під час проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018080000000149, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2018, було виявлено та вилучено наступне: грошові кошти у сумі 1001 (одна тисяча один) долар США; грошові кошти у сумі 1000 (одна тисяча) гривень; посвідчення водії (ВХТ 878963) на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України ( НОМЕР_2 , виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_3 ), на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17.05.2019 вищевказані вилучені грошові кошти та документи були визнані речовими доказами та визначено місце їх зберігання. Окрім того, 18.05.2019 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.28 - ч.3 ст.301 КК України, а також клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв"язку з тим, що вказані речі мають доказове значення для доведення обставин, що підлягають доказуванню у ході досудового розслідування, у зв"язку з необхідністю забезпечення їх збереження, слідчий просить накласти арешт на вказане майно, яке було вилучено під час обшуку.
В судовому засіданні слідчий просить клопотання задовольнити та поновити пропущений строк звернення з клопотанням про арешт майна.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого.
Власниця майна ОСОБА_6 в судовому засідання пояснила, що заперечує проти задоволення клопотання слідчого, оскільки грошові кошти вилучені під час обшуку належать їй, надала розписку відповідно до якої вбачається, що вона отримала від ОСОБА_11 одну тисячу доларів США у борг.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого у повному обсязі на підставі того, що дане клопотання не обґрунтоване, тимчасово вилучене майно не відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, також порушені строки звернення з відповідним клопотанням до суду.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує його доводи, заслухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у СУ ГУНП України в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12018080000000149 від 14.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.28 - ч.3 ст.301 КК України.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
При цьому, в силу положень частин 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються, а не просто вказати їх
17.05.2019 співробітниками СУ ГУНП в Запорізькій області спільно з УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій під час проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наступне:
1) грошові кошти у сумі 1001 (одна тисяча один) доларів США;
2) грошові кошти у сумі 1000 (одна тисяча) гривень;
3) посвідчення водії (ВХТ 878963) на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
4) паспорт громадянина України ( НОМЕР_2 , виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
5) паспорт громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_3 ), на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17.05.2019 вищевказані вилучені грошові кошти та документи були визнані речовими доказами та визначено місце їх зберігання.
З клопотанням про його арешт слідчий звернувся до суду 21.05.2019, тобто з пропуском строку визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому порушив питання про поновлення цього строку заявивши відповідне клопотання, аналізуючи яке слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах визначеного строку.
Зокрема, до їх числа відносяться: 1) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 2) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження; 3) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 4) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 5) несвоєчасне одержання процесуальних документів (наприклад, несвоєчасне одержання копії вироку); 6) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
У будь-якому випадку, в силу положень ст.ст. 22, 26 КПК України, вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
У цьому випадку слідчий у зверненні посилається на єдину фразу «поновити строки звернення до слідчого судді», але, таку позицію заявника слідчий суддя сприймає критично, оскільки останній фактично на суд покладає обов'язок віднайти для нього поважні причини пропуску на власний розсуд.
У судовому засіданні слідчий не навів жодних з поважних та адекватних підстав для поновлення строку.
З огляду на що слідчий суддя не вбачає обставин, які б перешкодили подати заявнику клопотання у строк регламентований ст. 171 КПК України так, як викладені у ньому мотиви та підстави поновлення строку є сумнівними та не підтвердженні відповідними документами, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), а тому це клопотання задоволенню не підлягає.
У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").
Як наслідок слідчий суддя відхиляє звернення про поновлення указаного строку звернення з клопотання про арешт визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, що також, автоматично слугує передумовою для відмови у задоволені самого клопотання про арешт майна саме з цієї підстави.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен врахувати правову підставу для такого арешту. Однак такі підстави слідчим не зазначені, та клопотання в цій частині не вмотивоване.
На підставі викладених обставин, клопотання слідчого про арешт майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 погодженого прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1