Справа №694/853/19
2-о/694/39/19
про залишення позовної заяви без руху
29.05.2019 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Дудніченко В.М. ознайомившись з заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки та піклування Чичиркозівської сільської ради Звенигородського району, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,-
заявник звернулась до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
Проте, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175,177 ЦПК України, з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 295 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцем знаходження цього закладу.
До заяви ОСОБА_1 не долучила відповідний документ на підтвердження того, що ОСОБА_2 фактично мешкає на території Звенигородського району, а не перебуває на лікуванні у відповідному закладі з приводу психічного захворювання, в зв'язку з чим неможливо визначитись з підсудністю даної справи саме Звенигородському районному суду.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України та ч.1 ст.300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Згідно ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частинами 2 та 4 ст. 63 ЦК України передбачено, що опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу.
Пунком 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки , опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров'я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідка про судимість майбутнього опікуна.
Крім того, для вирішення питання про можливість призначення опікуна заявницею не зазначено та не додано до заяви: довідки про стан її здоров'я, про те чи перебуває вона перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах про дієздатність, довідки про несудимість, довідки про склад сім'ї.
Також, у матеріалах справи відсутня характеристика, видана за місцем мешкання ОСОБА_1
Не вказано заявником у заяві і попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс заявник і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, - всупереч вимогам п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України.
Також в заяві міститься некоректне посилання за процесуальний закон, на підставі якого слід вирішувати вказаний спір. Суд звертає особливу увагу, що позивач керується нормами ЦПК України , який втратив чинність, оскільки 15.12.2017 року набрала чинності редакція Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_5 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Керуючись ст. ст.175,185 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки та піклування Чичиркозівської сільської ради Звенигородського району, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання заяви з усуненими недоліками, її копії для відповідача.
У разі, якщо заявник в установлений строк не усуне недоліки заяви, то така буде вважатись неподаною і повернеться заявнику.
Ухвала остаточна і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя В.М.Дудніченко