28 травня 2019 року
м. Київ
справа №826/12289/18
адміністративне провадження №К/9901/14707/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А. розглянув касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСНАБ-ТЕХНО" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019.
Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
ДФС до касаційної скарги не додала документ про сплату судового збору, заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтовуючи його посиланням на відсутність можливості сплатити судовий збір у зв'язку з тим, що всі операції на рахунках зупинені. При цьому, посилаючись на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України та висновок Конституційного Суду України, викладений у рішенні у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні", що майнове становище не повинно бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступу до правосуддя, зазначає, що стосовно суб'єкта владних повноважень мають бути враховані встановлені щодо нього обсяги фінансування та економічна ситуація країни в цілому.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої цієї статті встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 13.08.2018 відкрив провадження в цій адміністративній справі. Тобто позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у серпні 2018 року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн.
За змістом оскаржуваних судових рішень позовна заява має немайновий характер.
Отже, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 3524,00 грн (1762,00 грн х 200%).
Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, наведених у цій статті.
Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України з метою, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і гарантування принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку шляхом зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх сплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи на підтвердження такого майнового стану.
В адміністративному судочинстві при сплаті судового збору також застосовуються пільги, надані на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, якими встановлений перелік суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи доходів і зборів відсутні.
ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати. Доказів відсутності фінансування витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги ДФС не надала.
З огляду на наведене вище клопотання ДФС про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлені статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно з пунктом 4 частини другої цієї статті в касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимоги особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Викладення в касаційній скарзі обставин справи та наведення норм матеріального права, на підставі яких Комісією ГУ ДФС у м. Києві прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Будснаб-Техно", не замінює обґрунтування доводу про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій як підстави для касаційного оскарження постановлених у справі судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини шостої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
Є.А. Усенко,
Суддя Верховного Суду