29 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4719/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Качмара В.Я.,
з участю секретаря Ваврик Х.Б.,
представника відповідача Гринь О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» про стягнення заборгованості,-
суддя в 1-й інстанції - Гундяк В.Д.,
час ухвалення рішення - 11.03.2019 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 11.03.2019 року,
У січні 2019 року Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 43170,15 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, переглянувши місячну суму відшкодування витрат, беручи до уваги середньомісячну зарплату пенсіонера на підприємстві.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій неспівмірний з посадовим окладом пенсіонера ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві, за який нарахована пільгова пенсія.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання на виклик суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у його відсутності..
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в органах пенсійного фонду як платник страхових внесків.
Працівнику відповідача, який набув спеціальний стаж, у березні 2018 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (а.с. 51).
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкція) встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058.
Працівнику відповідача призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1, витрати на виплату та доставку якої за період з серпня 2018 року по грудень 2018 року позивачем понесено в розмірі 43170,15 грн. (а.с. 15).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат позивача на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пункт 6.8. Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, який надсилається відповідачу.
Як встановлено судом, позивач на адресу відповідача надіслав розрахунки фактичних витрат на виплату до доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (а.с. 16-22), однак, відповідачем у передбачені строки не здійснено відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за вказаний період.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про неспівмірність витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з посадовим окладом пенсіонера, оскільки витрати не залежать від заробітної плати, яку отримувала особа, а від призначеної пенсії.
Пенсію особі було призначено у 2018 році і заборгованість виникла з серпня 2018 року, а тому суд зазначає, що надані відповідачем розрахункові листи по заробітній платі з 2007 року не впливають на вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та наддав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ТзОВ «Транс-Захід» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі № 0940/2/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. Б. Заверуха
В. Я. Качмар
Повне судове рішення виготовлено 29 травня 2019 року.