про залишення апеляційної скарги без руху
28 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/5374/19
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Ільчишин Н. В., перевіривши апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року у справі № 448/473/19 за адміністративним позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою ідентицікації,
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року задоволено повністю адміністративний позов Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою ідентицікації.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 Мд ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Стаття 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства.
Відповідно до вимог частини 16 статті 289 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Положеннями частини 6 статті 7 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно з частиною третьою статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення проголошено 10 квітня 2019 року за участі відповідача та перекладача, повний текст рішення складено та отримано відповідачем 10.04.2019.
Апеляційну скаргу подано 13 травня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Особою, яка подала апеляційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що його родина шукала правника в Україні, позивач та адміністрація пункту прохання надати правника проігнорували, чим грубо порушили право на отримання правової допомоги, тому належну юридичну консультацію по даній справі та допомогу від юриста у складанні скарги вдалось отримати тільки 10.05.2019.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського суду з справ людини у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначає, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 року «Надточій проти України», принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Стаття 45 КАС України встановлює, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Розглядаючи подане клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, такі підстави заявника не свідчать про поважність причин пропуску строку, оскільки не подано відповідних доказів щодо отримання правової допомоги саме 10.05.2019, а тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз'яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року у справі № 448/473/19 за позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою ідентицікації - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяН. В. Ільчишин