Справа № 750/12538/17 Суддя першої інстанції: Литвиненко І.В.
28 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України зарахувати працю з 31.08.2000 року по 01.08.2001 року ОСОБА_1 до пільгового стажу;
- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працю позивача муляром в Чернігівській виробничій дільниці Будівельно-монтажного поїзда № 763 з 31.08.2000 року по 01.08.2001 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року скасовано; ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ст. 123 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Верховного Суду від 15 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято до свого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, призначити розгляд справи на 28 травня 2019 року.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 з шкідливими умовами праці у період з 31.08.2000 року по 01.08.2001 року та те, що позивач має необхідний стаж для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, а тому відмова Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, є неправомірною.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31-33).
15.05.1988 року позивачу присвоєно кваліфікацію муляра Будівельно-монтажного поїзда № 714 Білтрансбуд, та де останній пропрацював до 01.08.2001 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 26-30).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.10.2017 року, яке набрало законної сили, було встановлено факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження трудової книжки НОМЕР_2 , заповненої 18.08.1982 року (а.с. 36).
31.08.1995 року начальником Будівельно-монтажного поїзда № 763 Шляхбудтресту ПЗЗ було видано наказ № 148, яким затверджено перелік робочих місць, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, серед яких зазначено також і професію мулярів, які працюють в спеціальних ланках мулярів комплексних бригад (а.с. 17).
25.01.2016 року Виробничим підрозділом «Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Дятлу Сергію Федоровичу було видано довідку № 175 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній» в якій зазначено, що останній з 15.05.1988 року по 01.08.2001 року виконував роботи з капітального будівництва житлових будинків та споруд за посадою муляра, передбаченою Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року., пільговий стаж роботи склав 13 років 02 місяці 12 днів (а.с. 34).
На початку 2017 року позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Разом з тим, 18.05.2017 року на адресу позивача надійшов лист заступника начальника управління за № 14260/06, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, відповідно до п. «б» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку № 2 та необхідного трудового стажу.
Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Частиною третьою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Зокрема, за приписами статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком, на пільгових умовах, застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
Згідно до листа заступника начальника управління за № 14260/06 від 18.05.2017 року вказано, що до пільгового стажу зараховується період, підтверджений результатами атестації впродовж 5 років після затвердження її результатів. Згідно з наказом від 31.08.1995 року № 148 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення мулярам, які працюють в спеціалізованих ланках мулярів, комплексних бригад. 5-ти річний термін атестації закінчився 31.08.2000 року. Інших наказів про результати проведення чергової атестації робочих місць не надано, а тому Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України не зараховано до пільгового стажу роботи період з 31.08.2000 року по 01.08.2001 року.
Разом з тим, відповідно до наказу начальника БМП-763 Шляхбудтреста ПЗЗ від 17.02.1993 року № 25 «Про створення комісії по атестації робочих місць по умовах праці» створено комісію по атестації робочих місць по умовах праці та п. 2 даного наказу комісії доручено провести атестацію робочого місця муляра, що працює в спеціалізованій ланці мулярів комплексних бригад.
Згідно до Наказу № 148 від 31.08.1995 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» виданого начальником Будівельно - монтажного поїзда № 763 Шляхбудтрасту ПЗЗ проведено атестацію робочих місць в БМП-763 за умовами праці членами атестаційної комісії (наказ № 25 від 17.02.1993 року) із залученням спеціалістів СЕС ПЗЗ.
Порядок проведення атестації робочих місць врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року за № 442 та затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці. Відповідно до даного Порядку атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше, одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
У пункті 4.2 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), зазначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Неодноразово висловлені правові позиції Верховного Суду України з питання атестації робочих місць за умовами праці стосуються винятково тих випадків, коли атестація робочих місць за умовами праці не проводилася взагалі або не проводилася чергова атестація після докорінної зміни умов праці. У тому ж разі, коли умови праці не змінювались, а чергову атестацію робочих місць роботодавець не провів або провів з порушенням встановленого законодавством п'ятирічного терміну, органи Пенсійного фонду України зобов'язані зараховувати до пільгового стажу роботи працівників за наслідками останньої проведеної атестації. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 21а-307а14 (16.09.2014 року).
Із матеріалів справи вбачається, що чергова атестація робочих місць на підприємстві Будівельно-монтажного поїзда № 763 ІІІляхбудтрасту ГГЗЗ була проведена на підставі наказу від 31.08.1995 року та термін якої діяв до 31.08.2000 року.
З 15.05.1988 року по 01.08.2001 року позивач працював на посаді муляра, зайнятість на якій дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2, а відтак період роботи з 31.08.2000 року по 01.08.2001 року має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації, проведеної 31 серпня 1995 року.
Таким чином, працюючи муляром у Чернігівській виробничій дільниці Будівельно-монтажного поїзда № 763 (правонаступником якого є Виробничий підрозділ Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця») жодним чином докорінно не змінювались умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та зарахування стажу роботи з 31.08.2000 року по 01.08.2001 року, що підтверджується довідкою наданою Виробничим підрозділом Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Н.П.Бужак
Л.О.Костюк
Повний текст виготовлено 28 травня 2019 року.