Справа № 826/10281/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
20 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.,
за участю секретаря: Рагімової Т.О.
розглянувши у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас-Термо» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас-Термо» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Донбас-Термо» (далі - позивач, ТОВ «НВФ «Донбас-Термо») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 №0010181404, №0010191404.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Відзив на адресу суду на надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Донбас-Термо» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам ТОВ «Укрбілд ЛТД» та контрагентами-покупцями за період з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2016 року №123/26-15-14-04-04.
В ході перевірки було встановлено порушення: п.44.1 ст.44 п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 179421,00 грн.; п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 249196,00 грн.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач надав на нього заперечення.
За результатами розгляду заперечень висновки, викладені в акті перевірки від 21.06.2016 року №13862/10/26-15-14-04-04 залишені без змін.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 року: №0010181404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 249196,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62999,00 грн.; №0010191404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 179241,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .
Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрбілд ЛТД» укладено договір підряду №05/7 від 07.05.3015 року, за умовами якого, а також Специфікації до нього, позивачем замовлено здійснення послуг з організації робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку, що розташований по вул. Солом'янській 20-А у м. Києві, та сервісного обслуговування котельного обладнання з ТОВ «Укрбілд ЛТД».
На підтвердження виконання господарських операцій по договору підряду, позивачем надано: ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України; акт звірки взаємних розрахунків за період травень 2015 року; акти приймання виконаних робіт, акти виконаних будівельних робіт; журнал - ордер по 6311 по договорам.
У той час, вищезазначеним договором підряду п.2.4 передбачено, що оплата за цим договором здійснюється за безготівковим розрахунком з використанням платіжних доручень.
Проте, у матеріалах справи такі платіжні доручення відсутні, крім того позивачем також не було надано копій платіжних доручень.
Пунктом 3.1 договору підряду передбачено купувати і застосовувати матеріали згідно з проектно-кошторисною документацією та договірною цінлю.
Однак, позивачем не було надано проектно-кошторисної документації та визначення договірної ціни.
Колегія суддів наголошує, що питрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У даному випадку, обставиною, що зумовила контролюючий орган дійти висновку про неможливість виконання контрагентом позивача підрядних робіт, стала відсутність у останнього трудових та матеріалах ресурсів, необхідних для виконання зобов'язань за договорами, укладеними із позивачем.
Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій (підрядні роботи), під час судового розгляду справи позивачем не було надано наявності у ТОВ «Укрбілд ЛТД» власних або орендованих машин, механізмів, устаткування, обладнання, інструменту, наявності у нього трудових ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких робіт, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги. В матеріалах справи такі відомості відсутні.
В матеріалах справи відсутні достатні та належні докази, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
В межах розгляду справи підтверджено факт заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану варті
Наведене вказує на правильність висновків контролюючого органу, покладеного в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що виключає можливість їх скасування у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Донбас-Термо» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Файдюк В.В.
Повний текст постанови виготовлено - 27 травня 2019 року.