Справа № 761/40800/17 Суддя (судді) першої інстанції: Фролова І.В.
27 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.
за участю секретаря: Рагімової Т.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Державної прикордонноі служби України про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив: визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненадання належної інформації з нарахованих позивачу додаткових та одноразових видів грошового забезпечення для нарахування пенсії за останні 24 місяці підряд перед звільненням з 01 грудня 2013 року по 31 листопада 2015 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку призначеної йому пенсії, враховуючи усі види додаткового та одноразового грошового забезпечення, сплачені позивачу за останні 24 місяці підряд перед звільненням з 01 грудня 2013 року по 31 листопада 2015 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 , пенсії за минулий час, починаючи з дати призначення пенсії з урахуванням та включенням у її розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 22471,15 грн., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 22471,15 грн., сум винагороди, як учаснику АТО, у розмірі 5756,83 грн., сум разових заохочень у розмірі 37070 грн. та грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 232546,85 грн. та виплатити перераховану різницю несплаченої суми пенсії за минулий час; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в подальшому виплачувати позивачу пенсію з урахуванням зазначених виплат, без обмежень кінцевої дати; стягнути з відповідачів солідарно суму сплаченого судового збору.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було визначено у якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та у якості третьої особи - Державну прикордонну службу та уточнено зміст позовних вимог, де позивач просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку призначеної пенсії, враховуючи усі види додаткового та одноразового грошового забезпечення, сплачені позивачу за останні 24 місяці підряд перед звільненням з 01 грудня 2013 року по 31 листопада 2015 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням та включенням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 22471,15 грн., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 22471,15 грн., сум винагороди, як учаснику АТО, у розмірі 5756,83 грн., сум разових заохочень у розмірі 37070 грн. та грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 232546,85 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в подальшому виплачувати позивачу пенсію з урахуванням зазначених виплат, без обмежень кінцевої дати; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 19 листопада 2018 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити даний позов у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів даної справи убачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та одержує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09 квітня 1992 року.
У відповідності до Довідки №159 від 13 жовтня 2017 року Державної прикордонної служби України, позивачу нараховано додаткові та одноразові види грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням за період з 01 грудня 2013 року по 31 листопада 2015 року, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 22471,15 грн., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 22471,15 грн., сум винагороди, як учаснику АТО, у розмірі 5756,83 грн., сум разових заохочень у розмірі 37070 грн. та грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 232546,85 грн.
18 жовтня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії із врахуванням усіх сум грошового забезпечення.
Листом №24782/03/11-2391 від 18 жовтня 2017 року позивачу було відмовлено у відповідному перерахунку, оскільки згідно норм ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09 квітня 1992 року, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу» від 17 липня 1992 року №393, підстави для врахування сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших видів разових заохочень, винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції та одноразової допомоги при звільнення при розрахунку середньої суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням для розрахунку пенсії відсутні.
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Зміст наведених норм свідчить про те, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №2011-ХІІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
В свою чергу, приписами частини 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
З матеріалів даної справи убачається, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, інші разові заохочення здійснювалися не щомісячно, а тому підстави для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих ним разових допомог та заохочень, виплата яких здійснювалась не щомісячно, відсутні, оскільки вказані виплати не входять до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» переліку видів грошового забезпечення.
Відтак, оскільки отримувані позивачем під час проходження військової служби грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань при звільненні не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» переліку видів грошового забезпечення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та інших разових заохочень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі №522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), який відступив від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10.03.2015 р. у справі № 21-70а15.
Водночас, щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 10 березня 2015 року № 21-70а15, яка полягає у тому, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд відступив від цього висновку, про що зазначено в постанові від 06 лютого 2019 року по справі № 522/2738/17.
Також, наведена правова позиція кореспондується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 13.05.2015 по справі № 1-9/2015 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яке за приписами ст. 69 Закону України Про Конституційний Суд України є обов'язковим до виконання.
Згідно висновків Конституційного Суду України, аналіз положень ст. ст. 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63): виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом. Перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, введення яких є підставою для перерахунку пенсій зазначених категорій осіб, визначається виключно законами України.
Отже, відповідно до зазначених висновків Конституційного Суду України, приписами ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено виключний перелік певних видів складових грошового забезпечення військовослужбовця, на підставі яких проводиться обчислення пенсії.
Враховуючи те, що приписи ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачають врахування всіх видів грошового забезпечення, які були виплачені військовослужбовцю за час проходження служби та з яких сплачено страхові внески при призначенні пенсії, а наведений вказаною нормою перелік видів грошового забезпечення, які є підставою для призначення пенсії, є вичерпним, колегія суддів дійшла висновку, що відмова у проведенні перерахунку призначеної пенсії позивача, з урахуванням усіх видів додаткового та одноразового грошового забезпечення, сплачених позивачу за останні 24 місяці підряд перед звільненням з 01 грудня 2013 року по 31 листопада 2015 року, є правомірною.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування до грошового забезпечення для перерахунку пенсії: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших разових заохочень.
Що стосується доводів апелянта в частині зобов'язання відповідача включити до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка за своїм змістом узгоджується з положеннями ч.2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Зі змісту п. 17 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Згідно ч. 2 статті 20 указаного Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Крім того, п.9 ч.1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII, згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.
Разом з тим, ч.3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які пов'язані зі звільненням особи зі служби.
Отже, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.
Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 вересня 2017 року у справі №812/6733/13-а та у подальшому підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №761/28228/15-а та від 03 травня 2018 року у справі №728/1876/17.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини неможливості включення до складу додаткового грошового забезпечення для обчислення пенсії одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у згаданій частині.
Що стосується вимог даного позову в частині зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати позивачу пенсію з урахуванням зазначених виплат, без обмежень кінцевої дати, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлюється ані строковість, ані обмеження у часі пенсійних виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її поновлення). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Так, приписами статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що перерахунок пенсії, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам сімей, провадиться з першого числа місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минули час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців.
Однак, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про зарахування до грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших разових заохочень та одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію з урахуванням вищевказаних виплат, без обмежень кінцевої дати, також не підлягають задоволенню.
Отже, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Файдюк В.В.
Повний текст постанови виготовлено - 27.05.2019р.