П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/5042/17
Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
за участю:
представника апелянта - Бутрик А.О.,
представників позивача - Кочури Ю.О., Тімотіна Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРНОН ШИППІНГ» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2017 року № 0019471407, № 0019481407, № 0019491407, -
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2017 року ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 року № 0019471407, № 0019481407, № 0019491407.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Головним управлінням ДФС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРНОН ШИППІНГ» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. За результатом перевірки ГУ ДФС в Одеській області було складено акт від 29.06.2017 року № 714/15-32-14-07/35179042, у висновках якого встановлено порушення п.44.1, 44.5, 44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань на 402626178,00 грн. та завищення податкового кредиту на 402626178,00 грн., та встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на 17898133,00 грн. та донараховано податку на додану вартість на 5274592,00 грн. На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0019471407 від 14.07.2017 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість на суму 402626178,00 грн.; № 0019481407 від 14.07.2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість на суму 17898133,00 грн.; № 0019491407 від 14.07.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6593240,00 грн. (5274592,00 грн. за податковим зобов'язанням, 1318648,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» не погоджується із висновками зробленими посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в акті вищезазначеної перевірки та виданими з цих підстав податковими повідомленнями-рішеннями від 14.07.2017 року № 0019471407, № 0019481407, № 0019491407 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ'єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам позивача й вимогам діючого законодавства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 14.07.2017 року № 0019471407, № 0019481407, № 0019491407.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду податковий орган подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРНОН ШИППІНГ» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 11.06.2007 року за № 5243/29-02.
На підставі направлень від 27.02.2017 року, від 29.05.2017 року, наказів від 24.02.2017 року № 437, від 02.03.2017 року № 526, від 07.06.2017 року № 2004, в період з 01.03.2017 року по 21.06.2017 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
За наслідками цієї перевірки 29.06.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 714/15-32-14-07/35179042, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п.44.1, 44.5, 44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на суму 402626178,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 402626178,00 грн., а також до завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 17898133,00 грн. та донарахування податку на додану вартість у сумі 5274592,00 грн.
За результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРНОН ШИППІНГ» на підставі акту перевірки від 29.06.2017 року № 714/15-32-14-07/35179042 відповідно до зазначених порушень Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 14.07.2017 року № 0019471407, яким позивачеві за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та/або зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість на суму 402626178,00 грн. ( а.с.84,т.1);
- від 14.07.2017 року № 0019481407, яким позивачеві за порушення п.44.1, 44.5, 44.6 ст.44, п.198.1 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість в загальному розмірі 17898133,00 грн. (а.с.85,т.1);
- від 14.07.2017 року № 0019491407, яким позивачеві за порушення п.44.1, 44.5, 44.6 ст.44, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6593240,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 5274592,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1318648,00 грн. ( а.с.85,об., т.1).
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними по суті і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
За змістом частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
На підставі частини 1 та частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпункту 2.1, підпункту 2.2 пункту 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
За змістом пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
На підставі пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
На підставі пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В основу складу податкових порушень покладений висновок податкового органу про зменшення суми податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та/або зменшення(заниження) суми податкового кредиту за платежем податок на додану вартість;завищення від'ємного значення з податку на додану вартість; заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість , внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з постачальниками товарів (сільськогосподарська продукція) для ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» , а саме: ТОВ «Вонтекс», ТОВ «Лансел Продакт», ПП «Картер-Енерго», ПП «Картер-Постач», ТОВ «Лейдон», ТОВ «Бівайр», ПП «Фиксус Инвест», ПП «Зерноінтрейд», ТОВ «Українська зернова група», ТОВ «Зернолідер», ТОВ «Брукс Компані», ТОВ «Зорелан», ТОВ «Ілтекс Україна», ПП «Вірманіш», ТОВ «Укрекспосервіс», ТОВ «Мінт 101», ТОВ «Космополіт Груп», ТОВ «Віннер Інвест», ТОВ «Голд Рейн», ТОВ «Мелтіс Холд», ТОВ «Кінг Біз», ТОВ «Компанія «Реллітон», ТОВ «Бріллайн», ПП «Діалекс», ПП «Ангєлєкс», ФГ «Прогрес», ТОВ «Арканор», ПП «Елліум», ПП «Кєлєрон», ПП «Епфол», ПП «Атон Про», ПП «Ластпром», ПП «Інтер Фест», ПП «Анцитрус ЛТД», ПП «Філларіус», ПП «Аграм», ПП «Арес АВД», ПП «Нумітон», ПП «Сімфлер», ПП «Лофтерс», ПП «Еластикс», ТОВ «Кватро Пром», ПП «Лагерфельд», ТОВ «Макселон», ТОВ «Білд-Солюшн-Груп», ТОВ «Милтон», ТОВ «Біг Пром Трейд», ТОВ «Енкор Продакт», ТОВ «Перша Успішна Компанія», ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Базальт Інвестмент», ТОВ «Кей Сіті», ТОВ «Беєве», ФОП ОСОБА_1 ..
Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався на заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, а також ґрунтувався на безпідставності віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, наслідком чого відбулось завищення від'ємного значення з ПДВ відповідних сум, з огляду на їх не підтвердження первинними документами податкового обліку.
Зокрема, податковий орган, проаналізувавши Єдиний реєстр податкових накладних контрагентів позивача, встановив, що останні не придбавали сільськогосподарську продукцію для подальшого її продажу позивачу, внаслідок чого встановлений факт так званої "скрутки".
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.
На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання, специфікації, накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення.
Також, в зазначений період ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» здійснювало реалізацію поставлених товарів (сільськогосподарська продукція) покупцям ТОВ «ВПК Агроресурс», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД», ТОВ «Секьюрайті», ТОВ «Сав-Дістрибьюшн», ТОВ «Балаклійське Хлібоприймальне Підприємство», ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», ТОВ «ТД Маркет-Плюс», ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест», ТОВ «Нертус», ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт».
В ході судового розгляду також встановлено, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; діяльність агентств працевлаштування; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний морський транспорт; допоміжне обслуговування водного транспорту; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів.
Суд першої інстанції також врахував, що з наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, поставлялися товари (сільськогосподарська продукція), а позивач в свою чергу здійснював оплату за поставлений товар з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.
Вказані обставини також підтвердив допитаний в суді першої інстанції в якості свідка директор ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» ОСОБА_2 .
Також, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять достатні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком з огляду та таке.
Так, встановлено, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками з податку на додану вартість.
Позивач 20.07.2016 року з метою здійснення господарської діяльності уклав договір комісії ( на придбання сільськогосподарської продукції ) № №140-07 з ТОВ «Укрекспосервіс". Згідно вказаної угоди комісіонер ТОВ «Укрекспосервіс" приймає на себе зобов'язання по придбанню для позивача сільгосппродукції та проведенню з ними самостійних розрахунків. Товар є власністю комітента ( а.с.162-166, т.7).
Окрім того, позивачем укладено низку угод із зерновими елеваторами.
Так, зокрема, позивачем укладено угоду з ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешинал" щодо зберігання та постачання сільськогосподарської продукції на зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешинал"/ ДП "Одеський морський торговий порт" (а.с.105-133.т.10).
Як вбачається із догорів придбання позивачем сільгосппродукції та актів прийому - передач, зокрема: договору купівлі продажу з ПП "Карстер-Постач" №10-07/2016 від 10.07.2016 року ( а.с. 84-86) а.с.101, т.12.); договору №177 від 01.07.2016 року з ТОВ «Вонтекс» ( а.с. 101-102,т.7); договору №137415 від 01.07.2016 року з ПП «Фиксус Инвест» ( а.с.124-125,т.7); договору купівлі - продажу №62/СГ від 01.08.2016 року з ТОВ «Мелтіс Холд» ( а.с.41-42,т.9); договору купівлі - продажу №01-09/16/Я від 01.01.2016 року з ТОВ «Перша Успішна Компанія» (а.с.214-215,т.10); договору купівлі-продажу №28/06/2016 -ПЕР від 28.06.2016 року з ПП «Ластпром», (а.с.235-236,т.10, а.с.227-228,т.28); договору купівлі продажу № 01/07/2016-01ПЕР від 01.07.2016 року з ПП «Філларіус» (а.с.2-3,т.11, а.с.316-317,т.28);договору купівлі-продажу №28/06/2016-01ПЕР від 28.06.2016 року з ПП «Лофтерс» (а.с.20-21,т.11); договору № 01/07/2016-ПЕР від 01.07.2016 року з ПП «Сімфлер» ( а.с.38-39,т.11); договору №060716-11Н від 06.07.2016 року з ПП «Зерноінтрейд» ( а.с.127,т.28); договору №281116-02В від 28.11.2016 року з ФОП ОСОБА_1 (а.с.128-129,199-200, т.28); договору №29/06/2016-01ПЕР від 29.06.2016 року з ПП «Кєлєрон»(а.с.132-133,т.28); договору №15787 від 01.08.2016 року, договору № 15787 від 01.08.2016 року з ПП «Еластикс» (а.с.134-135,т.28; а.с.166-167,т.28); договору №0108-3 від 02.08.2016 року, договору № 1608-1 від 16.08.2016 року з ПП «Епфол» (а.с.136-137,т.28; а.с.150-151,т.28); договору №0508 від 05.08.2016 року, № 0508 від 05.08.2016 року з ПП «Інтер Фест» (а.с.138-139,т.28; а.с.152- 153,т.28); договору №16/08/16Я від 01.08.2016 року, №16/08/16 Я від 01.08.2016 року з ТОВ з ТОВ «Базальт Інвестмент» (а.с.140,213-215, т.28); договору № 02-02-16-55Р від 02.02.2016 року,№150816-55Н від 15.08.2016 року з ТОВ «Компанія «Реллітон» (а.с.141, 206-207,т.28); договору №160816-Н від 16.08.2016 року з ФГ «Прогрес» (а.с.142,т.28); договору № 020216-45Н від 02.02.2016 року з ТОВ «Ілтекс Україна» (а.с.143.т.28); договору № 22-07-116-Н від 22.07.2016 року з ТОВ «Зернолідер» (а.с.144,т.28); договору 3 290716-В-2 від 29.07.2016 року з ТОВ «Українська зернова група» (а.с.145,т.28); договору №24 від 01.08.2016 року з ПП «Ангєлєкс» ( а.с.146-147,т.28); договору №01/07/2016-03 від 01.07.2016 року з ПП «Елліум» ( а.с.148-149,194-195, т.28); договору № 1254 від 01.08.2016 року з ТОВ «Віннер Інвест», ( а.с.154-155,т.28); договору №11-01/2016 року від 11.07.2016 року з ТОВ «Зорелан»(а.с.156157,т.28); договору №1508-1 від 15.08.2016 року з ПП «Анцитрус ЛТД» (а.с.158-159,т.28); договору № 09-07/2016 від 09.07.2016 року з ТОВ «Брукс Компані» ( а.с. 160-161,т.28); договору №125/СГ від 01.05.2016 року з ТОВ «Бріллайн» (а.с.162-163,т.28); договору №680/СГ від 01.08.2016 року з ТОВ «Кінг Біз», (а.с.164-165,т.28); договору №620/СГ від 01.08.2016 року з ТОВ «Голд Рейн» ( а.с.168-169,т.28); договору № 01/07/2016-07 від 01.07.2016 року з ТОВ «Кватро Пром» (а.с.170-171,т.28); договору № 1108-1 від 11.08.2016 року з ТОВ «Космополіт Груп» ( а.с.177-178,т.28); договору №1208-45 від 12.08.2016 року з ТОВ «Лагерфельд» ( а.с.174-175,т.28); договору №1508-4 від 15.08.2016 року з ПП «Арес АВД» (а.с.176-177,т.28); договору №156/СГ від 01.07.2016 року з ТОВ «Діалекс» (а.с.178-179.т.28); договору №2814 від 01.07.2016 року з ТОВ "Лейдон" (а.с.180-181,т.28); договору №1/08/Я від 01.08.2016 року з ПП «Аграм» (а.с.182-183,т.28); договору №240616-В-2 від 24.06.2016 року, №240616-В-1 від 24.06.2016 року, №230616-В-1 від 23.06.2016 року з ТОВ «Мінт 101" (а.с. 186-187,188-189, 190-191, т.28); договору №01/07-16 від 01.07.2016 року з ТОВ «Лансел Продакт», ( а.с.192,т.28); договору № 1597 від 01.07.2016 року з ТОВ «Бівайр» (а.с.193,т.28); договору № 111016-02В від 11.10.2016 року, №130117-В від 13.01.2017 року з ТОВ «Беєве» ( а.с.195-196, 197-198,т.28); договору №031016-Н від 03.10.2016 року з ТОВ «Кей Сіті» ( а.с204-205,т.28); договору № 278/09/2016 ПШ від 01.09.2016 року з ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» (а.с.210-212,т.28); договору №100816 від 10.08.2016 року з ПП «Нумітон» (а.с.218-219,т.28) фактичним місцем постачання товару є зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешинал"/Одеський морський торгівельний порт на умовах СРТ, DAT.
Згідно Термінології ІНКОТЕРМС 2010 умови поставки CPT (Carriage Paid To), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.
Умови поставки DAT (Delivered At Terminal) «поставка на терміналі» означають, що продавець товару несе всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару та його розвантаження на терміналі .
Аналіз актів прийому передачі товару № 1 від 22.08.2016 р від 25.08.2016 року; №2 від 26.08.2016 року, №3 від 30.08.2016 року. №4 від 31.08.2016 року, № 5 від 22.09.2016 ( а.с.91,99, 100,101, 102, 139, 180, т.1) підвереджує факт постачання контрагентами позивача товару на зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешинал".
Аналіз товарно-транспортних накладних (а.с.1-250, т. 2; а.с.1-250,т.-3; а.с. 1-44,т.4; а.с.167-248, т.7; а.с.1-63,т.8; а.с.170-258,т.11; а.с.1-250,.т.12; а.с.1-250,т.13; а.с.1-250,т.14; а.с.1-250,т.15; а.с.1-250,т.16;а.с.1-250,т.17; а.с.1-250,т.18, а.с.1-250,т.19 , а.с.1-250,т.20; а.с.1-250,т.21; а.с.1-250,т.22; а.с.1-250,т.23; а.с.1-250,т.24; а.с.1-250,т.25; а.с.1-250,т.26; а.с.1-250,т.27; а.с .1-126,т.28 ;т.27) у поєднанні з відповідним тлумаченнями Правил ІНКОТЕРС свідчить, що саме контрагенти позивача займались постачанням сільгосппродукції на зерновий термінал зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешинал" /Одеський морський торгівельний порт, та, відповідно, оформленням наведених вище накладних.
Факт оплати придбаної продукції підтверджений копіями платіжних доручень (а.с. 157-250,т.29, а.с. 1-230,т.30).
Внаслідок вчинення наведених вище господарських операцій контрагентами позивача зареєстровані в ЄДРПН та видані відповідні податкові накладні.
Подальший продаж сільськогосподарської продукції здійснений позивачем на підставі: договору поставки з ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" відповідними додатками №22/08/16/ПОЗ від 22.08.2016 року (а.с.87-90,92,93, 103,104т.1), ТОВ "Сав -ДІСТРИБЮШИН" (а.с.105-111,т.1); договору поставки №2288/11-1 від 27.06.2016 року з ТОВ "Виробничо-промислова компанія "АГРОРЕСУРС" (а.с.140-144,т.1, а.с.25-29,т.10; а.с.72-76,т.31) ; ТОВ "СЕКЬЮРАЙТІ" (а.с.178,т.1), договору поставки №П07111 від 07.11.206 року з ТОВ "Нертус" (а.с.166-169,170,171,т.8), договорів поставки №0110/2016К від 01.11.2016 року з ТОВ "Зерновий перевантажувальний комплекс "Інзерноекспорт" ( а.с. 224-226,т.8, а.с.139-141,т.11); договору поставки №П30091 від 30.09.2016 року з ТОВ " Торговий дім "Маркет-Плюс" ( а.с.16-19,20,т.9); договору поставки №П17062 від 17.06.2016 року з ТОВ "Секьюрайті" ( а.с.22-25,26,т.9); договору поситавки №01/08/2016-МЮ від 01.08.2016 року та довору поставки № 572-МП від 01.08.2016 року з ТОВ "Металзюкрейн корп ЛТД" ( а.с.16-17, 18-19, т.10) ; договору купівлі-продажу №01/08/2016-МЮ від 01.08.2016 року ( а.с.20-21,т.10) з яких вбачається, що фактичним місцем поставки є зерновий склад ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешинал"/Одеський морський торгівельний порт на умовах EXW,СРТ.
Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.
Крім того, зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є дійсними, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.05.18 року, справа № 818/1070/17, номер судового рішення в ЄДРСРУ73811933, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому презумпція добросовісності платника податків як зазначено у постанові Верховного суду від 04.09.2018 (№ К/9901/49277/18) справа 809/1337/17 - означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Вирішуючи питання щодо неналежного виконання позивачем вимог податкового законодавства колегія суддів вважає за необхідне надати правовий аналіз факту надання контрагентами позивача відповідних податкових накладних.
Так, перелік відповідних податкових накладних зазначений на електронному носії, який долучений до матеріалів справи ( а.с.138,т.21) та документами справи ( а.с.87-99, 153-154, 156-157, 159-160,т.7.) та Реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с.228250,т.28; а.с. 1-155,т.29).
Факт надання та реєстрації податкових накладних відповідачем не заперечувався.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Статтею 200-1 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, у тому числі, суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, головною метою впровадження системи електронного адміністрування ПДВ є запобігання зловживань шляхом незаконного отримання відшкодування ПДВ із бюджету, зниження ризиків формування фіктивного кредиту та унеможливлення отримання неправомірного відшкодування ПДВ з бюджету, скорочення обсягів тіньової економіки в країні та витрат держави на адміністрування ПДВ.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 200.1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (Накл), обчислену за такою формулою:
? Накл = ? НаклОтр + ? Митн + ? ПопРах + ? Овердрафт - ? НаклВид - ? Відшкод - ? Перевищ,
де:
? НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
? ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунку, при цьому зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника протягом операційного дня, у день їх отримання.
Таким чином, платник податку має право зареєструвати у ЄРПН податкові накладні, у яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200-1 ПК України.
Тобто, презюмується, що контрагенти позивача, зареєструвавши податкові накладні, попередньо сплатили податок на додану вартість по факту продажу сільськогосподарської продукції позивачу.
В подальшому за наслідком продажу позивачем сільськогосподарської продукції, останнім також зареєстровані та видані податкові накладні.
Отже, з огляду на відсутність претензій податкового органу щодо правомірності реєстрації податкових накладних в ЄДРПН та враховуючи , що саме на податковий орган покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, зокрема і належний контроль щодо сплати ПДВ під час реєстрації податкових накладних, які посилять прозорість і ясність їх дій, мінімізують ризик помилок ( дивись, зокрема & 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії від 20.05.2010 року, номер заяви 55555/08), з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у позивача виникло легітимне право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.
Саме з цих міркувань та на цих підставах у сукупності із доказами, які наведені вище, суд визнає відсутність об'єктивних підстав вважати наявність в діях позивача складу податкового правопорушення (факту завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість), які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З приводу доводів податкового органу щодо встановлення факту "скрутки" з огляду на те, що із ЄРПН не вбачається факт придбання контрагентами позивача сільськогосподарської продукції, слід зазначити, що такий довід податкового органу не є переконливим з точки зору "достатності аргумента" в розумінні приписів статі 76 КАС України, адже податковий орган у своїх доводах не навів будь-яких застережень з того приводу, що контрагенти позивача придбавали сільськогосподарську продукцію не у платників податку на додану вартість та, як наприклад - контрагент - ФГ «Прогрес", вирощували продукцію самостійно.
Водночас позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, а саме: непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними і тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 71789831 та від 11.09.2018 року у справі № 821/995/17, № судового рішення в ЄДРСРУ 76421704.
Оговорюючи претензії податкового органу до первинних документів, зокрема до товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що як було встановлено вище, оформленням ТТН та перевезенням товару займались контрагенти позивача згідно умов договорів.
Отже, враховуючи, що ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.
Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2018 року справа № 826/13058/15, номер судового рішення в ЄДРСРУ 78626529.
Крім того, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 13.03.2017 року (а.с.84, т.11) із якого вбачається, що вона не підписувала первинні документи та податкові накладні ТОВ "Мелтіс Холд" на користь ТОВ "Вернон Шиппінг".
З приводу наявності наведеного протоколу допиту слід зазначити про таке.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Колегія суддів зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Аналогічну позицію висловив Верховний суд у постанові від 11.12.2018 справа 822/787/18, номер судового рішення в ЄДРСРУ 78565788
Також, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій та інші матеріали зібрані в рамках кримінального провадження, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Наявний у матеріалах справи вирок Шевченковського районного суду м.Києва від 02.06.2017 року (справа 761/15487/17) відносно директора ТОВ "Престиж - Консалтінг ЛТД" ОСОБА_4 (а.с.92-93, т.11, данні щодо П.І. Б взяти з ЄДРСРУ за допомогою повного доступу) не свідчить про безтоварність операції позивача з ТОВ "Престиж - Консалт ЛТД" (дата укладення угоди 01.09.2016р., а.с.210-212,т.28), оскільки станом на час реалізації господарських правовідносин позивача з ТОВ "Престиж - Консалт ЛТД" та складання первинної документації, керівником ТОВ "Престиж - Консалт ЛТД" був Дронов А. А . (дата призначення - 26.07.2016 року), що прямо зазначено у апеляційній скарзі податкового органу ( а.с.191, том 31).
Окрім того, суд враховує неточності у найменуванні юридичної особи, так за вироком це "ТОВ "Престиж консалтінг ЛТД", а за матеріалами даної справи контрагентом позивача був ТОВ "Престиж - Консалт ЛТД".
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводячи правомірність визначення податкового зобов'язання податковий орган висновувався не на встановленні складу податкового правопорушення, а по факту неможливості вчинення позивачем оспорюваних господарських операцій, зазначивши про ненадання позивачем будь-яких первинних документів, а відтак, судом першої інстанцій обґрунтовано взято до уваги відсутність інформації про факту визнання наведених вище операцій нікчемними та фіктивність контрагентів позивача.
Водночас, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги.
Посилання апелянта як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог на відсутність у позивача карантинних сертифікатів, сертифікатів якості колегія суддів не сприймає, оскільки вказані документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції з поставки, вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку та в обов'язковому порядку законодавством не передбачені.
Окрім того, суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" від 9 квітня 2014 року № 1193-VII скасовані вимоги щодо сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна.
Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність останніх у товариства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Також, слід зазначити, що позивач безпосередньо не сплачував кошти за перевезення товару, а відтак і не формував податковий кредит внаслідок вчинення господарських операцій щодо перевезення сільськогосподарської продукції.
З приводу доводів апеляційної скарги, що укладені договори складського зберігання зерна не завірені печатками та підписами; укладені договори співробітництва щодо реалізації запірно-пломбувальних пристроїв та надання послуг із приймання та відвантаження пшениці не завірені печатками та підписами; укладені договори купівлі-продажу пшениці не завірені печатками та підписами; укладені договори купівлі-продажу кукурудзи не завірені печатками та підписами; укладені договори купівлі-продажу ячменю не завірені печатками та підписами, зокрема оформлення ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" видаткової накладної (вересень 2016) підписані ОСОБА_7 , який став керівником лише з 01.02.2017. Проте на момент складання та підписання видаткових накладних ( період до 24.02.2017 року) керівником був ОСОБА_8 ., та договори, акти прийому-передачі та видаткові накладні з ТОВ "ІНЗЕРНОЕКСПОРТ", які підписані директором ОСОБА_9 , а згодом представником Поздняковим Д.Ю, суд враховує пояснення представника позивача, що внаслідок проведення обшуку та написання заяви про втрату частини документів, позивач почав їх поновлення лише після 24.02.2017 року (дата заяви про втрату документів, а.с.78,т.11) внаслідок чого у контрагентів позивача відбулись зміни у керівництві.
Отже, вилучення у платника податків первісних документів правоохоронним органом є поважною причиною для їх неподання податковому органу навіть за відповідним запитом.
Окрім того, суд зазначає, що певні недоліки в заповненні первинних документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 19.06.2018 року справа № 808/2447/17, номер судового рішення в ЄДРСРУ 74768440.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Із врахуванням обставин справи, суд за відсутності жодних особливих аргументів на підтримку наявності факту податкового правопорушення, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, принцип правомірності дій платника податків, вважає , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Таким чином на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 року № 0019471407, № 0019481407, № 0019491407 є протиправними та належать до скасування.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи правильно застосував норми матеріального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі № 815/5042/17 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 29 травня 2019 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.