28 травня 2019 року
Київ
справа №9901/280/19
адміністративне провадження №П/9901/280/19
Суддя Касаційного адміністративного суду Рибачук А.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Верховна Рада України, про визнання протизаконними дій,
24 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Президента України (далі - відповідач) про визнання незаконними дій Президента України щодо підписання Указу від 21 травня 2019 року №303/2019 в частині призначення позачергових виборів до Верховної Ради України на 21 липня 2019 року, як таких, що порушують його конституційні права як громадянина, які гарантовані йому статтями 19, 22, 24, 55, 102 Конституції України.
Як на підставу для звернення з даним позовом позивач посилається на відсутність підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України і призначення дострокових виборів та порушення положень статей 19, 22, 24, 55, 102 Конституції України, оскільки дострокове припинення повноважень Верховної Ради України порушує його права як виборця, який під час позачергових виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року голосував та обирав депутатів Верховної ради України VІІ скликання з терміном повноважень на п'ять років (призначення дострокових виборів, на його переконання, фактично примушує його до дій, які він має вчинити достроково шляхом реалізації свого права обирати та діяти при цьому без примусу), незабезпечення Президентом України права громадян України за народною ініціативою визначати можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, після чого, вчиняти дії щодо призначення позачергових виборів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду позовної заяви за правилами адміністративного судочинства, а також підсудності Верховному Суду зазначених позовних вимог, Суд виходить з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 стосовно тлумачення частини другої статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другою статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову в даній справі є відповідність Указу Президента України від 21 травня 2019 року №303/2019 в частині призначення позачергових виборів до Верховної Ради України на 21 липня 2019 року, нормам Конституції України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені статтею 266 КАС України.
Таким чином, у порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду публічно-правові спори, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій та розгляд яких не віднесено до підсудності інших судів.
Правовий статус Президента України визначений Конституцією України.
Відповідно до положень статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією.
Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.
У Рішенні від 7 квітня 2004 року №9-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що «за Конституцією України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи якої здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6). Всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Повноваження Верховної Ради України, як і повноваження Президента України, визначаються Конституцією України (статті 85, 106).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
У відповідності до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
У порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які виникли у правовідносинах, в яких він реалізовує свої владні (управлінські) повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.
Конституційний процес дострокового припинення повноважень ВРУ та участь у цьому процесі Президента України не є формою реалізації управлінських функцій останнього і не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.
Повноваження Президента України, встановлені Конституцією України, перелік яких є вичерпним. Президент України наділений правом достроково припинити повноваження ВРУ, з підстав визначених статтею 90 Конституції України, яке він реалізує шляхом ухвалення відповідного акту (у формі указу).
Дії Президента України щодо припинення повноважень Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України та призначення позачергових виборів до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією України шляхом видання відповідного указу є реалізацією повноважень Президента України у сфері конституційних правовідносин, а не здійсненням ним управлінських функцій, тому такі дії не можуть підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протизаконними дій слід відмовити.
Керуючись статтями 19, 22, 170, 248, 256, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протизаконними дій.
Роз'яснити заявнику, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Ухвала набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
...........................
А.І. Рибачук
Суддя Верховного Суду