Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №826/11969/16
адміністративне провадження №К/9901/41911/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-ТУР»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року (суддя Келеберда В.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (судді: Троян Н.М. (головуючий), Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
у справі № 826/11969/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-ТУР»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІА-ТУР» (далі - ТОВ «ВІА-ТУР», Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0003731205.
В обґрунтування позову Товариство зазначило, що ним порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд. При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не повно та не правильно встановили обставини справи, а також, порушуючи норми статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, повторно дослідили обставини, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, при розгляді адміністративної справи № 826/494/16, в якій брали участь ті самі особи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства.
Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних позивача за жовтень-грудень 2015 року, за результатом якої складено акт від 24 лютого 2016 року № 373/26-55-11-0-37165133.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних 30 листопада 2015 року, що становить порушення строку реєстрації на 45 днів та реєстрації накладних від 31 жовтня 2015 року, що становить затримку терміну реєстрації на 75 днів.
На підставі акта перевірки відповідачем 29 квітня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003731205, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 317 961,21 грн.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин Верховний Суд зазначає наступне.
Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентовано статтею 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Як встановили суди попередніх інстанцій, факт порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних Товариство не заперечувало. Однак позивач вказував на те, що це порушення мало місце не з його вини, а з вини ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві внаслідок протиправного зменшення суми ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 826/494/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року, задоволено позов ТОВ «ВІА-ТУР» до Державної фіскальної служби України, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві: визнано протиправними дії щодо виключення суми податку на додану вартість податкової накладної від 12 червня 2015 року № 1 у розмірі 10 767 546,67 грн, яку зареєстровано в системі електронного адміністрування податку на додану вартість 03 липня 2015 року, зі складу суми на яку ТОВ «ВІА-ТУР» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; та бездіяльність, що полягає в ненаданні публічної інформації та перешкоджанні відновлення суми податку на додану вартість 10 767 546,67 грн, зареєстрованої 03 липня 2015 року податкової накладної № 1 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у складі показника SНаклОтр суми, на яку ТОВ «ВІА-ТУР» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язано збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ «ВІА-ТУР» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на 10 767 546,67 грн податку на додану вартість податкової накладної від 12 червня 2015 року № 1, зареєстровану 03 липня 2015 року та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Отже, судовим рішенням у справі № 826/494/16, яке набрало законної сили, встановлено, що податкова накладна від 12 червня 2015 року № 1 на суму податку на додану вартість 10 767 546,67 грн, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 03 липня 2015 року (тобто після 01 липня 2015 року), правомірно включена до податкового кредиту за липень 2015 року, а відтак приймала участь у формуванні значення показника SНаклОтр після 01 липня 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Між тим, незважаючи на положення вказаної норми, суди попередніх інстанцій у даній справі повторно дослідили обставини, встановлені у справі №826/494/16, а саме обставини щодо правомірності зменшення суми ліміту, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість податкової накладної від 12 червня 2015 року № 1 та дійшли протилежного висновку, що дана податкова накладна не бере участі в обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні адміністративного позову Товариства.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень порушено частину першу статті 72 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), оскільки не враховано належним чином обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 826/494/16, що набрало законної сили, як того вимагають положення вказаної норми.
Крім того, судами у контексті встановлених у справі № 826/494/16 обставин не досліджено, чи вчинялися позивачем дії, спрямовані на реєстрацію податкових накладних від 31 жовтня 2015 року та 30 листопада 2015 року у межах строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, для перевірки правомірності прийняття ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві спірного податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0003731205.
Зазначене вказує на неповноту встановлення судами обставин, які входять до предмета доказування при розгляді адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи, а також на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-ТУР» задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова