29 травня 2019 року № 857/2027/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Заверухи О.Б., Курильця А.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2019 року у справі №0940/2225/18 (суддя Скільський І.І., м.Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - УПФ. ПФУ відповідно) в якому просив:
визнати неправомірними дії щодо відмови відповідача перерахувати призначену позивачу пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідні роки;
зобов'язати УПФ перерахувати призначену пенсію у наведеному вище розмірі із 01.11.2011 по 01.09.2018 та виплатити утворену у зв'язку з цим заборгованість.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ). Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (включно) державну пенсію по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону №796-ХІІ з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішення в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги вказує на те, що згідно постанов Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 06.07.2011, 23.11.2011 за №745, 1210 відповідно «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - Постанова №745) і «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №1210) з листопада 2011 року пенсія позивачу нараховується та виплачується згідно законодавства, тобто, на підставі Постанови №1210. Крім того, вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що у період з 01.01.2014. по 03.08.2014 положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, тому нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі цих статей Закону №796-ХІІ.
Щодо решти позовних вимог, цей суд зазначив, що виплачуючи з 01.11.2011 по 31.11.2013 та з 03.08.2014 пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених Постановою №1210 відповідач діяв правомірно.
Такі висновки суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та є інвалідом ІІ групи (безстроково), у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення від 28.08.2017 серії НОМЕР_1 (а.с.10).
З 19.09.2008 позивач перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону №796-ХІІ.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року у справі №2а-4487/2008 визнано протиправною відмову УПФ в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та зобов'язано УПФ здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії як інваліду II групи з 22.05.2008 до 10.07.2008, згідно статей 50, 54 Закону №796-ХІІ - 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком станом на 01.05.2008 - 481 грн, 01.07.2008 - 482 грн та виплатити недораховану суму пенсії (а.с.13-14).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2010 року визнано протиправним дії УПФ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності згідно статей 50, 54, 67 Закону №796-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 28 Закону №1058-IV. Зобов'язано відповідача провести позивачу з 01.11.2010 перерахунок і виплачувати державну і додаткову пенсію інваліда ІІ групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, згідно статей 50, 54, 67 Закону №796-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною першою статті 28 Закону №1058-IV у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про державний бюджет України на певні роки та виплатити недоплачену суму пенсії з врахуванням виплачених сум (а.с.15-17).
26.07.2018 позивач звернувся до УПФ із письмовою заявою в якій просив переглянути нарахування його пенсії, як інваліду ІІ групи, посилаючись на статті 50-54 Закону 796-ХІІ, відповідно до яких в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче по ІІ групі інвалідності - 8-ми мінімальних пенсій за віком (а.с.18).
У відповідь на вказану заяву УПФ, листом від 18.08.2018 №292/П-15 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для перерахунку пенсії, оскільки на виконання рішень суду за 2010-2011 роки проводився перерахунок пенсії з 01.11.2010 згідно статей 50 і 54 Закону №796-ХІІ (в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 75 відсотків), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачена частиною першою статті 28 Закону №1058-IV. Вказано, що в серпні 2011 року проведено доплату в сумі 46361,77 грн.
Крім того, зазначено, що з 01.11.2011 позивачу проведено перерахунок пенсії у відповідності до Постанови №745. Тобто, виплата по рішенню суду не проводилась, в зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України (далі - ДБУ). З 01.01.2012 проведено перерахунок пенсії згідно з Постановою №1210.
Станом на 01.08.2018 розмір пенсійної виплати позивача по інвалідності складає 3944,19 грн, де: 3385,23 грн - основний розмір пенсії, який обчислено від середньомісячного заробітку 4836,04 грн (за червень 1986 року) перерахованого у відповідності з Постановою №1210, в розмірі 70 відсотків втрати працездатності; 379,60 грн - додаткова пенсія інваліду 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи; 179,36 грн - фіксована індексація (а.с.19).
Не погодившись із такою позицією відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із частиною четвертою статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції від 09.07.2007, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною першою статті 50 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІI групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про ДБУ. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою №1210 визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04.06.2011, який набрав чинності 19.06.2011, доповнено «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №2857-VI) пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 «Прикінцевих положень» Закону №2857-VI визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження КМУ щодо розробки проекту закону про ДБУ та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів ДБУ, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів КМУ, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про ДБУ на відповідний рік та інших законів України.
Пунктом 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону №796-ХІІзастосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ виходячи з наявних фінансових ресурсів ДБУ та бюджету ПФУ на 2013 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 (далі - Закон №1622-VII) встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІзастосовуються в порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Проте, відповідно до вказаного Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.08.2014.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до спірних правовідносин (період з січня по серпень) застосовується редакція Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» до внесення змін Законом №1622-VII і яка не обмежувала виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
28.12.2014 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 «Прикінцевих положень» якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2017 (далі - Закон №79-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, Законом №76-VIII статті 50, 54 Закону №796-ХІІ викладено в нових редакціях, згідно яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених КМУ; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.
Розміри соціальних виплат залежать від економічних чинників, на що вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року N9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції відповідно до яких позивач має право на пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, 19 червня 2018 року у справах №№619/2262/17, 344/14522/17 відповідно.
Щодо строків звернення до суду за проведенням перерахунку пенсії, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більм як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Статтею 46 Закону України №1058-IV визначено, що нарахуванні суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці») суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд відхиляє будь-які заперечення щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за перерахунком пенсії, оскільки за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 УПФ повинно було нараховувати та виплачувати пенсію визначеному статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ без безпосереднього звернення позивача за таким перерахунком.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги перелічених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді О. Б. Заверуха
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 29 травня 2019 року.