28 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4788/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Іщук Л.П., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, ухвалене суддею Лунь З.І. у м. Львові о 13 год. 58 хв. у справі № 813/4147/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд застосувати арешт коштів, що знаходяться на рахунках ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» у банківських установах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було допущено посадових осіб податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» про що складено відповідний акт. Посилаючись на норми п. 94.6 ст. 94 ПК України, позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках товариства у зв'язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області до проведення перевірки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку з не допуском до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.
Позиція відповідача зводиться до того, що у разі недопуску посадових осіб податкового органу платником податків до проведення перевірки, такий вправі звернутись до суду з вимогою, виключно, про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Зазначає, що позивач із відповідною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до суду не звертався. Відповідач також звертає увагу на те, що доказів наявності у ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем не надано.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що 03.11.2017 року начальником Головного управління ДФС у Львівський області видано наказ № 5251 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» за період червень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року.
03.11.2017 року головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід на юридичну адресу підприємства: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» за період червень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року.
Головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області складено акт не допуску до проведення позапланової виїзної перевірки від 03.11.2017 року, оскільки головним бухгалтером ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» отримано копію наказу від 03.11.2017 року № 5251, однак до проведення перевірки посадових осіб податкового органу не допущено.
14.11.2017 року начальником ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 20518/10/13-01-14-02-15 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» .
ГУ ДФС у Львівській області звернулося до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку із недопуском до проведення документальної перевірки.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції зазначив, що податковим органом не доведено наявності підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, для реалізації права на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти на рахунках платника податків.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками з огляду на наступні обставини.
Згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна, іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Таким чином, податковий орган, у разі недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою про арешт майна платника податків, або ж з заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Проте, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, реалізація якого здійснюється в порядку наведеному нижче.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється, виключно, на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до пп. 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно, як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Тобто, чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.
Позивачем до суду не надано доказів наявності у ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податковим органом не доведено наявності підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, для реалізації права на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти на рахунках платника податків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 року у справі № 813/662/17, від 08.08.2018 року у справі 820/3059/17, від 27.11.2018 року у справі № 813/1080/18.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 253, 308, 310, 326, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року справі № 813/4147/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. Б. Хобор
судді Л. П. Іщук
Я. С. Попко
Повний текст постанови складено 29.05.2019 року