29 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4197/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Качмара В.Я.,
з участю секретаря Ваврик Х.Б.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 11 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Кураха Михайла Степановича про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції Луців-Шумська Н.Л.,
час ухвалення рішення - 11.03.2019 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 20.03.2019 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Кураха М.С. про скасування постанови.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 11 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що не порушував ПДР України, оскільки його транспортний засіб не стояв в межах дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», який розміщений біля перетину вул.Крушельницької - вул.Словацького. Вважає, що дія знаку поширюється до першого перехрестя, а саме до повороту на вул.Січових Стрільців з вул.Словацького. Переконаний, що зупинений ним автомобіль не завдав жодних перешкод іншим учасникам руху, зокрема тролейбусам, інтервал між транспортними засобами становив до 0,5 м.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 11 березня 2018 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач - інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Курах М.С. в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КпАП України, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення інспектором патрульної поліції в межах санкції статті, відповідач діяв у межах його повноважень та згідно з вимогами ст.71 КАС України довів належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2018 року інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Курах М.С. виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ВР № 029160, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за ч.3 ст.122КпАП України у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 14.09.2018 р. о 10.05 год. у м. Львові по вул.Січових Стрільців, 21 здійснив стоянку автомобіля марки Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_1 , яка створила суттєву перешкоду у русі іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п.15.10 д) ПДР України.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Згідно п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється: д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2018р. близько 09.00год. позивач, рухаючись автомобілем марки Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_1 у м.Львові по вул. Крушельницької на вул. Словацького в напрямку вул. Січових Стрільців, здійснив стоянку вказаного вище автомобіля поряд з будинком по вул . Січових Стрільців, 21 .
Вказаний вище автомобіль був евакуйований до місця стоянки тимчасово вилучених транспортних засобів як такий, що суттєво перешкоджав руху іншим учасникам дорожнього руху.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в п'яти метрах від перехрестя вул.Крушельницької - вул.Словацького в бік вул.Дорошенка, розташований дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено». Ця обставина сторонами не оспорюється.
Відповідно до п.3.34 ПДР зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
Згідно п.1.10 ПДР України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Отже, дія знаку 3.34 поширюється до першого перехрестя, яким є перетин вул.Січових Стрільців - вул.Університетська.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що позивач здійснив стоянку транспортного засобу в межах дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» розташованого біля перетину вул.Словацького і вул.Крушельницької, чим порушив вимоги ПДР України та створив перешкоду в русі іншим учасникам дорожнього руху, так як будинок №21 на вул. Січових Стрільців ( місце стоянки автомобіля позивача) знаходиться на невеликій відстані від повороту, що змушує інші транспортні засоби, зокрема тролейбуси, перетинати вузьку суцільну лінію 1.1. та виїжджати на зустрічну смугу для руху транспортних засобів.
Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається, зі змісту ст. 251 КУпАП та ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в зазначеній справі є будь - які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою) / судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ч. 1 ст. 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. З матеріалів справи вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення позивачем адміністративного правопорушення та її скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пояснення позивача про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами ПДР України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема наданою фотофіксацією події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм правил дорожнього руху та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини.
Позивач ж жодних переконливих доказів своєї невинуватості як на місці вчинення правопорушення так і під час судового розгляду не надав. Його покликання на те, що стоянка автомобіля позивача не завдала жодних перешкод іншим учасникам руху, зокрема тролейбусам, інтервал між транспортними засобами становив до 0,5м. не береться до уваги так як не підтверджене жодними доказами
Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, відповідач діяв відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення відповідачем призначено відповідно до норм цього Кодексу, в межах санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП, та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов'язків, з підстав чого не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови від серії ВР № 029160 від 14.09.2018.
Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на порушення відповідачем процесуальних норм при притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення Органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124-1 - 126 Кодексу.
Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
На підставі ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частинами 4 та 5 названої статті Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853).
Відповідно до п. 4 Розділу І названої Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Отже, всупереч доводам позивача, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України уповноваженим працівникам підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання, було надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені статті 126 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
У зв'язку з цим дії та рішення відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними і ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права з урахуванням фактичних обставин.
Щодо евакуації транспортного засобу позивача, колегія суддів зазначає, що як вбачається з ст.265-2 КпАП України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:
1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;
2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:
а) на залізничних переїздах;
б) на трамвайних коліях;
в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;
г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;
ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;
е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;
ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;
з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;
3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;
4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;
5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;
6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;
7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.
При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов'язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Колегія суддів зазначає, що наявні всі підстави стверджувати, що в силу вимог ст.265-4 КпАП України, розміщення транспортного засобу позивача суттєво перешкоджали дорожньому руху, а відтак дії по його евакуації є правомірними.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 272,286,308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 11 березня 2019 року у справі № 461/7108/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. Б. Заверуха
В. Я. Качмар
Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2019 року.