28 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3729/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року, ухвалене суддею Восковською О.А. у м. Ковель у справі № 159/70/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 3 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП Гловацького Олександра Івановича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить суд скасувати постанову серії НК № 747084 від 25.12.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого статтею 132-1 КУпАП, а саме порушення правил перевезення великогабаритних вантажів, які передбачають заборону перевезення вантажів в умовах недостатньої видимості та обгін іншого транспортного засобу, який рухався у тій самій смузі зі швидкістю понад 30 км/год.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.
Постанову серії НК № 747084 від 25.12.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. скасовано та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив Департамент патрульної поліції, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права і неповне дослідження обставин справи та виходить з мотивів, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП підтверджується відеозаписом з відеореєстратора, який знаходився в патрульній машині. На відеозаписі зафіксовано як позивач, керуючи великогабаритним транспортним засобом, здійснював обгін іншого транспортного засобу на швидкості 60 км/год. в умовах ожеледиці та невеликого снігу в темну пору доби.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено те, що 25.12.2018 року інспектор роти № 1 батальйону № 3 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП Гловацький Олександр Іванович прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 747084, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення передбачене ст. 132-1 КУпАП за порушення п. 22.5 ПДР у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 25.12.2018 року о 17 год. 13 хв., керуючи транспортним засобом «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі М-01 Київ-Чернігів, здійснював перевезення великогабаритного вантажу в умовах ожеледиці, а також здійснив обгін транспортного засобу, який рухався зі швидкістю 30 км/год., чим порушив п. 22.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 132-1 КУпАП.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 22.5 ПДР не передбачає заборони руху великогабаритного транспортного засобу в умовах ожеледиці, а також заборону здійснювати обгін інших транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю 30 км/год.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 , він звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 1 батальйону № 3 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП Гловацького Олександра Івановича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення спору судом першої інстанції; далі - КАС України) встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених цим Кодексом та наданих іншим законом.
У відповідності до частин першої, третьої статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства видно, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 3 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП Гловацького Олександра Івановича, який є неналежним відповідачем у цьому спорі, слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що стосуються заміни неналежного відповідача та розгляду справи щодо неналежного відповідача, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні позову відмовити з вищевикладених мотивів.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року в справі № 159/70/19 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 3 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП Гловацького Олександра Івановича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Я. С. Попко
Р. П. Сеник
Повний текст виготовлено 29.05.2019 року