про залишення апеляційної скарги без руху
29 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/5579/19
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Кухтей Р. В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 1940/1307/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року задоволено частково адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 первинно подану апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, згідно з п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України /КАС України/ повернуто скаржнику.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №79007 26732767 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 11.04.2019.
18.05.2019 (згідно відбитку штампу на конверті) Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, повторно подало апеляційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2019.
В поданій вдруге апеляційній скарзі скаржник звертається до Восьмого апеляційного адміністративного суду з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, проте жодних пояснень щодо причин несвоєчасного виправлення (в розумний строк) попередніх недоліків апеляційної скарги не навів.
Згідно ч.3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оцінюючи в сукупності наведене, апеляційну скаргу подано з порушенням встановлених строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, а заявлене клопотання обґрунтованим.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Враховуючи зазначене, заявлені у клопотанні про поновлення строку для подання апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. Тому, строк на апеляційне оскарження пропущений без поважних причин.
За таких обставин апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків надання можливості повторно заявити обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз'яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 1940/1307/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Тернопільській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР. В. Кухтей