28 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/5007/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 березня 2019 року у справі № 461/1033/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про порушення митних правил,-
суддя в 1-й інстанції - Волоско І.Р.,
час ухвалення рішення - 28.03.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №3259/20900/18 від 26.06.2018 року, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 4 843 153,38 грн. за порушення митних правил передбачених ст.485 Митного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з винесеною постановою не погоджується, вважає її протиправною, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з необ'єктивністю та неповнотою провадження та розгляду справи, невідповідністю у викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи та такою, що винесена поза межами строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил та з порушенням чинного законодавства. Вказує, що в матеріалах справи про порушення митних правил відсутні належні та допустимі докази того, що документи, подані до митного оформлення містять неправдиві дані, тобто відомості зазначені у них, належним чином не перевірені та не спростовані, а тому в його діях відсутні будь-які ознаки вчинення умисного переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів. Зазначає, що за митне оформлення був відповідальний митний брокер на підставі договору про надання митно-брокерських послуг, а факт того, що він перебував на посаді директора ТОВ «АВТОХОЛЛ» не свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить поновити йому строк на оскарження постанови Львівської митниці ДФС №3259/20900/18 від 26.06.2018 року. В обґрунтування вказаної заяви покликається на те, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 06.02.2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №57227273 в Ковельському міському відділі ДВС ГТУЮ у Волинській області.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, з мотивів наведених у позовній заяві.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
28.05.2019 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДФС в Івано-Франківській області про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.
21.05.2019 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням у відрядженні.
Розглянувши дане клопотання колегія суддів звертає увагу на те, що воно є не обгрунтованим, крім того на підтвердження неможливості прибуття представника чи позивача у судове засідання не надано жодних доказів, а їх явка не визнана судом обов'язковою, тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання та вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що днем виявлення правопорушення в діях ОСОБА_1 є фіксація про таке в протоколі про порушення митних правил, тобто 29.05.2017 року, а тому адміністративне стягнення за порушення митних правил на позивача накладено у строк, визначений ч.1 ст.467 МК України.
Крім того, суд не приймає до уваги покликань позивача про те, що в його діях відсутні будь-які ознаки вчинення правопорушення умисно, оскільки, правопорушення передбачене ст.485 МК України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру та вини у формі прямого умислу, а відтак відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що документи, подані до митного оформлення містять неправдиві дані, тобто відомості зазначені у них належним чином не перевірені та не спростовані, виходячи з наступного.
Митним кодексом України не передбачено норми, якою передбачено виключно прямий умисел правопорушення за ст.485 МК України. Так, суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною або необережною (самовпевненість чи недбалість) формами вини. Ставлення винного до наслідків у вигляді недоборів митних платежів, за відсутності ознак злочину, може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. Для кваліфікації дій за ст.485 МКУ не мають значення мотив і мета їх учинення, а також те, чи настали шкідливі наслідки.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, натомість, Львівською митницею ДФС вірно кваліфіковано дії позивача за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, а відтак у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 26.06.2018 року заступником начальника Львівської митниці ДФС Скоромним Я.І. винесена постанова у справі про порушення митних правил №3259/20900/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 4 843 153,38 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, у ході проведення тематичної перевірки, призначеної наказом Львівської митниці ДФС від 19.10.2017 №576 (зі змінами внесеними наказом від 10.11.2017 №636), щодо можливого ухилення від сплати податків у повному обсязі при здійсненні митного оформлення товарів - транспортних засобів товарної позиції 8704 згідно УКТЗЕД, на підставі листа Державної фіскальної служби України від 11.10.2017 №27480/7/99-99-20-01-01-17 (вх.№2367/8/13/70-08 від 11.10.2017 ) встановлено, що за митними деклараціями №№20915000/2015/012676, 20915000/2015/011653, 20915000/2015/009532, 20915000/2015/010476, що є об'єктами перевірки, вбачається несплата митних платежів.
За інформацією наданою Державної фіскальної служби України щодо транспортних засобів, у зоні діяльності Львівської митниці ДФС здійснено митне оформлення з високим ризиком подання митним органам, як підстави для такого оформлення, документів, що містять неправдиві відомості щодо наступних транспортних засобів:
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_3, який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/012676 від 18.12.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата впровадження в експлуатацію 29.12.2010;
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_1 , який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/011653 від 20.11.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата першої реєстрації 14.12.2010;
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_6, який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/009532 від 23.09.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата впровадження в експлуатацію 10.11.2010;
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_2 , який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/010476 від 19.10.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата впровадження в експлуатацію 11.11.2010.
Відповідно до граф 8, 9 митних декларацій типу ІМ40ДЕ №№209150000/2015/012676 від 18.12.2015, 209150000/2015/011653 від 20.11.2015, 209150000/2015/009532 від 23.09.2015, 209150000/2015/010476 від 19.10.2015, відповідальним за фінансове врегулювання та одержувачем зазначених транспортних засобів було ТзОВ "АВТОХОЛЛ" (код ЄДРПОУ 0037707439). Керівником ТзОВ "АВТОХОЛЛ", на момент митного оформлення транспортних засобів був ОСОБА_1 , а загальна сума сплачених митних платежів за вказаними митними деклараціями становила 478 591,49 грн. (у тому числі за митною декларацією №209150000/2015/012676 від 18.12.2015 - 116073,36 грн., за митною декларацією №209150000/2015/011653 від 20.11.2015 - 116136,76 грн., за митною декларацією №209150000/2015/009532 від 23.09.2015 - 123220,56 грн., за митною декларацією №209150000/2015/010476 від 19.10.2015 - 123160,81 грн.).
На запит Львівської митниці ДФС (вих. ЛМ №8825/10/13-70-19/43 від 07.11.2017) до дилера МАН Трак Енд Бас Юкрейн ТОВ «ТРАК СЕРВІС ЛЬВІВ отримано відповідь (вх. ЛМ №18679/10/13-70-19 від 24.11.2017), згідно якої:
-«МАN ТGХ 26.440», VIN № НОМЕР_3 , поставка з заводу - 28.05.2009, перша реєстрація - 05.06.2009 року;
-«МАN ТGХ 26.440», VIN № НОМЕР_5 , поставка з заводу - 09.11.2008, 09.11.2008 , перша реєстрація 12.12.2008 року;
-«МАN ТGХ 26.440», VIN № НОМЕР_6 , поставка з заводу - 11.12.2009, перша реєстрація 02.01.2009 року;
-«МАN ТGХ 26.440», VIN № НОМЕР_7 , поставка з заводу - 29.05.2009, перша реєстрація 09.07.2009 року.
Відповідно до службової записки УАМП Львівської митниці ДФС від 19.03.2018 року № 1156/13-70-19/46 сума несплачених при ввезенні на митну територію України транспортних засобів «MAN ТGХ митних платежів, які б мали бути сплачені 26.440», VIN № НОМЕР_8 , рік виготовлення - 28.05.2009, перша реєстрація - 05.06.2009; «МАN ТGХ 26.440», VIN № НОМЕР_5 , рік виготовлення - 09.11.2008, перша реєстрація 12.12.2008; «МАN ТGХ 26.440», VIN № НОМЕР_9 , рік виготовлення - 11.12.2009, перша реєстрація 02.01.2009; «МАN ТGХ 26.440», VIN № НОМЕР_10 , рік виготовлення - 29.05.2009, перша реєстрація 09.07.2009, з урахуванням різниці вже сплачених митних платежів ТзОВ "АВТОХОЛЛ", станом на дату здійснення митного оформлення, становить 1 614 384,46 грн. (у тому числі за митною декларацією №209150000/2015/012676 від 18.12.2015 - 413 620,76 грн., за митною декларацією №209150000/2015/011653 від 20.11.2015 - 413 846,66 грн., за митною декларацією №209150000/2015/009532 від 23.09.2015 - 393 906,71 грн., за митною декларацією №209150000/2015/010476 від 19.10.2015 - 393 010,33 грн.).
16.05.2018 року № 9263/13-70-20/Д/29 та 16.05.2018 року № 9259/13-70-20/Д/29, Львівською митницею ДФС скеровано два виклики на адреси Керівника ТзОВ «АВТОХОЛ» ОСОБА_1 для надання пояснень щодо митного оформлення товарів, а саме автомобілів «МАN», відповідно до МД ІМ40ДЕ №№ №209150000/2015/012676 від 18.12.2015, 209150000/2015/011653 від 20.11.2015, 209150000/2015/009532 від 23.09.2015, 209150000/2015/010476 від 19.10.2015. На вказаний термін до 25.05.2018 року ОСОБА_1 не з'явився.
05.01.2015 року у м. Луцьк, між ТзОВ «АВТОХОЛЛ» (Замовник) та ТОВ «Західброксервіс» (Виконавець) укладено Договір-доручення на надання митно-брокерських послуг.
Як вбачається з Договору-доручення від 05.01.2015 року, укладеного між ТзОВ «АВТОХОЛЛ» (Замовник) та ТОВ «Західброксервіс» (Виконавець), Виконавець за дорученням Замовника представляє інтереси Замовника в митних органах і діє лише на підставі отриманих від замовника документів та відомостей. Зокрема, згідно п.3.2.1 даного договору Замовник зобов'язаний надавати всі необхідні документи та необхідну інформацію для митного оформлення товару відповідно до чинного законодавства України. Замовник несе відповідальність за достовірність даних, що заявлені у наданих документах.
Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
За диспозицією ст. 485 МК України, відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого. Ознаки складу порушення митних правил характеризують об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону порушення митних правил. Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил.
Відповідно до ч.1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Положення ч.1 п.1 ст.265 МК України визначають, що декларантами мають право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір, а згідно із ч.3 ст.265 МК України підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в митних органах України.
Згідно пункту 8 статті 4 МК України декларант це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
За приписами п.1 ч.1 ст.266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку встановленого Митним кодексом України, надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Згідно частини першої статті 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.
Відповідно до ч.8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Як вбачається з Договору-доручення від 05.01.2015 року, укладеного між ТзОВ «АВТОХОЛЛ» (Замовник) та ТОВ «Західброксервіс» (Виконавець), Виконавець за дорученням Замовника представляє інтереси Замовника в митних органах і діє лише на підставі отриманих від замовника документів та відомостей. Зокрема, згідно п.3.2.1 даного договору Замовник зобов'язаний надавати всі необхідні документи та необхідну інформацію для митного оформлення товару відповідно до чинного законодавства України. Замовник несе відповідальність за достовірність даних, що заявлені у наданих документах.
В кожному випадку митниця виходить з принципу доброчесності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності щодо законності здійсненої зовнішньоекономічної операції на підставі необхідних для митного оформлення товару документів. Оскільки, позивач подав для митного оформлення товару передбачені митним законодавством необхідні в даному випадку документи, то митницею і було здійснено митне оформлення товару за заявленою на той час митною вартістю. Однак, митниця у разі підозри в частині правдивості відомостей, вказаних у поданих до митного оформлення документах, залишає за собою право ініціювати їх перевірку на автентичність, що і було зроблено в порядку, передбаченому пунктом 8 ч.І ст.336 МК України шляхом надіслання запиту на адресу уповноваженого органу іноземної держави. В даному випадку підстав для відмови у митному оформленні вказаного транспортного засобу у митниці не було, оскільки декларант надав усі необхідні документи, інше питання що перевірити їх автентичність з огляду на те, що останні видані за межами України, можливо лише шляхом надіслання відповідного запиту в країну їх видачі.
Відповідно ж до графи 31 «... - Кількість та розпізнавальні особливості»:
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_3 , який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/012676 від 18.12.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата впровадження в експлуатацію 29.12.2010;
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_1 , який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/011653 від 20.11.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата першої реєстрації 14.12.2010;
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_6, який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/009532 від 23.09.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата впровадження в експлуатацію 10.11.2010;
-«МАN ТGХ 26.440», VІN № НОМЕР_7, який згідно митної декларації ІМ40ДЕ №209150000/2015/010476 від 19.10.2015 року та інших товаросупровідних документів календарний рік виготовлення - 2009, дата впровадження в експлуатацію 11.11.2010.
При цьому, cлід зазначити, що ставка податку в залежності від товарної підкатегорії коливається в межах від 0,016 до 0,033 ЄВРО/см3. Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років, з коефіцієнтом « 40», для автомобілів, що використовувалися понад 8 років, з коефіцієнтом « 50».
Таким чином, декларантом ТзОВ "АВТОХОЛ" ОСОБА_1. вчинено дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у повному об'ємі на суму 1 614 384,46 грн., які б мали бути сплачені при ввезенні на митну територію України транспортних засобів, тобто заявлення у митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару та надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості.
Аналіз диспозиції статті 485 Митного кодексу України свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об'єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв'язку з необережністю (недбалістю).
Особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №760/20661/15-а.
Відносно строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469. 477 - 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Відтак, при розгляді справ про порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та вирішенні питання про строк накладення адміністративного стягнення необхідно з'ясовувати питання про день коли було виявлено вказане правопорушення органом доходів і зборів.
За змістом ст. 491 МК України передбачене ст. 485 МК України правопорушення може бути виявлено посадовими особами органу доходів і зборів безпосередньо (під час переміщення через митний кордон чи митного оформлення товарів, тощо) або ж внаслідок офіційних письмових повідомлень про вчинення особою порушення митних правил, отриманих від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу або офіційного письмового повідомлення про вчинення порушення митних правил, отриманого від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Доповідною запискою в.о. директора Департаменту боротьби з митними правопорушеннями Державної фіскальної служби України № 27480/7/99-99-20-01-01-17 від 11.10.2017 було повідомлено про можливе недостовірне декларування моторних транспортних засобів та запропоновано провести перевірки достовірності декларування строку перебування у використанні серед інших і вищевказаних транспортних засобів.
Відтак, днем виявлення правопорушення в діях ОСОБА_1 є фіксація про таке в протоколі про порушення митних правил, тобто 29.05.2017 року, а тому адміністративне стягнення за порушення митних правил на позивача накладено у строк, визначений ч.1 ст.467 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 березня 2019 року у справі № 461/1033/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Я. С. Попко
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 29.05.2019 року