Справа № 822/637/18
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
28 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Франовської К.С. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року (рішення ухвалено суддею Ковальчук О.К. 20.03.2019 року в м.Хмельницький, дату складення повного судового рішення не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в переведенні та призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до частини 9 статті 37 закону України "Про державну службу";
- зобов'язати відповідача перевести, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію державного службовця по інвалідності 2-ї групи відповідно до частин 9-12 статті 37 закону України "Про державну службу" №3723 в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідці №1838/06 від 31.01.2018 року з 30 січня 2018 року.
Ухвалою Хмельницького окружногно адміністративного суду від 13 березня 2018 року замінено відповідача - Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в переведенні та призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до частини 9 статті 37 закону України "Про державну службу", оформлену листом №21Б-10 від 31.01.2018 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІ з 31 січня 2018 року, в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідці №1838/06 від 31.01.2018 року з 30 січня 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перевести та виплачувати позивачу пенсію державного службовця по 2-й групі інвалідності.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судами встановлено, що відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ№004936 від 28 січня 2016 року ОСОБА_1 ІІ група інвалідності та призначена пенсія по інвалідності згідно із вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно наказу №4-ос від 29 січня 2018 року позивач звільнена з посади головного спеціаліста Дунаєвецького відділу з призначення та перерахунку пенсій Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у зв'язку з реорганізацією державного органу, згідно з пунктом 6, частини 1 статті 83 закону України "Про державну службу".
30 січня 2018 року позивач звернулася до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу" №3723.
Відповідач листом від 31.01.2018 року відмовив позивачу у призначенні пенсії у відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу" №3723, у зв'язку з тим, що переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №899 не передбачено. Вказав, що відповідно до статті 90 закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №899 встановлено можливість призначення пенсії по інвалідності державним службовцям за нормами закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в переведенні та призначенні пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до частини 9 статті 37 закону України "Про державну службу" протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів виходить з такого.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон № 889-VIII).
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пунктів 10,12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Приписами частини 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, частиною 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч.10 ст.37 Закону №3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону № 3723-XII).
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що трудовий стаж позивача на державній службі складає 21 рік 10 місяців 19 днів.
28.01.2016 року їй встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 004936.
Отже, позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а відтак, має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Колегія суддів не бере до уваги покликання відповідача на статтю 90 Закону №889-VIII, відповідно до якої пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 37 Закону №3723-XII, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13 лютого 2019 року по зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Відповідно до вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця по інвалідності 2-ї групи відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу"№3723 в розмірі 60% суми заробітної плати зазначеної в довідці №1838/06 від 31.01.2018 року з 30 січня 2018 року, про що зазначено в мотивувальній частині судового рішення.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, проте вважає за необхідне змінити резолютивну частину судового рішення, з огляду на зміст доводів апеляційної скарги та необхідність в повному обсязі захистити права позивача, зобов'язавши відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця по інвалідності 2-ї групи відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу"№3723 в розмірі 60% суми заробітної плати зазначеної в довідці №1838/06 від 31.01.2018 року з 30 січня 2018 року.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції.
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця по інвалідності 2-ї групи відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу"№3723 в розмірі 60% суми заробітної плати зазначеної в довідці №1838/06 від 31.01.2018 року з 30 січня 2018 року".
Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2019 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Франовська К.С. Шидловський В.Б.