Справа № 240/5883/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
28 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Кузьменко Л.В. Франовської К.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду - Данішевської Валентина Іванівна третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив: - визнати бездіяльність Голови Верховного Суду Данішевської Валентини Іванівни щодо не видання наказу та не проведення службового розслідування щодо особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", в ході якого зобов'язати комісію з службового розслідування виїхати та відібрати пояснення у звільнених працівників відділення Фонду соціального страхування у Коростишівському районі;
- зобов'язати голову Верховного Суду Данішевську Валентину Іванівну видати наказ та провести службове розслідування щодо особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", в ході якого зобов'язати комісію з службового розслідування виїхати та відібрати пояснення у звільнених працівників відділення Фонду соціального страхування у Коростишівському районі;
- визнати бездіяльність голови Верховного Суду Данішевської Валентини Іванівни щодо не подання звернення позивача на збори суддів Верховного Суду;
- зобов'язати голову Верховного Суду Данішевську Валентину Іванівну подати звернення ОСОБА_1 для розгляду на зборах суддів Верховного Суду, для чого такі збори організувати.
В обгрунтування позову зазначає, що спільно з громадською організацією «Проти придурків та ідіотів», відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернувся до Голови Верховного Суду Данішевської Валентини Іванівни із заявою, в якій просив провести службове розслідування щодо порушення, допущеного суддею Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2, оскільки, на його думку, суддя ОСОБА_2 мала особисту зацікавленість щодо негативного судового рішення по справі №280/1540/15-ц, тому що була заінтересована в одержанні майна Коростишівської спільної міжгосподарської організації " Райагрошляхбуд ". Позивач вказує, що за результатами розгляду його заяви відповідач листом від 12.11.2018 № 2727/0/2-18 відмовив йому в розгляді питань, вказаних в заяві.
Вважає бездіяльність Голови Верховного Суду Данішевської В.І. щодо невидання наказу та непроведення службового розслідування щодо особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації «Райагрошляхбуд",- протиправною.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам у справі, неправильно застосував норми діючого законодавства України, допущені порушення норм процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується наявним у справі матеріалами, що заявник 1 - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" та заявник 2 - ОСОБА_1 спільно звернулись до Голови Верховного Суду Данішенської Валентини Іванівни із заявою від 31.10.2018 № 12 (зареєстрованою у Верховному Суді 31.10.2018 за вх. № 2484/0/1-18) про розслідування порушення, допущеного суддею Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 У заяві заявники зазначили, що суддя ОСОБА_2 мала особисту зацікавленість щодо негативного судового рішення по справі № 280/1540/15-ц та була заінтересована в одержанні майна Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", а тому просили: видати наказ та провести службове розслідування щодо особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", в ході якого зобов'язати комісію з службового розслідування виїхати та відібрати пояснення у звільнених працівників відділення Фонду соціального страхування у Коростишівському районі; розглянути дане звернення на зборах суддів Верховного Суду; матеріали розслідування направити Вищій раді правосуддя для прийняття відповідного рішення. Крім того, заявники просили при розгляді їх звернення врахувати висновок Верховного Суду викладений в постанові від 06 червня 2018 року у справі №280/1540/15-ц (провадження №61-5053св18), за яким наявність письмового звернення громадянина дає підстави посадовим особам призначати службові розслідування з перевищенням повноважень визначених Законом, в ході службових розслідувань поширювати недостовірну інформацію, що міститься в зверненнях невизначеному колу осіб (а.с.31).
За результатами розгляду вищезазначеної заяви (звернення) Голова Верховного Суду Данішевська Валентина Іванівна листом від 12.11.2018 вих. № 2727/0/2-18 (а.с.10) повідомила ОСОБА_1 , що згідно з ст.39 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" до повноважень Голови Верховного Суду не віднесено вирішення порушених в заяві питань, зокрема здійснення перевірок професійної діяльності суддів Верховного Суду. Крім того, заявнику було повідомлено, що відповідно до ст.115 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" факти, які свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку суддею, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом), а тому ОСОБА_1 було роз'яснено про можливість звернення безпосередньо до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою, в порядку передбаченому чинним законодавством України.
В свою чергу позивач вважає протиправною таку бездіяльність відповідача щодо невидання наказу та непроведення службового розслідування особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", а тому звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.1 ст.108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя" з урахуванням вимог Закону. Суд зауважив, що розгляд скарги на дії судді відноситься до виключної компетенції Вищої ради правосуддя, а тому відповідач діяв правомірно відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із Законом України, від 02.10.1996, № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393) визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ст.3 Закону № 393).
Так, статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Як закріплено частиною 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Частина 3 цієї ж статті вказує на те, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
При цьому, частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Положеннями статті 19 цього Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відтак, у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Термін розгляду, на обґрунтовану письмову вимогу громадянина, може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що звертаючись із заявою до Голови Верховного Суду, ОСОБА_1 просить вчинити дії щодо проведення службового розслідування відносно судді Верховного Суду в Касаційному цивільному суді - ОСОБА_2
В даному випадку позивачу було надано відповідь відповідачем у строк визначений Законом України "Про звернення громадян".
Закон України від 02.06.2016, №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (далі - Закон № 1402).
Частиною 2 ст.1 Закону № 1402 визначено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Як встановлено статтею 13 Закону № 393 дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України", законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".
З урахуванням наведеного, розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку, визначеному Законом № 393 не передбачено.
Стосовно видачі Головою Верховного Суду наказу про проведення службового розслідування щодо судді та непроведення службового розслідування стосовно судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) Верховний Суд очолює Голова Верховного Суду, якого обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду з числа суддів Верховного Суду в порядку, встановленому цим Законом.
Повноваження Голови Верховного Суду визначені ч.2 ст.39 Закону №1402-VIII, згідно з якою Голова Верховного Суду:
1) представляє Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;
2) визначає адміністративні повноваження заступника Голови Верховного Суду;
3) скликає Пленум Верховного Суду; вносить на розгляд Пленуму подання щодо обрання на посаду секретаря Пленуму; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;
4) контролює ефективність діяльності апарату Верховного Суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду та його першого заступника, вносить подання про застосування до керівника апарату суду та його першого заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
5) інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Верховного Суду;
6) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Голова Верховного Суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження (ч.3 ст. 39 Закону №1402-VIII).
Оскільки вищезазначеними нормами не передбачено проведення Головою Верховного Суду службового розслідування стосовно судді Верховного Суду, то видання наказу про проведення такого розслідування також не належить до повноважень Голови Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбаченого такого правого інституту як службове розслідування стосовно певного судді.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з ч.3 ст.6 Закон №1402-VIII втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу, який має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Саме для забезпечення недоторканості суддів передбачений особливий порядок притягнення їх до юридичної (дисциплінарної) відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність суддів є особливим, самостійним видом юридичної відповідальності, який застосовується у специфічній сфері людського життя - сфері правосуддя і пов'язаний із професійною діяльністю спеціальних суб'єктів - суддів. Дисциплінарна відповідальність виступає гарантом виконання суддями своїх службових обов'язків та забезпечення прав громадян на професійний та справедливий судовий розгляд їх справ.
Суд зауважує, що згідно приписів ч.1 ст.107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
Крім того, згідно ч.1 ст.108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
Колегія суддів погоджується з тим, що розгляд скарги на дії судді відноситься до виключної компетенції Вищої ради правосуддя, а тому відповідач діяв правомірно відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині видачі наказу та проведенні службового розслідування стосовно судді ОСОБА_2
Стосовно розгляду звернення ОСОБА_1 на зборах суддів Верховного Суду, судова колегія зазначає таке.
Частиною 1.ст. 128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
Згідно ч.5 ст.128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Збори суддів:
- обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів та працівників цього суду;
- визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ;
- визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов'язків;
- заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду;
- звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді;
- здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом.
Слід зазначити, що чинним законодавством не визначено права голови суду виносити на розгляд зборів суддів заяви фізичних та/або юридичних осіб щодо дій суддів даного суду.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Частиною першою та друою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2019 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Кузьменко Л.В. Франовська К.С.