Справа № 120/4084/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.
28 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (рішення ухвалено суддею Жданкіною Н.В. 18.02.2019 року у м.Вінниця, повний текст судового рішення складено 22 лютого 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарімус Групп" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарімус Групп» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС України в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС України №UA500060/2018/000019/2 від 06.06.2018 про коригування митної вартості;
- стягнути з Одеської митниці ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарімус Групп» сплачений судовий збір у сумі 1762,00 грн., шляхом безспірного списання.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, оскільки надані декларантом при оформленні документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору та не містили обґрунтованих розбіжностей. Позивач покликається на порушення відповідачем приписів ч.6 ст.54 МК України - не наведення доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного методу визначення митної вартості товарів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду, в якій посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.
На обґрунтовання доводів апеляційної скарги відповідач покликається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митниця вважає, що це виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МК України та обумовило необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості; суд не врахував того, що декларантом та його уповноваженою особою не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписки з бухгалтерської документації: висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; перекладу копії митної декларації країни відправлення на українську мову; судом попередньої інстанції не було прийнято до уваги того, що в документах, які надано Товариством до органу доходів і зборів, разом з митною декларацією №UA500060/2018/016853, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів; судом не було застосовано до спірних правовідносин положення ч. 6 ст.54, ч.1,2,3 ст. 256 МК України від 13 березня 2012, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
22.04.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апелянта та стверджує що наданий пакет документів разом з митною декларацією підтверджує митну вартість товарів в повному обсязі, застосування резервного методу для коригування митної вартості товару був безпідставним та таким що суперечить ст.54-55 Митного кодексу України.
В судове засідання сторони та їх представники не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належними чином. В заяві до суду представник позивача просить розглядати справу за його відсутності.
За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі учасників судового засідання в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.308 КАС України та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 грудня 2017 року позивачем, як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності було укладено зовнішньоекономічний контракт №1 (надалі - Контракт) з компанією ZHEJIANG JIAWEI DOOR INDUSTRY COMPANY LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - металеві двері в кількості і ціні згідно з супровідними документами (товар за кодом 7308300000)
Відповідно до умов вказаного Контракту, додаткової угоди №2 від 15.05.2018 до Контракту та специфікацій до Контракту, ТОВ «Тарімус Групп» отримало металеві двері в кількості 307 одиниць на загальну суму 101165,00 юаней (411 673,77 грн.).
Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним Контрактом, ТОВ «Тарімус Групп», через представника ПП «Роял Трейд» до Одеської митниці ДФС України подало митну декларацію №UA500060/2018/016853. Відповідно до ст. 57, 58 Митного Кодексу України декларантом самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту, яка склала 106940,53 юаней (435176,32 грн.).
При цьому позивачем подано митному органу наступні документи: Контракт № 1 від 04.12.2017 року; Додаткову угоду № 2 від 15.05.2018 року до Контракт № 1 від 04.12.2017 року; рахунок-фактуру (інвойс) JW-U-80402-0406 від 02.04.2018; Пакувальний лист №б/н від 02.04.2018; коносамент №HLCUNG11804BGCO1 від 07.04.2018, Специфікацію, Технічний опис товару; Проформа інвойс.
06.06.2018 Одеською митницею за результатами перевірки митної декларації №UA500060/2018/016853 прийнято рішення №UA500060/2018/000019/2 про коригування митної вартості, яким за резервним методом на рівні 2,02 дол. США/кг відкориговано митну вартість товару, яка склала 151676,42 китайський юаней.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Згідно з ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч. 1 ст. 57 МК України). При цьому, ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України, встановлює, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. В частині 2 вищезазначеної статті передбачено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів це: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Отже, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише за наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Згідно до ч. 1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом МФУ від 24.05.2012 р. №598 передбачено: «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються зокрема, причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.
Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари, розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених, законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.}.
Слід зазначити, що пунктом 10 ст.58 МК України визначено складові, які включаються при визначені митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, до митної вартості товарів включаються суми витрат на транспортування товару, що залежать від умов, на підставі яких такий товар поставляється.
Як вбачається з митної декларації №UA500060/2018/019038, на підставі якої позивачем здійснювалося митне оформлення товару, умовами поставки визначено FOB CN NINGBO.
В той же час, згідно зазначеної в рішенні використаної відповідачем як джерело числового значення МД UA401010/2017/045708, МД UA401010/2017/046037 за умовами поставки-FCA.
Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року термін FOB - «FreeOnBoard» перекладається «Вільно на борту» вказаний порт відвантаження означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження. Ризик втрати або пошкодження товару за. умовою FOB переходить від продавця, коли товар знаходиться повністю на. борту судна, з цього моменту покупець несе всі витрати.
Умови поставки FОВ ІНКОТЕРМС 2000 «Вільно на борту» означає, що покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при. ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Умови поставки FOB ІНКОТЕРМС 2000 «Вільно на борту» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження.
Умови доставки FCA (Free Carrier) «Франко перевізник» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. При відсутності вказівки покупця про такий у пункт, продавець має право визначити такий пункт сам серед низки подібних пунктів, де перевізник приймає товар у своє розпорядження. У тих випадках, коли згідно комерційній практиці для укладання договору перевезення необхідно сприяння продавця (при перевезенні товару повітряним або залізничним транспортом), він може діяти в таких випадках за рахунок і на ризик покупця.
Цей термін може бути використаний при здійсненні перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.
Перевізник означає особу, яка на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським або внутрішнім водним транспортом або в змішаному перевезенні. Якщо покупець уповноважує продавця поставити товар особі, яка не є перевізником, наприклад, експедитору, продавець вважається тим, хто виконав свій обов'язок щодо поставки товару з моменту передачі його на зберігання даній особі.
Транспортний термінал означає залізничну станцію, причал, контейнерний термінал або подвірря, пункт щодо прийняття різних видів вантажів, тобто будь-яких контейнерів та/або піддонів, незалежно від застосування ISO, трейлерів, причепів, обладнання типу ро-ро, igloos, що застосовуються будь-якими засобами транспорту. Тобто, умови поставки, які були обрані позивачем, можуть не відповідати умовам поставки, які були взяти до уваги Одеською митницею ДФС, а відтак різною може бути їх вартість.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
При цьому, суд звертає увагу, що розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Крім того, суд також враховує, що неподання додаткових документів декларантом з об'єктивних причин, зокрема з причин їх відсутності, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Суд відхиляє поклилкання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Судами встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.
На відмінну від позивача, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, оскільки не містили всіх даних щодо складових вартості товару та мали розбіжності, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Проте, наведені вище приписи митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, а також які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, посилання відповідача на ряд недоліків, які на його думку є підставою для коригування митної вартості, які не були вказані митницею у рішенні про коригування митної вартості товару, не заслуговують на увагу.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду №804/4596/15 від 23.04.2019.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду першої інстанції у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були предметом оцінки судом у ході розгляду справи.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня будь яка інформація щодо включення/не включення вартості упаковки до ціни, що була фактично або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеним. Відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року справа №815/4132/17.
Таким чином, резюмуючи вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2019 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Іваненко Т.В. Шидловський В.Б.