Справа №167/242/19
Провадження №2/167/133/19
27.05.2019 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючої судді Сіліча І.І.
секретаря судових засідань - Матвійчук Л.О.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача Прокуратури
Волинської області - Панасюка В.В.
представника відповідача Головного управління
ДКС України - Гайворонського О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рожище справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Прокуратури Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Прокуратури Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.
Позов мотивує тим, що 08.11.2016 року щодо нього було відкрито кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.301 КК України. 30.11.2016 року йому було повідомлено про підозру. Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 01.06.2017 року його було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.301 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17.10.2017 року вказаний вирок суду був скасований та справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Після чого, був постановлений вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.05.2018 року, згідно якого його було виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.
Вважає, що під час незаконного перебування під слідством, діями працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури йому була завдана істотна моральна шкода. Внаслідок таких дій в його житті настали істотні вимушені зміни. Протягом тривалого часу він був обмежений у своїх правах, так як йому було обрано міру запобіжного заходу - особисте зобов'язання, він змушений був виправдовуватися перед своїми близькими і знайомими, дозвільними органами, які неодноразово перевіряли його за місцем проживання, змушений був доводити, що ніяких злочинів не вчиняв, в зв'язку із обов'язковою присутністю на судових засіданнях втрачав свій особистий час та не міг бути на робочому місці. Все це призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним його звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми та інших негативних наслідків морального характеру. Такі обставини призвели до погіршення здоров'я та втрати нормальних життєвих зв'язків. Завдану йому моральну шкоду оцінює в розмірі 191 958 грн..
Крім цього, ним було затрачено кошти в розмірі 77500,00 грн. на оплату юридичної допомоги адвоката. А тому, просить стягнути в його користь за рахунок коштів державного бюджету України 191958,00 грн. моральної шкоди, 77500,00 грн. сплачених ним коштів за надання юридичної допомоги та судові витрати по даній справі, пов'язані з розглядом справи, а саме: на правову правничу допомогу в сумі 8000,00 грн..
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, просили позов задовольнити.
Представник відповідача Прокуратури Волинської області вимоги позову не визнав, подав відзив (а.с.68-73), згідно якого в задоволенні позову просить відмовити. Вважає, що позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 191958,00 грн. є безпідставними та порушують вимоги стосовно розумності та справедливості, як того вимагає ч.2 ст.23 ЦК України, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди необгрунтовано та більш як у двічі завищено. Також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем ОСОБА_1 надано десять договорів та додаткових договорів про надання правової допомоги з адвокатами, а також дев'ять квитанцій до прибуткових касових ордерів до договорів про надання правової допомоги на загальну суму 67500,00, а не 77500,00 грн., як заявлено позивачем до стягнення. Разом з тим, зазначені документи не є фінансовими, а відтак належними та допустимими доказами, що підтверджують фактичну сплату позивачем указаних коштів, належний облік їх адвокатом як доходу. Оскільки матеріали справи, не містять допустимих доказів про укладення договору про надання правової допомоги та оплату гонорару, підтвердженого квитанцією до прибуткового касового ордера, тому заявлені вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу до задоволення не підлягають.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області заперечував проти задоволення позову. Вважає вимоги позову недоведеними (відзив на позовну заяву а.с.77-80), так як позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про заподіяння йому моральної шкоди, а отже підстави для відшкодування такої шкоди відсутні. Відповідно до ст.43 Бюджетного кодексу України та Положення про ГУ ДКСУ у Волинській області, затвердженого Наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року №108, основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Головне управлінні Казначейства здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів. Виходячи з цього та зі змісту позову, у жодні цивільно-правові відносини з позивачем Головне управління Казначейства не вступало, будь-які дані щодо предмету спору, а отже й підстави для стягнення з держави Україна в особі Головного управління Казначейства моральної шкоди, витрат на оплату юридичної допомоги у кримінальному провадженні та безпосередньо з Головного управління Казначейства солідарно з іншими відповідачами судових витрат - відсутні.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції України у Волинській області в судове засідання не з'явився. Подав відзив на позовну заяву (а.с.85-87), згідно якого заперечив проти задоволення позову. Вказував на те, що всі слідчі дії проводились в межах кримінального провадження і відповідали вимогам КПК. Причинно-наслідковий зв'язок між діями органів слідства та шкодою позивачу не доведений. Розмір шкоди не обґрунтований.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
З матеріалів справи судом встановлено, що 08 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.301 КК України, яке перебувало в провадженні слідчого відділу Рожищенського ВП Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області.
30 листопада 2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що він підозрюється у розповсюдженні відеопродукції порнографічного характеру, вчинених щодо кіно та відеопродукції порнографічного характеру, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.301 КК України.
31.01.2017 року відповідно до вимог ст.291 КПК України обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування кримінального провадження за №12016030180000460 від 08.11.2016 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.301 КК України було направлено в Рожищенський районний суд Волинської області.
Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 01.06.2017 року обвинуваченого ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.301 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (а.с.16-18).
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17.10.2017 року вказаний вирок суду був скасований та справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.19-21). Після чого, був постановлений вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.05.2018 року, згідно якого ОСОБА_1 було виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався (а.с.22-23).
На вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.05.2018 року щодо ОСОБА_1 прокурором Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25.10.2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора було закрито у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги (а.с.24-25).
Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 08 листопада 2016 року по 25 жовтня 2018 року, тобто 23 місяці.
Оскільки, мало місце незаконне обвинувачення позивача ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а в подальшому кримінальне провадження щодо останнього закрито за недоведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, а тому, він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ст.1176 ЦК україни.
Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 утворено Державну казначейську службу України, і покладено на цю Службу функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пунктом 1) ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно п.5) ст.3 Закону України «Про порядоквідшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.
Частинами 1, 5 та 6 статті 4. Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться зарахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, колинезаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення йогонормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», мінімальна заробітна плата з січня 2019 року становить 4173 грн..
З огляду на період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом, з моменту повідомлення про підозру з 30.11.2016 року і до закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.05.2018 року апеляційним судом 25.10.2018 року (більше 23 місяців) розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди не повинен бути меншим, ніж (4173х23) 95 979 грн..
Таким чином, з врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 95 979,00 грн. Такий розмір відшкодування суд вважає достатнім і справедливим.
Згідно з п.5 ст.3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовуються, в тому числі суми, сплачені ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода.
З наданих суду доказів, а саме:укладених договорів про надання правової допомоги з захисниками: адвокатом Філіповичем Володимиром Євгенійовичем та адвокатом Філіпович-Силкою Тетяною Юріївною, загальний розмір сум, сплачених ОСОБА_1 , у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги при здійсненні захисту в межах кримінальноого провадження, становить 78 500,00 грн. (а.с.26-54).
В частині стягнення з відповідача на користь позивача правової допомоги за послуги адвоката, суд вважає, в цій частині вимоги підлягають до часткового задоволення в розмірі 55 000,00 грн..
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду 95979 грн. у відшкодування моральної шкоди та 55000 грн. витрат на оплату юридичної допомоги, а всього 150979,00 грн..
При вирішенні клопотання позивача щодо стягнення з відповідачів судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Проте, на обґрунтування факту надання допомоги фахівцем у галузі права поза судовим за сіданням, не надано будь-яких доказів, що підтверджують вчинення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Зокрема, на підтвердження надання професійної правничої допомоги не надано доказів (акти виконаних робіт, детальний опис робіт, розрахунку), з яких вбачалося б скільки часу витрачено адвокатом при наданні такої правової допомоги. Відсутність таких доказів не дає можливості перевірити правильність розміру, який сплачено за надану правову допомогу.
Таким чином, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження факту надання та тривалості надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 81, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.56 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 23, 1167, 1173-1176 ЦК України, ст.ст.1, 2, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Прокуратури Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду 95979 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень у відшкодування моральної шкоди та 55000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень витрат на оплату юридичної допомоги, а всього 150979 (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до апеляційного суду Волинської області через Рожищенський районний суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.05.2019 року.
СУДДЯ: І.І.Сіліч