№ 243/2066/17
Справа № 2/243/1424/2019
28 травня 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю
секретаря Маслової К.С.
представника позивача Лещенко Д.Ю.
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ПАТ КБ «ПриватБанк», яке на підставі наказу Міністерства фінансів України «Про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 519 від 21 травня 2018 року змінило тип банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а назву з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 31 жовтня 2008 року між позивачем і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 5 800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Також позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В зв'язку з цим при зміні кредитного ліміту позивач АТ КБ «ПриватБанк» керувався п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Крім цього, розмір відсотків за користування кредитом встановлений «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що передбачено п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 5.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківський послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором.
Так, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконав і станом на 31 січня 2017 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 49 773 гривні 13 копійок, яка складається з наступного: 5 661 гривня 45 копійок - заборгованість за кредитом; 38 503 гривні 44 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 000 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 250 гривень - штраф (фіксована частина) відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 2 358 гривень 24 копійки - штраф (процентна складова) відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг.
В зв'язку з викладеним позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 49 773 гривні 13 копійок, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 1 600 гривень.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Лещенко Д.Ю., який діє на підставі довіреності № 9589-К-О від 10 листопада 2017 року, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, проте відповідно до ч. 1 ст. 287 та п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, її неявка до суду не перешкоджає розгляду справи, оскільки з'явився її представник - адвокат Поляцько О.Ю., що діє на підставі ордеру серії АА № 039662 від 06 березня 2019 року, яка в судовому засіданні пояснила наступне. ОСОБА_3 не заперечує проти того, що у жовтні 2008 року вона підписала заяву, на підставі якої отримала кредитну картку «Універсальна» строком дії три роки. В той же час, у січні 2012 року замість вищевказаної картки вона отримала нову, строком дії також три роки, який спливає в останній день місяця 2015 року. Жодних інших карток вона не отримувала. Разом з тим, ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_3 визнає позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 661 грн. 45 коп. Що стосується відсотків за користування кредитом, то представник відповідача, з урахуванням позиції Верховного суду, викладеної у справі № 444/9519/12, вважає правильним їх нарахування не за період з 31 жовтня 2008 року по 31 січня 2017 року, а за період, з 30 червня 2014 року, оскільки станом на вказану дату ОСОБА_3 простроченої заборгованості за кредитом не мала, по 31 січня 2015 року, тобто по останній день дії кредитного договору. Крім того, сторона відповідача вказує, що оскільки ОСОБА_3 було підписано лише відповідну заяву на отримання кредитної картки та не підписано всі інші документи, на які позивач вказує як на невід'ємну частину укладеного між сторонами договору, то й розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, необхідно проводити, виходячи з відсоткової ставки, узгодженої сторонами саме під час підписання ОСОБА_3 . такої заяви, а саме 30.00% річних. Щодо стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафу - ОСОБА_4 зазначила, що оскільки м. Слов'янськ Донецької область, де зареєстрована та постійно проживає відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, натомість Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на нарахування таким особам пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними договорами введено мораторій, то позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задоволенню не підлягають. На підставі викладеного, представник позивача не заперечувала проти задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» лише в частині заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 661 грн. 45 коп., а також відсотків за користування кредитом за період з 30 червня 2014 року по 31 січня 2015 року у сумі 1 014 грн. 52 коп.; в іншій частині позовних вимог просила відмовити.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
31 жовтня 2008 року відповідачем по справі ОСОБА_3 було особисто підписано Заяву № 1003050700075086585. З цієї Заяви слідує, що ОСОБА_3 ознайомилася та згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Своїм підписом вона виражає свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви та проти чого не заперечує й сторона відповідача ОСОБА_3 отримала кредитну картку «Універсальна» з відновлюваним типом кредитної лінії з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% на місяць, нарахованих на залишок заборгованості (а.с. 6, зв. б.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з вимогами частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 628 та статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у заяві, суд приходить до переконання про укладення сторонами саме кредитного договору та отримання в
зв'язку з цим відповідачем кредитної картки «Універсальна» з відновлюваним типом кредитної лінії з кредитним лімітом 5 800 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць, що становить 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В той же час, статтею 525 ЦК України закріплено правило, за яким одностороння відмова від зобов'язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 31 жовтня 2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 31 січня 2017 року, вбачається, що станом на 31 січня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 5 661 гривня 45 копійок, яка складається з поточної заборгованості за кредитом у сумі 5 398 гривень 80 копійок, та простроченої заборгованості за кредитом у сумі 262 гривні 65 копійок.
Отже приймаючи до уваги вказаний розрахунок, а також визнання відповідачем позовних вимог у цій частині, суд, керуючись ч. 4 ст. 206 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 5 661 гривня 44 копійок.
Що стосується вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, то суд при їх вирішенні виходить з наступного.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 31 жовтня 2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 31 січня 2017 року, вбачається, що протягом дії кредитної картки процентна ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період з:
- 31 жовтня 2008 року по 31 серпня 2014 року - 30.00% річних;
- 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34.80% річних;
- 01 квітня 2015 року по 31 січня 2017 року - 43,20% річних.
Тобто вперше банком було підвищено відсоткову ставку відповідачу за користування кредитом 01 вересня 2014 року.
В той же час, статтею 1056-1 ЦК України в редакції від 24 липня 2014 року - в редакції, що діяла на час підвищення, - визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Отже тип процентної ставки має бути чітко визначений договором та в разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі має бути зазначений максимальний розмір збільшення процентної ставки. Натомість у підписаній відповідачем 31 жовтня 2008 року заяві
№ 1003050700075086585 вказана одна єдина відсоткова ставка за користування кредитним договором, яка становить 2,5% на місяць або 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Крім того, з правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 березня 2015 року по справи № 6-16цс15, слідує, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.
Так, в судовому засіданні не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач ОСОБА_3 , підписуючи 31 жовтня 2008 року вищевказану заяву, розуміла саме ті Умови, якими АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує підвищення ним відсоткової ставки за користування кредитом.
До того ж, приймаючи до уваги, що в разі застування змінюваної процентної ставки кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, проте враховуючи, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження здійснення ним повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки за користування кредитом, суд приходить до переконання, що збільшення банком процентної ставки за користування кредитом не відповідає вимогам закону.
З пункту 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року слідує, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Так, в кредитному договорі, укладеному сторонами, суд не вбачає встановлення обставин, за якими застосовується інша процентна ставка, ніж погоджена сторонами при укладені вказаного кредитного договору.
З правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2012 року по справі № 6-149цс12, слідує, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.
За таких обставин, враховуючи, що підписаною 31 жовтня 2008 року заявою № 1003050700075086585 чітко визначений один єдиний розмір відсоткової ставки, який дорівнює 2,5% на місяць або 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту, та приймаючи до уваги, що жодних інших договорів щодо зміни встановленої вищевказаною заявою відсоткової ставки відповідач не підписувала, а позивач, який в односторонньому порядку без повідомлення про це відповідача підвищив з 01 вересня 2014 року, тобто після 09 січня 2009 року, відсоткову з 30.00% річних на 34.80% річних не надав суду жодних доказів на підтвердження встановлення сторонами в укладеному ними договорі змінюваної процентної ставки за користування кредитом, суд приходить до висновку, що сторони в укладеному ними кредитному договорі встановили саме фіксований тип процентної ставки за користування кредитом, який становить 30% річних. В зв'язку з чим, наступні підвищення відсоткової ставки, проведені позивачем після укладення сторонами кредитного договору, є неправомірними, а отже під час вирахування суми відсотків за користування кредитом, належної до стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_3 , необхідно виходить зі ставки саме 30% річних.
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо періоду стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд керується таким.
У висновку Верховного Суду, викладеному 28 березня 2018 року у постанові по справі № 444/9519/12, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов'язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
В зв'язку з цим, суд погоджується з доводами сторони відповідача щодо обмеження кінцевого строку нарахування відсотків за користування кредитом останнім днем строку дії картки, а не днем звернення до суду з відповідним позовом, адже й в самому укладеному сторонами договорі зазначено, що відсотки за користування кредитом нараховуються на суму залишку заборгованості за тілом кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відтак, відповідач у межах строку кредитування мав повертати позивачеві кредит і сплачувати періодичними (щомісячними) платежами проценти за користування кредитом. Починаючи з першого дня після дня закінчення строку дії картки відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Так, вирішуючи питання щодо останнього дня строку дії картки, суд керується приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, представник відповідача, яка наполягає, що останнім днем строку дії отриманої ОСОБА_3 картки є 31 січня 2015 року, оскільки остання отримала картку строком дії три роки у січні 2012 року, жодним чином не довела у судовому засіданні, що відповідач отримала картку саме у січні 2012 року та що строк дії картки становить саме три роки. Так, квитанції, долучені ОСОБА_3 до свого відзиву на позовну заяву (а.с. 87-91), свідчать лише про поповнення нею карткових рахунків, номери яких закінчуються на «6868» і «1157» та не містять у собі жодної інформації з приводу строку дії цих карток.
Натомість з довідки, наданої представником позивача (а.с. 75) вбачається, що ОСОБА_3 на підставі кредитного договору № б/н від 31 жовтня 2008 року отримала картки № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня жовтня 2015 року.
За таких обставин суд приймає доводи позивача, що останнім днем строку дії перевипущеної картки є 31 жовтня 2015 року.
Що стосується початку нарахування відсотків за користування кредитом, то, враховуючи, що за своєю юридичною природою проценти є платою за користування кредитними грошовими коштами, тобто не замінюють собою чергові платежі з погашення тіла кредиту, а сплачуються окремо від них, суд не погоджується з доводами сторони відповідача щодо необхідності розраховувати відсотки за користування кредитом, починаючи з 30 червня 2014 року, оскільки до цього часу ОСОБА_3 не мала простроченої заборгованості за кредитом. Те, що у відповідача станом на 30 червня 2014 року була відсутня прострочена заборгованість за кредитом свідчить лише про те, що вона не мала заборгованості станом на цю дату з періодичних платежів за тілом кредиту, та жодним чином не підтверджує відсутність заборгованості за відсотками за користування кредитом.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність, задля вирахування заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитом, виходити з різниці між загальною сумою нарахованих процентів за користування кредитом за період з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2015 року і загальною сумою сплачених відповідачем процентів за користування кредитом за період з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2015 року.
Так, 5 661 грн. 45 коп. (сума залишку заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором) * 30.00% / 360 днів * 2 557 днів (за період з 31.10.2008 року - день отримання кредитної картки відповідачем по 31.10.2015 року - останній день строку дії картки) = 10 775 грн. 63 коп.
Сума відсотків, сплачених відповідачем за користування кредитом за період з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2015 року становить 2 556 грн. 64 коп.
Отже сума заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2015 року становить: 10 775 грн. 63 коп. - 2 556 грн. 64 коп. = 8 218 грн. 99 коп.
Таким чином, відповідач має сплатити банку заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2015 року в розмірі 8 218 грн. 99 коп.
Що стосується вимог позивача про сплату відповідачем заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 000 гривень, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 250 гривень та штрафу (процентної складової) в розмірі 2 358 гривень 24 копійки, то суд в цій частині керується наступним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.
В той же час, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що зареєстрованим та постійним місцем проживання відповідача є місто Слов'янськ Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 31 жовтня 2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 31 січня 2017 року, слідує, що станом на 14 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за пенею та комісією відсутня. Відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» штрафи також не підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 5 661 гривня 45 копійок та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 8 218 гривень 99 копійок.
Отже сума задоволених позовних вимог становить 27,89% (13 880,44 грн. * 100% / 49 773,13 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 446 гривень 24 копійки (1 600 грн. * 27,89% / 100%).
Таким чином, з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за кредитом у розмірі 5 661 грн. 45 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 8 218 грн. 99 коп., а також судовий збір в розмірі 446 грн. 24 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, ч. 1, 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженки м. Слов'янськ Донецької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на рах. НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЕДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 жовтня 2008 року, яка станом на 31 січня 2017 становить 13 880 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят)
гривень 44 копійки та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5 661 гривня 45 копійок й заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 8 218 гривень 99 копійок, а також судовий збір у розмірі 446 (чотириста сорок шість) гривень 24 копійки.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28 травня 2019 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду С.Г. Пронін