233 № 240/815/18
29 травня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з Олександрівського районного суду Донецької області відповідно до ухвали Олександрівського районного суду Донецької області від 23 листопада 2018 року надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстровано 22 вересня 1989 року, актовий запис № 203 від 22 вересня 1989 року складений міським відділом ЗАГС м. Дебальцеве Донецької області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спільне проживання подружжя припинило 5 років тому через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. З того часу шлюбні відносини між ними припинені, спільного господарства не ведуть. Від спільного проживання подружжя неповнолітніх дітей не має. Вважає, що подальше збереження сім'ї є неможливим, таким, що суперечитиме її інтересам, тому просила шлюб між нею та відповідачем розірвати, стягнути з відповідача на її користь сплачену нею суму судового збору.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала клопотанням про розгляд справи за її відсутності, не заперечували проти заочного розгляду справи, після розірвання шлюбу просила залишити за нею прізвище « ОСОБА_3 », судові витрати залишити за нею.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не надав.
Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 29.05.2019 року постановлено провести заочний розгляд зазначеної справи.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази подані на їх підтвердження, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22 вересня 1989 року зареєстрували шлюб у міському відділі ЗАГС м. Дебальцеве Донецької області, актовий запис № 203 від 22 вересня 1989 року, дошлюбне прізвище дружини « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим 22 вересня 1989 року міським відділом ЗАГС м. Дебальцеве Донецької області.
Від спільного проживання подружжя має повнолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 11.05.1992 року відділом ЗАГС виконкому Артемівської міськради Донецької області. Судом не встановлено наявність у подружжя неповнолітніх дітей.
Згідно із ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частиною першою ст. 55 СК України передбачений обов'язок дружини та чоловіка спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Разом з тим, ст. 110 СК України передбачена можливість пред'явлення позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружжя разом не проживає, зберігати сім'ю намірів не має, а отже спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам дружини ОСОБА_1 .
Щодо надання додаткового строку для примирення подружжя, як захід, який має вчиняти суд відповідно до ст. 111 СК України, відповідно до якої суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, слід зазначити наступне.
Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Однак, враховуючи те, що збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу, та дослідивши обставини подружнього життя сторін, суд дійшов висновку, що строк на примирення не є необхідним.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу тощо, суд вважає, що подальше спільне проживання та збереження даної сім'ї суперечить інтересам дружини ОСОБА_1 , що має істотне значення.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи волю позивача, суд вважає за можливе віднести судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 280-282, 289, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 22 вересня 1989 року у міському відділі ЗАГС м. Дебальцеве Донецької області, актовий запис № 203 від 22 вересня 1989 року, - розірвати.
Прізвище дружини після розірвання шлюбу - « ОСОБА_3 ».
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя