Справа № 162/315/19
Провадження № 2/162/153/2019
28 травня 2019 року селище Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області під головуванням судді Глинянчука В.Д., розглянувши у підготовчому судовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.
ОСОБА_1 звернулася до Любешівського районного суду Волинської області з цим позовом 23 квітня 2019 року.
Ухвалою суду від 07 травня 2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 28 травня 2019 року.
Сторони у підготовче судове засідання не з'явилися.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач також подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позову.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтуванні позову позивач вказує, що 02 лютого 2013 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від спільного сімейного життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 . Протягом останнього часу стосунки між сторонами погіршувалися, відповідач вчиняв домашнє насильство відносно позивача, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. За таких обставин позивач вважає неможливим подальше збереження шлюбу.
Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідач у поданій до суду заяві від 28 травня 2019 року позов визнав.
Норми права, які застосував суд.
Згідно з частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України (далі - СК) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 СК кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У відповідності з частиною першою статті 110 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною другою статті 112 СК визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Мотиви суду щодо позовних вимог.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову не встановлено.
Враховуючи обґрунтування позову, суд вважає, що збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
Отже, позов підлягає до задоволення.
Питання розподілу судових витрат.
Позивач при подачі позовної заяви сплатила 768,40 гривень судового збору.
У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною першої статті 142 ЦПК встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, у цьому випадку 50 відсотків сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з державного бюджету, а решта 50 відсотків - стягнути з відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 200, 264, 265 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 лютого 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис за № 2 -- розірвати.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору (квитанція Любешівського відділення АТ «Ощадбанк» № 46 від 22 квітня 2019 року).
Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору.
Копію рішення після набрання ним законної сили скерувати у Любешівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області для внесення відомостей про розірвання шлюбу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відповідної відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук