Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
20 травня 2019 рокуСправа № 912/475/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/475/19
за позовом: Фермерського господарства "Савлука Антона Володимировича", 22260, Вінницька область, Погребищенський район с. Павлівка, вул. Першотравнева, буд. 44,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103
про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення 161 985,00 грн
Представники:
від позивача - Скрицький Р.Л., адвокат, ордер №078797 від 03.05.19 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фермерське господарство "Савлука Антона Володимировича" (далі - ФГ "Савлука Антона Володимировича", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - ТОВ "Техніка і технології", відповідач) про наступне:
- розірвати договір купівлі-продажу № ТТ-11000064 від 30.07.2018 про купівлю катка, який укладений між Фермерським господарством "Савлука Антона Володимировича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" 128 000, 00 передплати за товар, 13 985,00 грн пені та 20 000,00 моральної шкоди, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №ТТ-11000064 від 30.07.2018 щодо поставки оплаченого товару.
Ухвалою від 26.02.2019 господарський суд залишив позовну заяву Фермерського господарства "Савлука Антона Володимировича" без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.
18.03.2019 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 26.02.2018, надійшов лист ФГ "Савлука Антона Володимировича" від 11.03.2019 № 2 про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивачем усунено недоліки позовної заяви, а саме: надано докази доплати судового збору в розмірі 1920,78 грн; належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів; відомості про наявність у позивача оригіналів документів, які подано у копіях, а також подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.
Господарський суд ухвалою від 22.03.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/475/19. Ухвалено розглядати справу № 912/475/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.04.2019 об 11:00.
19.04.2019 господарський суд розпочав підготовче засідання.
Ухвалою від 19.04.2019 в підготовчому засіданні 19.04.2019 у справі № 912/475/19 оголошено перерву до 03.05.2019 на 10:00 год.
03.05.2019 господарський суд продовжив підготовче засідання.
В підготовчому засіданні 03.05.2019 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 912/475/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2019.
13.05.2019 позивачем також подано розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи, яка становить 12 000,00 грн.
20.05.2019 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 20.05.2019 прийняв участь представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, участь представника в засіданні суду не забезпечив, про причини вказаного суду не повідомлено, будь-які клопотання до суду зі сторони відповідача не надходили.
Відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду у справі, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу ухвали суду від 03.05.2019 (а.с. 66).
Виходячи з викладеного та враховуючи положення пунктів 1, 2 частини 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, спір вирішується за наявними в справі матеріалами.
В судовому засіданні досліджено докази у справі.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, які наведено в обґрунтування підстав позову, господарський суд
30.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - Продавець) та Фермерським господарством "Савлука Антона Володимировича" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТ-11000064 (далі - Договір, а.с. 24-26), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.
Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (Додаток №1).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна сума Договору є сукупністю узгоджених сторонами партій товару, чи наданих послуг Покупцю щодо товару в грошовому еквіваленті, зазначених в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору .
Згідно п. 2.2. Договору, Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, зазначену в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору в 2-денний строк з моменту укладання даного Договору (з правом дострокової оплати) чи в інші строки вказані в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору.
Покупець здійснює будь-яку оплату на підставі рахунку Продавця, оскільки ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватись Продавцем залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок Продавця (пункти 2.3., 2.4. Договору).
Згідно пункту 2.5. Договору право власності на Товар, що купується відповідно до даного Договору, переходить до Покупця з моменту повної оплати вартості Товару.
Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар відпускається Покупцеві по видатковій накладній та/або Акту приймання-передачі зі складу Продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору.
Відповідно до п. 3.5. Договору, строк поставки Товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного Договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати Товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця формі: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 28.02.2019, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами (п. 8.1. Договору).
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
30.07.2018 між сторонами підписано Специфікацію до договору купівлі-продажу №ТТ-11000064 (Додаток № 1), відповідно до якої Продавець поставляє Покупцю обумовлений Товар всього на суму 128 000,00 грн (а.с. 27).
На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 128 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2454 від 01.08.2018 (а.с. 28).
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, ані в 2-денний строк з моменту укладення договору, ані після оплати товару, ані в інший розумний строк, як передбачено п. 3.5. Договору. Товар не поставлено, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами № 21 від 21.09.20198 та № 23 від 25.10.2018 про повернення коштів в сумі 128 000,00 грн (а.с. 29-32).
10.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення передоплати у розмірі 128 000,00 грн (а.с. 33-36), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.
Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого Договором Товару так і докази повернення передоплати у сумі 128 000,00 грн.
Суд враховує, що розумний строк поставки Товару (пункт 3.5. Договору) порушено, оскільки з моменту укладення договору та здійснення попередньої оплати минуло майже 10 місяців.
Окрім того, абзацом другим пункту 5.3. Договору передбачено, що у випадку затримки поставки Товару більше чим на 30 днів або відмови від поставки Товару Продавцем, з його вини, за умови здійснення своєчасної оплати Покупцем, покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від зобов'язань, передбачених даним договором. У разі наявності передоплати за Товар, остання повертається Покупцеві у 30.
Згідно претензії від 10.12.2018 позивач вимагав розірвати договір та перерахувати 128 000,00 грн передоплати (а.с. 33-34).
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Фермерського господарства "Савлука Антона Володимировича" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення попередньої оплати в розмірі 128 000,00 грн підлягають задоволенню повністю.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов'язання щодо поставки Товару в сумі 13 985,00 грн.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В пункті 5.3. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної поставки товару продавцем, покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки, товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.
Таким чином, сторонами в п. 5.3. Договору не погоджено базу нарахування пені, тобто не визначено умови її нарахування - від суми якого зобов'язання обраховується розмір пені у відповідному відсотковому розмірі, внаслідок чого не можна вважати розмір штрафної санкції встановленим.
Крім того суд враховує, що визначений пунктом 5.3. Договору строк поставки товару - розумний строк, оскільки в специфікації не вказано інший строк, не надає можливості встановити чітку дату прострочення поставки товару, так як в законодавстві України не визначено порядок обчислення "розумного строку".
Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 985,00 грн пені за невиконання зобов'язань за договором по поставці товару заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн з підстав наступного.
У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з частиною 2 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, моральні страждання, про які повідомляє позивач, можуть мати місце лише щодо фізичної особи. Тоді як під немайновою шкодою, заподіяній юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності юридичної особи.
Між тим, позивачем не доведено понесення немайнової шкоди саме юридичною особою. Жодних доказів на підтвердження приниження ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до діяльності ФГ "Савлука Антона Володимировича" не надано.
Щодо вимоги про розірвання договору купівлі-продажу № ТТ-11000064 від 30.07.2018 суд зазначає наступне.
Позивач просить розірвати договір, посилаючись при цьому на ст. 665 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Тобто, наведена норма передбачає право покупця на відмову від договору купівлі-продажу, що може бути здійснено позивачем в односторонньому порядку за наявності на те відповідних підстав.
Положення ст. 665 Цивільного кодексу України не регламентують розірвання договору за рішенням суду.
Підстави для розірвання договору визначено, зокрема, ст. 651 Цивільного кодексу України.
За наведеною нормою, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з цим позивач не посилається та не обґрунтовує істотність порушення відповідачем договору.
Окрім того, статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8.1. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 28.02.2019, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами.
Таким чином, суд вважає, що строк дії договору купівлі-продажу № ТТ-11000064 від 30.07.2018 закінчився 28.02.2019.
Суд зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу № ТТ-11000064 від 30.07.2018 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Фермерського господарства "Савлука Антона Володимировича" підлягають частковому задоволенню на суму 128 000,00 грн попередньої оплати. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем також подано розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи, яка становить 12 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони с плачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Водночас слід зазначити, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У даному випадку позивач долучив до справи лише ордер від 03.05.2019 на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Скрицьким Р.Л.
Водночас, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження понесення ФГ "Савлука Антона Володимировича" витрат на правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн, зокрема, акти виконаних робіт (наданих послуг), виставлені рахунки, платіжні доручення про сплату тощо.
Наданий розрахунок суми витрат на правничу допомогу підписано лише адвокатом Скрицьким Р.Л. без підтвердження Фермерським господарством "Савлука Антона Володимировича" фактичного отримання послуг та погодження їх вартості. При цьому, до справи надано ордер, дата видачі якого 03.05.2019, тоді як в розрахунку включено послуги, які передували даті видачі ордера, зокрема: підготовка позову, отримання доказів.
З підстав викладеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства "Савлука Антона Володимировича" (22260, Вінницька область, Погребищенський район с. Павлівка, вул. Першотравнева, буд. 44, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 128 000,00 грн попередньої оплати, а також 1 920,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Фермерському господарству "Савлука Антона Володимировича" за адресою: 22260, Вінницька область, Погребищенський район с. Павлівка, вул. Першотравнева, буд. 44; Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" за адресою: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103.
Повне рішення складено 29.05.2019.
Суддя В.В.Тимошевська