ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2019Справа № 910/3811/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 93 710, 57 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 93 710, 57 грн., у тому числі 56 231, 93 грн. - пені, 28 106, 65 грн. - інфляційні втрати та 9 371, 99 грн. - 3 % річних.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором поставки від 07.08.2018.
За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3811/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 22.04.2018 відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат арифметично невірний. Також звернув увагу, що позивач в порушення пункту 4.2 договору не підтвердив час реєстрації податкових накладних. Крім того, в частині витрат, пов'язаних з розглядом справи зазначив про їх необґрунтованість.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 03.05.2019 та 06.05.2019 подав письмову відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (позивач) та публічним акціонерним товариства "Українська залізниця (відповідач) 07.08.2018 укладено договір поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.558)ю, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача профіль гнутий, а останній прийняти та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Строк дії договору поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.558)ю відповідно до пункту 10.1 сторони встановили з моменту підписання до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Позивач, 03 листопада 2018 року поставив, а відповідач прийняв профіль гнутий коритний у кількості 47, 75 тонн загальною вартістю 1 213 041, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1047 від 03.11.2018 на суму 1 213 041, 00 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Положеннями пункту 4.2 договору поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.558)ю від 07.08.2018 передбачено, що відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше десяти банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання останнім належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у повному обсязі розрахувався за отриманий згідно договору поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.558)ю від 07.08.2018 товар 18 лютого 2019 року, що підтверджується копіями банківських виписок за період з 01.01.2018 по 18.02.2019.
Враховуючи, що оплата товару відповідачем відбулася з порушенням строку, встановленого договором, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
У письмовому відзиві відповідач зазначив, що саме позивач порушив умови укладеного сторонами правочину, не надавши доказів реєстрації податкової накладної, як це передбачено пунктом 4.2 договору.
Означене твердження відповідача не є підставою для звільнення від оплати, оскільки датою поставки товару згідно пункту 5.1.4 договору № ПВРЗ (ВМТП-18.558)ю від 07.08.2018 вважається день підписання відповідачем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується позивачем та надається разом з товаром.
Відповідач отримав товар без заперечень, що підтверджується належними у справі доказами, у зв'язку з чим зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше десяти банківських днів з дати поставки товару (пункт 4.2 договору поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.558)ю від 07.08.2018).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати заборгованості за поставлений товар у визначені договором строки.
Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 7.3 договору поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.558)ю від 07.08.2018 за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 56 231, 93 грн. - пені (період з 17.11.2018 по 18.02.2019) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.
З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 28 106, 65 грн. - інфляційних втрат та 9 371, 99 грн. - 3 % річних (період з 17.11.2018 по 18.02.2019) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Долучений відповідачем до письмового відзиву контррозрахунок пені та 3 % річних до увагу судом не приймається, оскільки наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає розрахунку, з урахуванням кількості днів прострочення.
Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 93 710, 57 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 29, ідентифікаційний код 41323412) 56 231 (п'ятдесят шість тисяч двісті тридцять одна) грн. 93 коп. - пені, 28 106 (двадцять вісім тисяч сто шість) грн. 65 коп. - інфляційні втрати, 9 371 (дев'ять тисяч триста сімдесят одна) грн. 99 коп. - 3 % річних та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк