ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2019Справа № 910/284/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1)
про стягнення 37 121,83 грн.
Представники: без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 37 121,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 № FO-0026941 від 30.10.2017 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди страхувальнику - власнику пошкодженого автомобіля KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування, він згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за завдану шкоду, оскільки останнім застрахована цивільна відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21113, державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП. При цьому, оскільки відповідачем не було добровільно відшкодовано вказану суму, позивачем також нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2019 (суддя Якименко М.М.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.03.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача про окреме зазначення заявлених до стягнення сум, а саме, в прохальній частині заяви міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 29 900,00 грн. - страхового відшкодування, 6 132,73 грн. - пені, 568,10 грн. - інфляційні збитки, 521,00 грн. - 3% річних.
04.03.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на запит від МТСБУ, а саме інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/651 від 27.03.2019 матеріали судової справи № 910/284/19 передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу №910/284/19 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка станом на момент відкриття провадження у справі була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03056, м. Київ, пров. Індустріальний,буд. 23), направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 29.03.2019.
04.04.2019 конверт з вищевказаною ухвалою був повернутий до господарського суду відділенням поштового зв'язку.
Станом на 11.04.2019 судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив своє місцезнаходження (04.04.2019) на: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1.
З огляду на встановлене, суд цією ж датою направив на нову адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" ухвалу суду від 29.03.2019.
Станом на 17.05.2019 конверт з ухвалою від 29.03.2019 був повернутий до господарського суду відділенням поштового зв'язку.
За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
30 жовтня 2017 року за договором добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 № FO-0026941 ПрАТ "Страхова група "ТАС" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , страхувальником та вигодонабувачем за яким є ОСОБА_2.
З довідки №3017313614177682 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 08.11.2017 в м. Львові по вул. Тракт Глинянський, 23, мала місце дорожньо-транспортна пригода, зіткнення за участю автомобіля KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , під його керуванням, та автомобіля ВАЗ 21113, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_4 .
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 2.3 Б, п. 10.4 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області у справі № 446/2062/17 (провадження №3/446/603/17).
09.11.2017 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та 04.12.2017 з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
Відповідно до калькуляції ПрАТ "Галичина Авто" №КА-7780343 від 10.11.2017 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , склала 29 900,00 грн.
За страховим випадком - ДТП що сталась 08.11.2017 за участю застрахованого автомобіля KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , згідно складеного страхового акту №26780Р/17/2017 від 05.12.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 29 900,00 грн, виплата якої підтверджується платіжним дорученням №48796 від 06.12.2017 на суму 13 925,00 грн та довідкою про надходження страхових платежів від 29.12.2017 на суму 15 975,00 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем ВАЗ 21113, державний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області у справі № 446/2062/17 (провадження №3/446/603/17).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль ВАЗ 21113, державний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АК/2164658) у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 100 000,00 грн. та з франшизою у розмірі 0,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 № FO-0026941 від 30.10.2017 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 .
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АК/2164658) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 29 900,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) № вих. 22/02104 від 22.02.2018, у якій просив останнього в добровільному порядку перерахувати суму страхового відшкодування у розмірі 29 900,00 грн. З наданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7900513461468 вбачається, що вищевказана заява була отримана відповідачем 28.02.2018, проте, станом на момент розгляду спору, залишена останнім без відповіді та задоволення.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 29 900,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 521,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 568,10 грн., суд зазначає наступне.
Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі- Закон) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається.
Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.
Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що визначений п. 36.2. ст. 36 Закону строк розгляду заяви позивача та здійснення виплати страхового відшкодування закінчився 28.05.2018 року, суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним лише в частині 3% річних у розмірі 521,00 грн. Щодо інфляційних втрат, то за перерахунком суду та за визначений позивачем період останні складають 354,82 грн, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 132,37 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Отже, як випливає із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України забезпечення зобов'язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.
Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.
Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов висновку про стягнення з відповідача пені, в розмірі визначеному судом, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені був невірно визначений період прострочення відповідача.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем, в силу закону, припиняється 29.11.2018, а позивач здійснив нарахування пені відповідачу поза строками визначеними ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
У разі якщо розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
З огляду на наведене, суд самостійно визначив період прострочення за який нараховується пеня (в межах періоду визначеного позивачем) та суму пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, за розрахунком суду за період прострочення з 29.05.2018 по 29.11.2018 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5 336,13 грн у відповідності до п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" за порушення зобов'язань відповідача по виплаті страхового відшкодування. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" підлягають частковому задоволенню, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 29 900 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп, 3 % річних у розмірі 521 (п'ятсот двадцять одна) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) грн 82 коп., пеню у розмірі 5 336 (п'ять тисяч триста тридцять шість) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 714 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 07 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.05.2019
Суддя Л. Г. Пукшин