ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2019Справа № 910/1075/18
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 );
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, пр-т П.Григоренка, 43)
про стягнення 32 103,25 грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився,
Від відповідача: не з'явився
Соручан Олена Анатоліївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" про стягнення 32 103,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № 24356 від 01.07.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 судом залишено позовну заяву без руху; зобов'язано позивача усунути недоліки та надати суду підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; докази доплати судового збору у розмірі 1280,44 грн. та докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами (опис вкладення) на юридичну адресу відповідача до 19.02.2018.
19.02.2018 позивач через відділ діловодства суд подав лист про усунення недоліків та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; докази доплати судового збору у розмірі 1280,44 грн. та докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами (опис вкладення) на юридичну адресу відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 19.03.2018.
12.03.2018 позивач подав суду клопотання про розгляд справи без його участі та заяву про зміну розміру позовних вимог.
15.03.2018 відповідач подав суду документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.
Представники позивача у судове засідання 19.03.2017 не з'явились; про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідача у судове засідання 19.03.2018 з'явився, заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Апеляційним судом міста Києва справи № 22-ц/796/2661/2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 зупинено провадження у справі № 910/1075/18 до вирішення Апеляційним судом міста Києва справи № 22-ц/796/2661/2018 за апеляційною скаргою Соручан Олени Анатоліївни на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22.05.2017 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро кеш енд кері Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки.
08.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли відомості щодо обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/1075/18, а саме, про повернення Дарницьким районним судом м. Києва позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро кеш енд кері Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки за ухвалою від 31.05.2018 у справі № 753/9223/17, яка подана позивачем.
Оскільки поданими позивачем документами підтверджується, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/1075/18, усунуто, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 поновлено провадження у справі № 910/1075/18, судове засідання для розгляду справи призначено на 27.05.2019.
В судове засідання 27.05.2018 представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що сторін було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.
Окрім того, що стосується заяви позивача про зміну розміру позовних вимог, подану 12.03.2018, Суд зазначає таке.
У поданій заяві про зміну розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 9 891,04 грн інфляційних та 2 017,26 грн 3% річних, а загалом 11 908,30 грн.
Згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки у поданій заяві про зміну розміру позовних вимог позивачем зменшено загальну ціну позову, Суд розцінює подану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог, приймає її до розгляду та розглядає спір з урахуванням визначених у ній сум.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.07.2013 між Фізичною особою-підприємцем Соручан Оленою Анатоліївною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (МЕТРО) укладено Договір поставки товарів № 24356 (надалі також - Договір), за умовами якого постачальник постачає і передає у власність МЕТРО, а МЕТРО приймає та сплачує товари згідно з замовленнями МЕТРО та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (Додаток № 1 «Бланк замовлення»), на умовах цього договору.
Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до МЕТРО з моменту, коли товар поставлено МЕТРО вивантаженими на приймальну платформу ТЦ, і сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані МЕТРО. (п. 2.7 Договору)
Відповідно до п. 2.8 Договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо постачальник:
- поставив товари до ТЦ, зазначеного у замовленні, із усією товаросупроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені чинним законодавством, або процедурі, що встановлено законом, умовами замовлення МЕТРО та цьому Договору;
- надав МЕТРО товарну та податкову накладні, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікаціях, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.
Згідно з п. 3.2 Договору МЕТРО здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у Статті 10 цього Договору протягом 14 днів з моменту поставки товару МЕТРО.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за період січень-липень 2015 року позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму 23 905,98 грн, що підтверджується товарними, транспортними та податковими накладними, а також актом звіряння розрахунків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі невчасно - лише 26.02.2018, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 9 891,04 грн інфляційних та 2 017,26 грн 3% річних за період прострочення відповідачем зобов'язань з оплати товару.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.
З наведеного вбачається, що правовідносини сторін у даному спорі виникли з господарського договору, укладеного між ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна".
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується Актом прийому-передачі виробів від 22.06.2018 та накладною № ТМ35 від 22.06.2018 на суму 108 736,86 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за період січень-липень 2015 року позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму 23 905,98 грн, що підтверджується товарними, транспортними та податковими накладними, а також актом звіряння розрахунків.
Згідно з п. 3.2 Договору МЕТРО здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у Статті 10 цього Договору протягом 14 днів з моменту поставки товару МЕТРО.
Натомість, за поставлений товар розрахувався лише 26.02.2018 шляхом перерахування грошових коштів у загальному розмірі 23 905,98 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.
Враховуючи прострочення відповідачем зобов'язань з оплати товару, позивачем заявлено до стягнення 9 891,04 грн інфляційних та 2 017,26 грн 3% річних за загальний період з 23.01.2015 по 26.02.2018.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення за кожною накладною, оскільки не враховано приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Окрім того, позивачем невірно визначено кінець періоду прострочення, яким є 25.02.2018, а не 26.02.2018, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013). Однак, самостійно здійснивши розрахунок інфляційних за вірний період прострочення відповідача за кожною накладною, Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення за кожною накладною, оскільки не враховано приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Однак, самостійно здійснивши розрахунок інфляційних за вірний період прострочення відповідача за кожною накладною, Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.
Відповідач обставин свого прострочення у відносинах з позивачем не спростував, заперечень проти позовних вимог не надав.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються Судом на відповідача у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розмірі 380,00 грн, витрати на поштові відправлення у розмірі 108,84 грн та комісію на розрахункове-касове обслуговування у розмірі 19,21 грн.
За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження здійснених витрат, враховуючи критерій розумної необхідності таких витрат, Суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму витрат на поштові відправлення у розмірі 42,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, пр-т П.Григоренка, 43, ідентифікаційний код 32049199) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) інфляційні в розмірі 9 891 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн 04 коп., 3% річних у розмірі 2 017 (дві тисячі сімнадцять) грн 26 коп., судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 42 (сорок дві) грн. 60 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.05.2019
Суддя Т.Ю.Трофименко