"28" травня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/728/18
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» № б/н від 11.12.2018 року про забезпечення позову у справі № 907/728/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», м. Тячів
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Закурений Володимир Володимирович, м. Рахів
про стягнення 169800,00 грн.
представники сторін не викликалися
11 грудня 2018 року ТОВ «Термінал» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення 169800,00 грн. заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів за період з 21.01.2016 по 20.02.2016, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. ст. 19, 42 Конституції України, ст. ст.3, 11, 509, 510, 626, 627, 628, 629, 633, 642, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 5, 6, 43, 44, 173, 174, 178, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 247, 248, 255, 329, 321, 330 Митного кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності проведення розрахунків за надані послуги місця доставки митних вантажів. Разом із позовною заявою позивачем подано заяву № б/н від 11.12.2018 року про забезпечення позову у справі № 907/728/18.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 907/728/18 розподілена судді Ремецькі О.Ф.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 провадження у справі № 907/728/18 відкрито.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 провадження у справі № 907/728/18 закрито.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до Господарського суду Закарпатської області для продовження розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2019 справу передано на розгляд судді Андрейчуку Л.В.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2019 справу № 907/728/18 прийнято до провадження та продовжено розгляд зі стадії підготовчого провадження.
23.05.2019 позивачем через канцелярію суду було подано клопотання б/н від 23.05.2019, яким, зокрема, позивач просить суд розглянути заяву про забезпечення позову № б/н від 11.12.2018 року, що була подана разом із позовною заявою та не була вирішена суддею Ремецькі О.Ф.
Із матеріалів справи вбачається, що 11.12.2018 разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення в межах позовних вимог арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті фізичній особі - підприємцю Закуреному Володимиру Володимировичу .
В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на те, що розрахунок за спожиті послуги мав бути здійснений одразу після їх спожиття, натомість такого розрахунку станом на 11.12.2018 відповідачем не здійснено, що свідчить про затримку оплати за деякими зобов'язаннями протягом трьох років. Вказані обставини свідчать про недобросовісність та явний умисел в ухиленні від виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитих послуг, що порушує баланс інтересів сторін, внаслідок чого відповідач отримує безпідставну перевагу в договірних відносинах, а на позивача покладається надмірний й необґрунтований тягар у вигляді тривалого неодержання грошових коштів на які він претендує проте не може розпорядитись.
Зважаючи на вищезазначені обставини, необхідність забезпечення позову окрім іншого обґрунтовується й тим, що:
1) позивачу невідомо про наявність у відповідача грошових коштів на рахунках, окрім того грошові кошти є активом, який легко може зникнути з банківських рахунків;
2) наявне у відповідача нерухоме майно, може бути відчужене, що не гарантуватиме поновлення порушеного права позивача у випадку задоволення позову;
3)позивачу невідомо про наявність у відповідача рухомого майна, які вільно та безперешкодно можуть бути транспортовані в просторі, а тому з метою ухилення виконання зобов'язань можуть бути відчужені або приховані;
За таких умов, позивач (заявник) вважає, що захід забезпечення позову, який належить застосувати в даному випадку є накладення в межах позовних вимог арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд відмовляє у забезпеченні позову з огляду на наступне.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з частиною 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися або погіршитися на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
(Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18).
Суд встановив, що в поданій заяві про забезпечення позову містяться виключно припущення заявника про можливе відчуження відповідачем належного йому майна. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження дій відповідача щодо реалізації майна, що в силу наведених роз'яснень не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Суд також зазначає, що з моменту подачі заяви про забезпечення позову № б/н від 11.12.2018 року пройшло достатньо часу для того, щоб можна було зробити висновок про не вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) та для можливості надання відповідних доказів вчинення відповідачем таких дій, якщо такі вчинялися. Матеріали справи № 907/728/18 не містять жодного доказу, які б свідчили про те, що відповідач вчиняє або вчиняв під час розгляду справи дії, які могли б підтверджувати припущення заявника про можливе відчуження відповідачем належного йому майна.
Отже, заявником не доведено суду обставини та не надано докази на підтвердження подальшого утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому. Наявність інших судових рішень про стягнення з відповідача боргів або наявність його боргів перед іншими кредиторами не може вважатися підставою, яка у подальшому у разі задоволення позову утруднить виконання рішення або зробить його виконання неможливим.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви № б/н від 11.12.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» про забезпечення позову - відмовити.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Андрейчук