23 травня 2019 року
м. Харків
справа № 630/162/18
провадження № 22-ц/818/707/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
представник відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 на заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 14 червня 2018 року в складі судді Малихіна О.О.,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути з останньої заборгованість у розмірі 326 210,02 грн., яка складається з: 1430,00 доларів США, що гривневому еквіваленті станом на 22 березня 2018 року складає 37581,80 грн. боргу та 365 процентів річних за період з 14 лютого 2016 року по 22 березня 2018 року в сумі 288 628,22 грн.
Позов мотивовано тим, що 13 січня 2016 року на підставі нотаріально посвідченого договору позики відповідач ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у борг 1430,00 доларів США, які зобов'язалась повернути не пізніше 13 лютого 2016 року. Проте, відповідач своїх зобов'язань не виконала та у визначену дату суму боргу не повернула, у зв'язку з чим має сплатити суму боргу у розмірі 37 581,80 грн., що дорівнює сумі боргу 1430,00 доларів США, визначеній у національній валюті за офіційним курсом станом на 22 березня 2018 року. Разом з тим, відповідач повинна сплатити на користь позивача борг з урахуванням 365 процентів річних з простроченої суми боргу, оскільки такий обов'язок для позичальника визначений у п. 8 договору позики. Сума 365 процентів річних від простроченої поверненням суми боргу визначена позивачем за період з 14 лютого 2016 року до 22 березня 2018 року сумі 288 628,22 грн.
Представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена під особистий розпис.
Заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 14 червня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу еквівалентну 1430,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 березня 2018 року складає 37581,79грн. та 365% процентів річних від простроченої суми боргу за період з 14 лютого 2016 року до 22 березня 2018 року у розмірі 288628,17грн., а також витрати по оплаті судового збору у сумі 3262,10 грн.
В інш
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 , в особі її представника ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на незаконність рішення, просить його скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вищевказаний договір було укладено завідомо для того, щоб створити велику суму заборгованості та звернути стягнення на майно позичальника.
В матеріалах справи відсутня вимога від позивача, адресована відповідачу про повернення коштів. Тобто досудове врегулювання спору позивач не бажав, а навпаки створював ситуацію, у якій до відповідача буде застосоване санкції.
Відповідач ОСОБА_2 декілька разів намагалась повернути кошти, здійснювала телефонні дзвінки з проханням зустрітись у м. Харкові з метою повернення коштів, проте ОСОБА_1 відмовлявся від зустрічей задля створення великої суми заборгованості у останньої.
Крім того, вказує, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості захистити себе у судовому засіданні та довести свою правоту, позбавив права допитати свідків, подати та витребувати докази по справі, чим порушив положення ЦПК України, Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 13 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно умов якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 1430дол. США строк до 13 лютого 2016 року. Цей договір був посвідчений 13.01.2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрешевою О.О. (а.с. 6-7).
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала, грошові кошти у встановлений договором строк не повернула.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У п.8 договори позики сторони погодили обов'язок позичальника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором сплатити на користь позикодавця суму боргу та 365% процентів річних від простроченої суми.
Оскільки ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернула ОСОБА_1 борг за договором позики, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача суми боргу в розмірі 37581,79грн., що що є еквівалентом 1430,00 доларів США (1430дол. США * 26,280974 = 37581,79грн.).
Що стосується стягнення 365 % річних, то колегія зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи початковою датою прострочення виконання умов договору є 14 лютого 2016 року; позивач просить стягнути відсотки за період з 14 лютого 2016 року по 22 березня 2018 року включно.
Отже, тривалість прострочення виконання зобов'язання за договором позики складає 768 днів.
Таким чином, загальний розмір 365 % річних складатиме 288628,17грн.:
1430дол. США (сума заборгованості) * 365% * 768 (кількість дні прострочення) / 365днів = 10982,40дол. США, що гривневому еквіваленті станом на 22 березня 2018 року згідно курсу НБУ складає (2628,0974грн. за 100дол. США) = 288628,17грн., які вірно стягнуті судом першої інстанції з відповідача.
Посилання ОСОБА_2 , що грошові кошти вона не отримувала спростовується матеріалами справи.
Так, в п.2 договору позики викладено письмове твердження позивальника ОСОБА_2 про отримання нею від позикодавця ОСОБА_1 валютних цінностей в повному обсязі ще до підписання договору позики. Крім того, позичальник ОСОБА_2 додатково видала позикодавцю ОСОБА_1 власноручно складену розписку від 13 січня 2016 року про отримання грошових коштів в сумі 1430доларів США. Оригінал цієї розписки наразі перебуває у позивача та був оглянутий в суді першої інстанції.
Доводи ОСОБА_2 , що договір був укладений завідома для того, щоб створити велику суму заборгованості та звернути стягнення на її майно безпідставні.
Згідно положень ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В укладеному договорі позики визначено всі суттєві умови, зокрема щодо строку дії договору, валюти та умов повернення грошових коштів, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.
Відповідач ОСОБА_2 підтвердила своїм особистим підписом, що ознайомилася і згодна з умовами договору позики, із розміром позики 1430дол. США та погодилась повернути цю суму не пізніше 13 лютого 2016 року. Також погодилась, що в разі невиконання умов цього договору, вона зобов'язана буде повернути всю суму боргу з урахування 365 % річних, які сторонами погоджені у п.8 цього договору.
Однак, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала, позику у визначений договором строк не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті основної суми позики та виниклої заборгованості по сплаті 365 % річних.
Що стосується тверджень ОСОБА_2 , що вона намагалася повернути позивачу позичені у нього грошові кошти, проте останній відмовлявся від їх отримання колегією не приймаються, оскільки будь-яких доказів з цього матеріали справи не містять та відповідачкою не надано.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 14 червня 2018 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 травня 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко