23 травня 2019 року
м. Харків
Справа № 610/173/19
Провадження № 22-ц/818/1836/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Сидорчук М.О.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року, постановлену у складі судді Носова Г.С., -
установив:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі Балаклійський ВДВС) про відміну виконавчого провадження та скасування арешту майна.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України). Роз'яснено ОСОБА_1 на необхідність звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.
Не погодившись з указаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про відкриття провадження у справі і розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Посилається на те, що підставою для позову стало незаконне відкриття Балаклійським ВДВС виконавчого провадженні № 56019217 та накладення арешту на майно позивача. Незаконність таких дій державного виконавця неодноразово відзначалась у заявах ОСОБА_1 до виконавчої служби, проте відповідей на вказані заяви отримано не було.
У відзиві Балаклійський ВДВС посилався на винесення постанови від 21.03.2018 про відкриття виконавчого провадження та від 05.06.2018 про арешт коштів боржника у відповідності до вимог закону і безпідставність скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Балаклійського ВДВС, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження по вказаній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Позивач фактично оскаржує дії державного виконавця, спір про право відсутній. Тому ОСОБА_1 має звернутись зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця відповідно до правил, встановлених у розділі VІІ ЦПК України.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як роз'яснено у п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Балаклійського ВДВС із вимогою про відміну виконавчого провадження № 56019217 від 21.02.2018 та, зокрема, зняття арешту з майна.
Постановою державного виконавця Балаклійського ВДВС від 21 березня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 56019217 по виконанню виконавчого листа № 610/1843/13-18, виданого 18.10.2013 (а.с. 37). Постановою державного виконавця від 05.06.2018 на грошові кошти ОСОБА_1 було накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 11 412 грн. 32 коп. (а.с. 41-42).
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з мотивів невірно обраного ОСОБА_1 способу захисту порушеного права, суд першої інстанції не врахував, що така підстава для відмови у відкритті провадження не передбачена п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України. Невірно обраний спосіб захисту права не є підставою для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З наведеного слідує, що відмова позивачу у відкритті провадження у справі, без законних на те підстав, є порушенням його конституційних прав в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п.п. 1.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 травня 2019 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний