Головуючий суду 1 інстанції - Москаленко В.В.
Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.
Справа № 425/2430/18
Провадження № 22-ц/810/325/19
23 травня 2019 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Луганської В.М.
суддів: Дронської І.О., Коновалової В.А.
за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 21 березня 2019 року постановлену судом у складі судді Москаленко В.В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частку у справі спільної часткової власності за спадкоємцем 2-ї черги спадкування,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер її брат ОСОБА_3 Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.11.2014 року державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори спадщину після смерті ОСОБА_3 , квартиру АДРЕСА_1 прийняла його сестра ОСОБА_1 Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 16.06.2015 року по справі 425/3239/14-ц встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_3 - 24.02.2014 р. У ході розгляду цивільної справи № 425/2086/16-ц позивач дізналася, що під час сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 були куплені квартира АДРЕСА_2 , житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою : АДРЕСА_3 . Окрім квартири до спадкового майна входив гараж АДРЕСА_5.
ОСОБА_1 просила суд визнати квартиру АДРЕСА_5, розташований на території 10 мікрорайону м. Рубіжне об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визначити, що частки співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності становлять 1/2 у кожного; визнати за спадкоємцем 2 черги спадкування ОСОБА_1 у справі спільної сумісної власності після померлого ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , 1/2частку житлового будинку з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_5.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 21 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частку у справі спільної часткової власності за спадкоємцем 2-ї черги спадкування залишено без розгляду.
Не погодившись з сказаною ухвалою ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, щоскаржник та її представник не повідомлялися про місце та час судового засідання, призначеного на 21.03.2019 року на14 -00 год., судової повістки вона не отримувала. Посилання суду на те, що їй було надіслано СМС повідомлення суперечить вимогам ч.13 ст.128 ЦПК України. Скаржник не писала заяву про надсилання їй текстових повідомлень, довідка, яка міститься в матеріалах справи про надсилання СМС повідомлення не підписана уповноваженою особою.
У зв'язку з цим просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 21 березня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначив, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не має, просить суд залишити ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 21 березня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав та вважає, що відсутні підстави для її задоволення.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася про місце та час судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в судове засідання призначене на 25.02.2019 року позивач не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, із заявою про розгляд справи за її відсутністю до суду не зверталася. Представник позивача - ОСОБА_5 через канцелярію суду надав заяву про перенесення судового засідання в зв'язку із хворобою. В судове засідання призначене на 21.03.2019 року позивач не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення, про причини неявки суд не повідомила, із заявою про розгляд справи за її відсутністю до суду не зверталася
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції оскільки, виходячи з наступного.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом вимог частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та її представник ОСОБА_5 24 січня 2019 року були повідомлені про судове засідання, яке було призначено на 25 лютого 2019 року на 10 - 00 годину (а.с.160, 161).
25 лютого 2019 року представник позивача ОСОБА_5 на адресу суду надіслав заяву про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою (а.с.174).
25 лютого 2019 року судове засідання було відкладено на 21 березня 2019 року на 14 - 00 годин.
Судову повістку в судове засідання, яке було відкладено на 21 березня 2019 року позивачу було направлено за адресою: АДРЕСА_4 , проте повернулася із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Судова повістка представнику позивача - ОСОБА_5 . судом не направлялася.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).
Тобто, ОСОБА_1 та її представник не були належним чином повідомлені про розгляд справи судом, яке було призначено на 21 березня 2019 року.
У матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а.с. 178), згідно якої ОСОБА_1 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 21 березня 2018 року на 14 год 00 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
В матеріалах справи міститься заявка на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою СМС повідомлення (а.с.3). Однак вказана заявка не містить відомостей по якій вона справі та на ній відсутній реєстраційний номер суду. Крім того довідка про доставку SMS (а.с. 178) не містить підпису відповідальної особи. За таких обставин не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Оскільки суд апеляційної інстанції направив справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду, то розподіл судових витрат не провадиться.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 21 березня 2019 року задовольнити.
Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 21 березня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 27 травня 2019 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: І.О. Дронська
В.А. Коновалова