Справа № 758/9630/18
Категорія 45
(ЗАОЧНЕ)
12 квітня 2019 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М. ,
при секретарі судового засідання Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 15.01.2001 р., вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач у зазначеній квартирі не проживає, місце його перебування позивачу невідоме, у квартирі відсутні його особисті речі, витрати на утримання квартири не несе, що підтверджується актом ЖБК «Будівельник-10». Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати свого сина ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - АДРЕСА_1 .
Позивач до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, наведених в позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав письмові заперечення (відзив на позовну заяву), в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Суд, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 15.01.2001 року, виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення № 1459-С від 05.12.2000 року,позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей відділу з питання реєстрації місця проживання/перебування особи Управління ДМС в м. Києві від 28.08.2018 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту від 10.07.2018 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 та затвердженого Головою правління ЖБК «Будівельник-10», відповідач ОСОБА_2 в квартирі № 369 дійсно не проживає з 2004 р..
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Така правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 05 листопада 2014 року та від 16 листопада 2016 року.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, право власності позивача є непорушним.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає встановленим те, що відповідач ОСОБА_2 , маючи об'єктивну можливість користування, не користується вищевказаним житлом без поважних причин, добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажає, чим перешкоджає позивачу, як єдиному власнику, повноцінно користуватися своєю власністю, порушуючи його законні права та інтереси, а тому права позивача підлягають судовому захисту.
Враховуючи те, що відповідачка не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад рік, тому згідно ч.2 ст. 405 ЦК України вона вважається такою, що втратила право на користування цим житлом.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що відповідач, не мешкаючи в спірній квартирі більше року без поважних причин, втратив право користування житловим приміщенням, в зв'язку з чим підлягає визнанню таким в судовому порядку.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки засновані на законі, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Статтею ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що однією з підстав зняття з реєстрації місця проживання фізичної особи є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного, ст.ст.64, 156 ЖК України, ст.319, 321, 405 ЦК України, керуючись п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 77-83, 81, 89, 95, 258, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - відсутній в матеріалах справи) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя Н. М. Ларіонова