про повернення позовної заяви
27 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1417/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., одержавши позовну заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови,
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про накладення штрафу від 17.04.2019 ВП № 56481337.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію вказаної ухвали від 02.05.2019 представник позивача Сахман П.В. отримав 07.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
20.05.2019 за вх. № 8279/19 на адресу суду, на усунення недоліків позовної заяви, поштовим зв'язком надійшла нова редакція позовної заяви разом із квитанцією про сплату судового збору.
Позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу без розгляду з таких мотивів та підстав.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається з ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 02.05.2019, позивачу було вказано на спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме шляхом подання до суду: нової редакції позовної заяви (разом з доказом надіслання копії нової редакції позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи), оформленої відповідно до вимог статті 160 КАС України, у якій зазначити відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, стосовно представника, а також правильно вказати найменування відповідача, зазначити його ідентифікаційний код, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти такого відповідача; документу про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Проте, у новій редакції позовної заяви позивач, на відміну від первісної редакції позовної заяви, зазначив іншого відповідача (Головне територіальне управління юстиції у м. Києві), тоді як необхідно було зазначити Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, на що позивачу було вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02.05.2019.
Крім того, на думку суду, подана квитанція від 15.05.2019 № 113 не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання цієї позовної заяви, з огляду на таке.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За правилами частини першої статті 6 Закону № 3674-VI судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Разом з тим, частиною другою статті 22 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (з наступними змінами та доповненнями, далі - БК України) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства України), бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Згідно із частинами першою - третьою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
За правилами частини другої статті 49 БК України Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що органи державної влади - суб'єкти владних повноважень, розпорядники бюджетних коштів сплачують судовий збір за подання до суду позовної заяви виключно за рахунок бюджетних асигнувань, при цьому, сплата судового збору за рахунок саме бюджетних коштів здійснюється з рахунків, відкритих в органах Казначейства України.
Разом з тим, як вбачається із доданої до нової редакції позовної заяви квитанції про сплату судового збору від 15.05.2019 № 113, судовий збір в сумі 1921,00 грн. сплачений через ТВБВ № 10013/266 м. Львів Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», при цьому, у графі «платник» вказано «Офіс великих платників податків через ОСОБА_1 ».
Суд дійшов висновку, що квитанція про сплату судового збору від 15.05.2019 № 113 не є належним доказом сплати позивачем як органом державної влади - суб'єктом владних повноважень, розпорядником бюджетних коштів судового збору за подання цього позову, оскільки сплата судового збору здійснена не з рахунку, відкритого в органах Казначейства України, та з вказаної квитанції не вбачається, що сплачені кошти в сумі 1921,00 грн. є саме бюджетними коштами (походження цих коштів є невідомим для суду) та що оплата проведена за рахунок бюджетних асигнувань позивача. Крім того, з доданої до позовної заяви довіреності на представника ОСОБА_1 . не вбачається також надання йому повноважень щодо сплати судового збору за рахунок інших, ніж бюджетних, коштів від імені Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Відтак, сплата судового збору за подання даної позовної заяви проведена представником позивача ОСОБА_1 з порушенням зазначених вимог бюджетного законодавства України, тому, виходячи із приписів частини другої статті 22 Конституції України, необхідно дійти висновку, що квитанція про сплату судового збору від 15.05.2019 № 113 не може бути взята до уваги судом як документ, який підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку.
Згідно із частинами п'ятою, шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Отже, оскільки позивач у встановлений судом строк повністю не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 02.05.2019 про залишення позовної заяви без руху (зокрема, у новій редакції позовної заяви правильно не вказав найменування належного відповідача та не подав належного документу про сплату у встановленому законодавством порядку судового збору в сумі 1921,00 грн. за подання цього позову), тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу без розгляду.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, статтею 248 КАС України, суд
Позовну заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами, а копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.М.Валюх