Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 280/1529/18
Провадження № 2/280/230/19
Іменем України
28 травня 2019 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Янчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернувсь до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 04.08.2017 р. він направив до Коростишівської міської ради заяву про надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га для індивідуального житлового будівництва. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 р. визнано неправомірними дії Коростишівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав , вказаних у рішенні № 342 від 20.02.2018 р., скасовано рішення Коростишівської міської ради № 342 від 20.02.2018 р. та зобов'язано відповідача прийняти рішення з врахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду у даній справі. Відповідач, який прийняв неправомірне рішення щодо розгляду звернення позивача завдав йому матеріальних збитків, пов'язаних з поданням і розглядом заяви, її оскарження в суді в розмірі 1617 грн. та 1000 грн. в зв'язку з розглядом даної справи, яку просив стягнути з відповідача. Відповідач своїми діями щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, спричинив йому немайнову шкоду, яка полягає у виникненні негативного для нього явища, зокрема необхідності неодноразового звернення для встановлення істини у справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу, значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційного стані, спричинених неправомірними діями та бездіяльністю Коростишівської міської ради, яку позивач оцінює, як моральну шкоду в розмірі 60000 грн., та просив стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 08.10.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач - Коростишівська міська рада на адресу суду направили відзив на позовну заяву, відповідно до якого, в задоволенні позову просили відмовити. В обґрунтування відзиву, відповідач вказав, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що у позивача відсутні законні підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, так як останнім не доведено факт заподіяної йому моральних страждань через несвоєчасну отриману відповідь.
Позивач ОСОБА_1 на адресу суду направив відповідь на відзив відповідача, в якому стверджує, що незаконні дії відповідача призвели до порушення стосунків з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв'язків.
Ухвалою суду від 28.05.2019 р. в задоволенні заяви позивача щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Суд, розглянувши заяви по суті справи сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29 травня 2018 року Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду визнано неправомірні дії Коростишівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав , вказаних у рішенні № 342 від 20.02.2018 р. Скасовано рішення Коростишівської міської ради № 342 від 20.02.2018 р. в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду у даній справі ( а.с. 4-8).
Згідно зі ст.24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. ст.25 цього закону визначає,що у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовуються йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральної (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Особи, на думку яких їх права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Однак ця норма встановлює лише загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Виникнення такої шкоди тісно пов'язане і з обставинами справи, і з самою особою, оскільки різні протиправні дії чи бездіяльність тягнуть за собою неоднакові негативні наслідки емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхнього темпераменту, психологічних особливостей тощо. Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов'язковість виникнення моральної шкоди.
Судова практика виходить із того, що об'єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан особи, права якої порушені (потерпілого), є, зокрема, неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.
Так, зокрема відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 ( далі Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п.п.2 п.5 Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до роз'яснень у п.п.1 п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на наявність рішення суду, яким визнано неправомірні дії Коростишівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, вказаних у рішенні № 342 від 20.02.2018. Посилається на те, що вказаними неправомірними діяи відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативному для нього явищі, необхідність неодноразового повторного звернення на встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу, значних коштів, сили на відновлення порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Разом з тим, суду позивачем не надано доказів наявності перешкоди в реалізації ним прав і законних інтересів, встановлених Конституцією і Законами України, як і не конкретизовано з зазначенням доказів, порушення реалізації яких саме прав та законних інтересів спричинено бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Крім того, згідно тексту рішення Житомирського окружного адміністративного суду, слідує, що розгляд справи відбувся без участі позивача, судового збору при подачі позову він не сплачував, що свідчить про відсутність інших негативних явищ для позивача як наслідок бездіяльності відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ( п.8 ч. 2 ст. 2 КАС України).
Суд, вважає, що наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності Коростишівської міської ради, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.
Також, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України.
Згідно ч.1ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї набули статусу частини національного законодавства.
Згідно ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Закон прямо визначає, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. При цьому під практикою Суду закон розуміє всю без винятку практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та практика Європейського суду з прав людини є частиною українського законодавства. Уся без винятку практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні. При цьому практика Європейського суду з прав людини має пріоритет у застосуванні.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами; особливості предмета спору; ціни позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій. Розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України» визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.
Позивач не надав суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 60000 грн., як і не обґрунтував сам розмір моральної шкоди.
Суд, відповідно до вимог ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що визнання порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, заподіяну позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не обґрунтовано, з чого позивач виходив при визначенні розміру заподіяної йому шкоди, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити в повному обсязі.
Щодо стягнення матеріальних збитків суд зазначає наступне.
Так, в обґрунтування матеріальних збитків в розмірі 2617 грн. ( 1617 грн. подання і розгляд заяви від 04.08.2017 р. та 1000 грн. подання і розгляд даної заяви) позивач посилається на норми ч. 1 ст. 23 ЦК України та ч. 2 ст. 138 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв'язку з явкою до суду сплачується компенсація, яка обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати ( ч. 2 ст. 138 ЦПК України).
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( ч. 1). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за загальним правилом, стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, повинні бути відшкодовані її судові витрати іншою стороною. Тож сторона, яка програла справу, несе як свої витрати, так і судові витрати іншої сторони, за умови, що вони підтверджені документально. Документальним підтвердженням можуть бути договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, квитки, чеки, квитанції тощо, що засвідчують здійснення відповідних судових витрат.
Судом встановлено, що предметом розгляду адміністративної справи №806/1301/18 було визнання дій відповідача неправомірними, скасування рішення та зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.08.2017р.
Заявляючи вимогу про стягнення матеріальних збитків в розмірі 1617 грн. позивач фактично просить вирішити питання судових витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи № 806/1301/18, а тому дана вимога в межах розгляду цивільної справи до задоволення не підлягає, а питання про їх стягнення позивач повинен був заявити під час розгляду адміністративної справи, з врахуванням вимог глави 8 Розділу І КАС України та ст. 252 КАС України.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків в розмірі 1000 грн., оскільки судом відмовлено в задоволенні моральної шкоди, про що вказано вище, а матеріальні збитки є судовими витратами , які суд вирішує з врахуванням вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Судові витрати необхідно віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.9 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до вимог ст. 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Крім того, у ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, розглядаючи даний спір, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем, не доведено належними та допустимими доказами фактів на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, і підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд не вбачає, що є наслідком відмови в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7,9-13,141,258,259,263-265, 268, 272,273, 274, 351, 352,354,355 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.
Повний текст рішення складено 28 травня 2019 р.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: Коростишівська міська рада, місце знаходження: вул.Володимирська,1, м.Коростишів, Житомирська область, 12501, код ЄДРПО : 04053660.
Суддя В.В.Янчук