м. Вінниця
20 травня 2019 р. Справа № 120/935/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання Кулика В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кухрівського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
18.03.2019 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області) за №№ 0005051305 та 0005061305 від 22.02.2019 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 343926,88 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 68785,37 грн, та з військового збору на загальну суму 28660,57 грн, в тому числі 5732,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого позивачем як додаткове благо при взаємовідносинах з ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА». При цьому позивач заперечує факт наявності у нього відповідних договірних зобов'язань із зазначеним товариством, а отже і правомірність висновків ГУ ДФС у Вінницькій області про одержання ним додаткового блага у вигляді анулювання (прощення) кредитної заборгованості. Відтак вважає, що прийняті відповідачем рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 11.04.2019, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
19.04.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», було виявлено, що в порушення вимог пп. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 177.11 ст. 177 ПК України позивач не визначив та не сплатив суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходу, отриманого в 2016 році у вигляді додаткового блага (за ознакою « 126») в розмірі 1528563,96 грн. Відтак 22.02.2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення за №№ 0005051305 та 0005061305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 343926,88 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 68785,37 грн, та з військового збору на загальну суму 28660,57 грн, в тому числі 5732,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідач вважає вказані рішення правомірними і такими, що винесені з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Встановлено, що на підставі пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 ПК України та наказу № 7560 від 07.12.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих у 2016 році як додаткове благо при взаємовідносинах з ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА».
За результатами вказаної перевірки складено акт № 174/13/2592614178 від 28.01.2019, яким зафіксовано порушення:
- абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 275141,51 грн;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2016 рік на загальну суму 22928,46 грн.
Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що у 2016 році позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» та отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу « 126») в сумі 1528563,96 грн, що підтверджується інформацією, наданою вказаним товариством як податковим агентом в податковому розрахунку за формою № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
З метою підтвердження виплачених позивачу доходів, на адресу ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» відповідач надіслав запит від 14.09.2018 за № 10086\10\02-32-50-02 щодо надання інформації та її документального підтвердження з приводу уточнення джерела доходу позивача ОСОБА_2 у вигляді додаткового блага.
Листом № 8444 від 03.10.2018 ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» повідомило, що на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.12.2014 АТ «ОТП Банк» відступив товариству права вимоги боргових зобов'язань за кредитним договором, укладеним між банком та позивачем. Керуючись положеннями ст. 605 ЦК України між ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» та позивачем було укладено Додатковий договір № 4 від 11.05.2016 до Кредитного договору № СМ- SMEB03/304/2008 від 04.08.2008, згідно з умовами якого здійснювалось прощення боргу. При цьому позивача було повідомлено про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації. Натомість ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» подало до територіального органу ДФС податковий розрахунок за формою № 1ДФ, в якому відобразило нарахований позивачу дохід у вигляді додаткового блага (за ознакою « 126»).
22.02.2019 на підставі акта перевірки № 174/13/2592614178 від 28.01.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення за №№ 0005051305 та 0005061305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 343926,88 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 68785,37 грн, та з військового збору на загальну суму 28660,57 грн, в тому числі 5732,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
Судом встановлено, що ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» як податковий агент відобразило дохід позивача в розмірі 1528563,96 грн у звітності форми № 1ДФ за ІІ квартал 2016 року з ознакою доходу « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Відтак позивач, будучи боржником (платником податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом, та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, був зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Разом з тим, позивач не подав декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та, відповідно, не нарахував і не сплатив передбачені законом податки і збори, що стало підставою для проведення відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки, а також прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень про донарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Позивач заперечує наявність у нього договірних зобов'язань з ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» та факт прощення боргу за кредитним договором. Крім того, в судовому засіданні представник позивача також зазначила, що відповідач не виконав свого обов'язку та не перевірив, чи дійсно відбулося прощення суми боргу, а отже і виникнення у позивача обов'язку з декларування такого доходу у вигляді додаткового блага.
Однак вказані доводи повністю спростовуються наданими відповідачем доказами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.05.2016 між позивачем ОСОБА_2 (позичальник) та ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» (кредитор) було підписано Додатковий договір № 4 до Кредитного договору № СМ- SMEB03/304/2008 від 04.08.2008. За умовами цього договору позичальник зобов'язується до 11.05.2016 погасити боргові зобов'язання за кредитним договором в розмірі 1335395,26 грн та витрати на ведення претензійно-позовної роботи, після чого кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу за кредитним договором в розмірі 1528563,96 грн і позичальник буде вважатися таким, що погасив свої зобов'язання перед кредитором в повному обсязі.
При цьому в силу положень пункту 3.4 вищезазначеного Додаткового договору підписанням договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Факт прощення позивачу боргу за кредитним договором підтверджується листом ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» № 8444 від 03.10.2018 у відповідь на запит відповідача від 14.09.2018 за № 10086\10\02-32-50-02. Зокрема, товариство підтвердило, що на підставі додаткового договору, укладеного з позивачем 11.05.2016, відбулося прощення (анулювання) боргу і позивач поінформований про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Наведені обставини підтверджуються також інформацією, відображеною ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» як податковим агентом у податковому розрахунку за формою № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою « 126», згідно з якою у 2016 році позивач ОСОБА_2 отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 1528563,96 грн.
Підсумовуючи, суд зазначає, що за змістом абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага виникає за таких обов'язкових умов: 1) повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу; 2) включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.
Під час розгляду справи належними та допустимим доказами відповідач підтвердив наявність вищевказаних умов.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень за №№ 0005051305 та 0005061305 від 22.02.2019 податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача не спростовують правомірності прийняття вказаних рішень та не дають суду підстав для визнання їх протиправними. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, місцезнаходження юридичної особи: Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.05.2019.
Суддя Сало Павло Ігорович