36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.05.2019 Справа № 917/1508/18
Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д.М., при секретарі судового засідання Бойченко Л.О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля"
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання укладеною Додаткової угоду до Договору оренди землі
без участі представників сторін.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Хорольська” звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання укладеною з січня 2017 року додаткової угоди до договору оренди землі № 107 від 01.06.2011, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Хорольська” та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, зареєстрованого в відділі Держкомзему у Хорольському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2011 № 53248000400158, у редакції запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, однак відповідачем додаткова угода не підписана. Позивач зазначає, що ним було вжито всіх необхідних та можливих заходів для поновлення договору оренди землі, в той же час відповідач безпідставно ігнорує процедуру поновлення договору.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.12.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі.
04.02.2019 розпорядженням № 23 справу № 917/1506/18 передано на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку зі звільненням судді.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи від 04.02.2019, справу № 917/1508/18 передано на розгляд судді Сірошу Д.М.
Згідно з частиною дев'ятою статті 32 ГПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суддя Сірош Д.М. ухвалою від 05.02.2019 прийняв справу № 917/1508/18 до свого провадження, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, судове засідання у справі призначив на 26.02.2019 - 14:30.
22.01.2019 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати укладеною з 18 січня 2017 року за рішенням суду додаткову угоду до договору оренди землі № 107 від 01 червня 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Хорольська” та Хорольською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в відділі Держкомзему у Хорольському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2011 №532480004001658, у редакції позивача. Зазначає, що в прохальній частині позовної заяви помилково зазначено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області замість Хорольської районної державної адміністрації.
Суд прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Хорольська” (вх. № 12128 від 29.12.2018), в якому проти позову заперечує, посилаючись на відсутність доказів фактичного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не розробив нормативно - грошову оцінку земельної ділянки, яка є обов'язковою при поновленні договорів оренди та передачі земельних ділянок в оренду, яку він зобов'язався розробити, внаслідок чого не було досягнуто істотних умов договору. До того ж, позивач не звернувся до суду у місячний термін після закінчення строку дії договору щодо оскарження не укладення додаткової угоди.
Крім того, відповідач зазначає, що договір оренди не може бути пролонгований, оскільки змінилася площа земельної ділянки та кадастровий номер, тобто змінився об'єкт, у зв'язку з тим, що на спірну земельну ділянку надані дозволи на розробку проектів землеустрою учасникам антитерористичної операції.
22.01.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 604), в якій позивач вказує, що зважаючи на дійсну дату реєстрації договору оренди землі (18.01.2012) строк дії останнього встановлено до 18 січня 2017 року, відповідно, і лист - повідомлення позивача від 17.05.2016 № 898 про заявлення ним свого переважного права, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі, подано в межах строку, передбаченого Законом та пунктом 8 договору. Вважає вимогу про проведення нормативної грошової оцінки землі, як умови для поновлення договору оренди, незаконною.
Крім того, як зазначає відповідач, позивач не надав доказів на підтвердження того, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 5324885400:00:030:0052 змінилася шляхом поділу на менші ділянки.
26.02.2019 від позивача надійшло клопотання, яким позивач повідомив про те, що ТОВ "Агрофірма Хорольська" змінила найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ "Агрофірма "Хорольська".
Розглянувши матеріали справи, суд
01 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Зоря" (припинило свою діяльність внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська") та Хорольською районною державною адміністрацією Полтавської області укладено договір оренди № 107, відповідно до якого, Орендодавець передав в оренду позивачу із земель запасу земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 24,4881 га кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
Земельна ділянка передана позивачу згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.01.2012.
Відповідно до пункту 8 договору оренди землі договір укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору Орендар (позивач) має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар (позивач) повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з пунктом 43 договору оренди землі, договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір оренди землі зареєстровано у Відділі Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області 18.01.2012 про що вчинено запис № 532480004001658.
Отже, кінцевою датою дії договору оренди землі є 18.01.2017.
Як стверджує позивач протягом дії договору оренди землі він добросовісно користувався земельною ділянкою, відповідно до її цільового призначення та належним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, тому керуючись правом наданим йому частинами 1 та 2 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, 17.05.2016 (до закінчення строку дії договору оренди землі) позивач звернувся до відповідача, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення, з листом № 898 про поновлення строку дії договору оренди землі та надав додаткову угоду, відповідно до якої запропонував поновити строк дії договору оренди землі на 10 років. Всі інші умови залишені без змін.
У відповідь на лист позивача, відповідач листом № 27-16-7777.3-4910/2-16 від 23.06.2016 запропонував орендну плату у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки 1 гектара відповідного сільськогосподарського угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації та термін дії договору 7 років. Також, в своєму листі відповідач запропонував позивачу провести за власний рахунок нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Листом № 1743 від 23.09.2016 позивач погодився з умовами, запропонованими відповідачем, а саме: поновити договір оренди землі терміном на 7 років та встановити орендну платі у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки 1 гектара відповідного сільськогосподарського угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації. Також, позивач зобов'язався провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
У відповідь на лист позивача, відповідач листом № 27-16-7777.5-7803/2-16 від 08.11.2016 запропонував позивачу орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки 1 гектара відповідного сільськогосподарського угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації та термін дії договору 7 років.
Листом № 2357 від 07.12.2016 позивач погодився з умовами оренди, запропонованими відповідачем в листі № 27-16-7777.5-7803/2-16 від 08.11.2016 та надав відповідну додаткову угоду до договору оренди землі.
У відповідь на лист позивача, відповідач листом №27-16-7777.31-8741/2-16 від 19.12.2016, також запропонував позивачу за власний рахунок розробити агрохімічний паспорт земельної ділянки та долучити його до поданих документів.
Листом № 108 від 18.01.2017 позивач виконав зазначені вимоги та надав відповідачу копію Матеріалів обстеження сільськогосподарських угідь земельної ділянки на території Староаврамівської ради Хорольського району Полтавської області від 04.01.2017 на земельну ділянку.
Натомість, у відповідь на цей лист позивача, відповідач у листі від 09.02.2017 вих. №19-16-0.332-951/2-17 зазначив наступне: “Відповідно до статті 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором . але пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі. Відповідно до прикінцевих положень вищезазначеного договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. У договорі зазначена дата державної реєстрації: 18 січня 2011 року. Відповідно до пункту 8 договору оренди, договір укладено на 5 років. Отже, строк договору оренди землі № 118 зареєстрованого у відділі Держкомзему у Хорольському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 січня 2011 року за №532480004001658 закінчився 18 січня 2016 року. У зв'язку з тим, що подано клопотання стосовно продовження терміну дії договору оренди землі № 107 пізніше, визначеного чинним законодавством терміну письмового звернення про намір продовжити його дію, договір оренди землі № 107, зареєстрований у відділі Держкомзему у Хорольському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 січня 2011 року за № 532480004001658 є недійсним. Враховуючи викладене, поновлення вищевказаного договору оренди землі є неможливим”.
Листом від 28.02.2017 № 457 позивач надав відповідачу пояснення, що зазначена у примірнику договору оренди землі Орендаря дата реєстрації - 18 січня 2011 року є помилковою, оскільки це є опискою державного реєстратора, яку він допустив при заповненні реєстраційних реквізитів. Також, позивач наголосив, що реєстрація договору № 107 ніяк не могла відбутися у січні 2011 року, зважаючи на дату укладення договору - 01 червня 2011 року і розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки, прийняте Хорольського державною адміністрацією 05 травня 2011 року. На підтвердження вказаного позивачем надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5304612602016 сформований 21.09.2016 Відділом Держгеокадастру у Хорольському районі (№ 1743 від 23.09.2016), в якому вказана дійсна дата реєстрації 18 січня 2012 року.
Зважаючи на дійсну дату реєстрації договору оренди землі (18.01.2012) строк дії останнього встановлено до 18 січня 2017 року, відповідно, і лист-повідомлення позивача від 17.05.2016 № 898 про заявлення ним свого переважного права, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України “Про оренду землі” подано в межах строку, передбаченого законом та пунктом 8 самого договору.
Як зазначає позивач, на вказаний лист позивача, відповіді від відповідача не надходило, надісланий примірник додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 107, на узгоджених сторонами умовах, відповідач не підписав.
Позивач вважає дії відповідача незаконними, оскільки останній безпідставно ухиляється від укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 107 на погоджених сторонами умовах та такою, що порушує законні права позивача.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з статтею 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у частинах 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, друга - у частині 6 вказаної статті.
За змістом частин 1-5 вказаної статті, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом вказаної статті Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Як встановлено судом, на виконання вимог вказаної норми та умов договору оренди землі позивач своєчасно (17.05.2016) до закінчення строку дії договору оренди землі листом № 898 повідомив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про намір поновити договір оренди та надав додаткову угоду.
При цьому як убачається з наданих доказів, позивач, в період з 18.01.2017 та до фактичного поділу земельної ділянки площею 24,4881 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , законно здійснював користування та сільськогосподарський обробіток земельної ділянки та вносив плату за землю.
З огляду на текст позовної заяви та її прохальну частину, суд вважає, що позивачем було ініційовано механізм поновлення строку договору оренди, встановлений саме частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами статей 641-642 вказаного Кодексу визначено порядок подання пропозиції до укладення договору (оферта) та її прийняття (акцепт). Так, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, а відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Наслідком реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є або продовження договору у зв'язку з погодженням між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому у випадку не укладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді і таке право реалізовується шляхом подання позову про визнання додаткової угоди до договору оренди про продовження строку його дії - укладеною.
Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до статей 79 та 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
Як убачається з матеріалів справи на спірну земельну ділянку надані дозволи на розробку проектів землеустрою учасникам АТО, а також відповідними наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передані відповідні ділянки площею 2,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність учасникам АТО: громадянам ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 Ю.М., ОСОБА_3 Я.М., Маслюку П.В., Маслюку С.В., Борисову О ОСОБА_4 С. Крім того, на виконання рішень суду щодо виділення земельної ділянки частки (паю) надані дозволи на розробку проекту землеустрою громадянам Крижці С.М., Комаренку Т.В., Думничу Н.А. (копії зазначених документів в матеріалах справи, а. с. 121-151).
Вказані накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та рішення суду є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані.
Отже, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 24,4881 га кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, як об'єкт цивільних прав, була поділена та утворено нові земельні ділянки, які передано у власність іншим особам - учасникам АТО.
Відповідно до відомостей публічно-кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 : НОМЕР_3 площею 24,4881 га відсутня.
Як встановлено частиною 14 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Наведеної правової позиції викладеної в Постанові від 25 травня 2016 року №3-312гс16), відповідно до якої, зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, що відбулося в справі, після укладення договору оренди земельних ділянок, унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому частинами 1, 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Верховний Суд України дійшов висновку, що підстави для визнання переважного права на поновлення договору оренди та поновлення його на підставі статті 33 Закону України “Про оренду землі” відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити. При цьому, слід зазначити, що причини зміни площі земельної ділянки значення не мали.
Враховуючи припинення існування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324885400:00:030:0052, площею 24,4881 га, вимога про поновлення договору оренди землі є безпідставною.
За таких обставин суд відмовляє в позові.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 27.05.2019
Суддя Д.М. Сірош