79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.05.2019 Справа № 914/221/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист»
до відповідача Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича»
про стягнення 399367,88 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився;
від відповідача Галайський О.В.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» до відповідача Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» про стягнення 399367,88 грн.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.
Позивач явку представника в судове засідання 16.05.2019р. не забезпечив. Позивач у поданій відповіді (вх.№18229/19 від 06.05.2019р.) на відзив просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника на підставі матеріалів, що містяться у даній справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2019р. проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві (вх.№13901/19 від 03.04.2019р.) на позовну заяву, в якому Фермерське господарство «Кільгана Івана Степановича» просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2019р. проти позову заперечив з підстав, що викладені у клопотанні (вх.№18278/19 від 07.05.2019р.) про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з відсутністю предмета спору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши заперечення представника відповідача, суд встановив таке.
02.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» (продавець) та Фермерським господарством «Кільгана Івана Степановича» (покупець) укладено договір №02/05/18-К-АР, відповідно до умов якого продавець зобов?язується передати, а покупець зобов?язується прийняти та сплатити вартість агрохімічної продукції, продукції виробничого призначення (засобів захисту рослин, насіння), іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій до нього).
02.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» (постачальник) та Фермерським господарством «Кільгана Івана Степановича» (покупець) укладено договір №02/05/18-К-АР-Д, відповідно до умов якого постачальник зобов?язується передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а саме: мініральне добриво, мікродобриво, а покупець зобов?язується прийняти товар та провести оплату за нього.
Згідно з п.3.1. договору №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р., товар продається на умовах здійснення часткової передоплати та/або товарного кредиту (відстрочення кінцевого розрахунку). Умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.
Відповідно до специфікації №9 від 14.08.2018р. до договору №02/05/18-К-АР від 02.05.2019р. на суму 304867,68 грн., покупець зобов?язаний сплатити 100% вартості товару до 15.09.2018р.
Згідно з п.3.5. договору №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р., покупець зобов?язаний, здійснюючи оплату за товар, вказувати у призначенні платежу конкретне зобов?язання, тобто номер та дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури на оплату товару, в рамках яких здійснюється оплата. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд визначити за яким рахунком зарахувати оплату покупця.
Пунктом 3.3. договору №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р. передбачено, що оплата конкретної партії товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у договорі, оплати в розмірі вартості партії товару, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 5 (п?яти) банківських днів з моменту отримання покупцем даної партії товару, якщо інший термін та/або порядок оплати партії товару не вказаний у відповідній специфікації.
Відповідно до специфікації №5 від 08.08.2018р. до договору №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2019р. на суму 70873,56 грн., покупець зобов?язаний сплатити 100% вартості товару до 31.10.2018р.
Згідно з п.3.5. договору №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р., у платіжному дорученні на оплату товару покупець зобов?язаний зазначити дату і номер договору, дату і номер рахунку-фактури виставленого постачальником, призначення платежу (оплата вартості товару), за якими здійснюється оплата.
Як зазначає позивач, він на виконання вказаних договорів поставив відповідачу товар на суму 304867,68 грн. - відповідно до специфікації №9 від 14.08.2018р. та на суму 70873,56 грн. - відповідно до специфікації №5 від 08.08.2018р.
Позивач стверджує, що поставлений товар відповідно до специфікації №9 від 14.08.2018р. на суму 304867,68 грн. відповідачем не оплачено, а товар відповідно до специфікації №5 від 08.08.2018р. на суму 70873,56 грн. відповідачем оплачено частково, залишивши неоплаченим товар по вказаній специфікації, вартість якого складає 13593,10 грн.
Відповідно позивач стверджує, що сума неоплаченого відповідачем товару складає 318460,78 грн., з яких 304867,68 грн. - заборгованість за договором №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р. (специфікація №9 від 14.08.2018р.) та 13593,10 грн. - заборгованість за договором №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р. (специфікація №5 від 08.08.2018р.).
Пунктами 5.4., 5.5 договору №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р. та пунктами 5.3., 5.6. договору №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р. передбачено, що за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов?язання щодо своєчасної оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі 25% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем (відповідно до специфікації до договору) та 48% річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати.
Отже позивачем на підставі умов договору та чинного законодавства за порушення строків оплати поставленого товару нараховано відповідачу 42414,75 грн. - пені та 38492,35 грн. - відсотків річних.
Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 399367,88 грн., з яких 318460,78 грн. - основна заборгованість, 42414,75 грн. - пеня та 38492,35 грн. - відсотки річних.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив (вх.№13901/19 від 03.04.2019р.) на позовну заяву, в якому Фермерське господарство «Кільгана Івана Степановича» просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві відповідач зазначає про те, що актом №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2018р. сторонами було проведено залік своїх зустрічних однорідних вимог, що випливають із договору №0008/01-Ф від 08.05.2018р. та договорів №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р. та №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р., відповідно до якого заборгованість відповідача становила 13593,10 грн.
При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що після підписання сторонами акту №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2018р., ним було здійснено оплати на користь позивача на суму 1681805,20 грн.
А тому, як стверджує відповідач, з огляду на те, що станом на дату підписання акту №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2018р. заборгованість становила 13593,10 грн., а також з огляду на те, що після підписання вказаного акту №1 позивачем було здійснено поставку на суму 304867,68 грн. (видаткова накладна від 04.10.2018р.), а 10.10.2018р. відповідачем було проведено оплату на суму 1681805,20 грн., то на думку відповідача у нього відсутня заборгованість, що є предметом спору у даній справі, адже сума оплати значно перевищує суму поставки.
Також, відповідач проти позову заперечив, подавши клопотання (вх.№18278/19 від 07.05.2019р.) про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з відсутністю предмета спору.
В поданому клопотанні відповідач зазначає, що ним було надіслано на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Як вбачається із заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, між боржником - Фермерським господарством «Кільгана Івана Степановича» та кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» було укладено аграрну розписку від 02.05.2018р., яка встановлює безумовне зобов?язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 3109293,00 грн. в строк не пізніше 20.08.2018р.
Відповідно до п.1 аграрної розписки, вона надається боржником на виконання ним зобов?язання за договором купівлі-продажу №02/05-18-К-АР від 02.05.2018р. та договором поставки №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р., договором купівлі-продажу №05-03-Л-ЧП від 10.05.2016р., договором купівлі-продажу №10-03-Л-К від 03.10.2016р.,договором купівлі-продажу №04-07-Л-ЧП від 05.04.2017р., договором купівлі-продажу №05-12-Л-К від 23.05.2017р., договором купівлі-продажу №04/05/18-К-АР від 02.05.2018р.
У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач зазначає, що ним було перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 5471489,52 грн., які були достатніми для погашення зобов?язань згідно з фінансовою аграрною розпискою та зобов?язань по договорах №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р. та №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р.
Враховуючи наведене відповідач просить закрити провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши заперечення представника відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» (продавець) та Фермерським господарством «Кільгана Івана Степановича» (покупець) укладено договір №02/05/18-К-АР та договір №02/05/18-К-АР-Д.
Факт поставки (продажу) позивачем відповідачу товару за вказаними договорами підтверджується видатковою накладною №10-00099 від 04.10.2018р. на суму 304867,68 грн. та видатковою накладною №9-00043 від 04.09.2018р. на суму 70873,56 грн.
Тобто, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару по вказаних договорах на загальну суму 375741,24 грн. Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, сума основного боргу становить 318460,78 грн., докази сплати якої в матеріалах справи відсутні.
Щодо заперечень відповідача, які зазначені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
Так, відповідач стверджує, що ним 10.10.2018р. було здійснено оплату на користь позивача на суму 1681805,20 грн., яких було достатньо для погашення заборгованості в розмірі 13593,10 грн., яка була встановлена актом №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2018р., а також для оплати поставки на суму 304867,68 грн., яка була здійснена відповідно до видаткової накладної від 04.10.2018р.
Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити здійснення відповідачем 10.10.2018р. оплати в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13593,10 грн., яка була встановлена актом №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2018р., а також в рахунок погашення заборгованості в розмірі 304867,68 грн., що виникла на підставі неоплати видаткової накладної від 04.10.2018р.
Щодо заперечень відповідача, які зазначені у клопотанні про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Так, в матеріалах справи міститься заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.05.2019р., що була адресована позивачу, в якій зазначено, що Фермерським господарством «Кільгана Івана Степановича» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» перераховано кошти в сумі 5471489,52 грн., яких було достатньо для погашення заборгованості згідно з фінансовою аграрною розпискою та заборгованості по договорах №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р. та №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази призначення цих коштів чи докази які б могли підтвердити здійснення відповідачем оплати з цих коштів, зокрема, в рахунок погашення заборгованості саме по договорах №02/05/18-К-АР від 02.05.2018р. та №02/05/18-К-АР-Д від 02.05.2018р. Водночас, в матеріалах справи взагалі відсутні належні докази фактичного перерахування відповідачем вказаної суми на рахунок позивача.
Таким чином, суд не вбачає підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог у процесі судового розгляду справи та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 399367,88 грн., з яких 318460,78 грн. - основна заборгованість, 42414,75 грн. - пеня та 38492,35 грн. - відсотки річних, є обґрунтовані не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 5990,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11484 від 30.01.2019р.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 5990,53 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» (81467, Львівська область, Самбірський район, село Велика Білина, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» (21029, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 122, ідентифікаційний код 37898486) 318460,78 грн. - основного боргу, 42414,75 грн. - пені, 38492,35 грн. - відсотків річних та 5990,53 грн. - судового збору.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.05.2019р.
Суддя Петрашко М.М.