ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 травня 2019 року Справа № 913/632/17
Провадження № 18/913/170/19
За позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства молоді і спорту України, м. Київ
до 1-го відповідача - Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
2-го відповідача - Публічного акціонерного товариства «РВС Банк», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про визнання недійсними рішення та договору іпотеки
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання Сокрута Н.М.
У засіданні брали участь:
від прокуратури: Хряк О.О. - прокурор, посвідчення № 028256 від 15.08.2014;
від позивача: представник не прибув;
від 1-го відповідача: представник не прибув;
від 2-го відповідача: Бровко О.М. - адвокат, довіреність № 2323/19 від 15.03.2019;
від 3-ої особи: представник не прибув;
Керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України заявлено позовні вимоги:
- про визнання недійсними п.п. 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецктеплокомуненерго»;
- про визнання недійсним договору іпотеки від 07.09.2005, укладеного між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та Сєвєродонецькою міською радою Луганської області, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Єпіфанцевою Н.В. 07.09.2005 за реєстровим номером 4083.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на положення статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 1, 14 Закону України "Про іпотеку", статей 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», статей 4, 6, 10, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 1, 6, 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»; перевищенням повноважень Сєвєродонецькою міською радою під час прийняття спірного рішення та укладення договору іпотеки, оскільки в іпотеку було передано майно, що належить до об'єктів загальнодержавного значення, і не підлягає приватизації та передачі в іпотеку.
Позивач - Міністерство молоді та спорту України у письмових поясненнях вказав, що Законом України «Про фізичну культуру та спорт», Положенням про Міністерство молоді та спорту України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220, не передбачено повноважень міністерства у спірних правовідносинах; за змістом підпункту 35 пункту 4 зазначеного Положення Міністерство молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за ефективністю використання спортивних споруд, однак за інформацією із Електронного реєстру спортивних споруд України, будівля Льодового палацу спорту м. Сєвєродонецька перебуває у комунальній власності, а органом управління є відділ у справах сім'ї, молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради. Отже, з огляду на вимоги законодавства Міністерство молоді та спорту України може розпоряджатися тільки тим майном, яке належить до сфери його управління.
1-й відповідач - Сєвєродонецька міська рада Луганської області листом б/н від 25.05.2018 повідомила суд, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
2-й відповідач - ПАТ «РВС Банк» проти представництва прокурором інтересів держави в суді заперечував та просив суд залишити позов прокурора без розгляду.
2-й відповідач АТ «РВС Банк» відзивом на позовну заяву від 03.05.2018 та поясненнями від 23.04.2019 проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість; зазначив, що на час прийняття спірного рішення та оспорюваного договору будівля Льодового палацу спорту перебувала у комунальній власності, не належить до переліку, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», фінансується із місцевого бюджету, тому Сєвєродонецька міська рада правомірно розпорядилася цим майном, передавши його в іпотеку, з метою забезпечення зобов'язань комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго»;
2-й відповідач подав заяву про застосування позовної давності.
Прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності.
3-тя особа - Відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради заявою від 05.05.2018 №245 підтримала позовні вимоги прокурора.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.07.2018 позов прокурора було задоволено. Визнано недійсними пункти 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005, визнано недійсним договір іпотеки від 07.09.2005, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і Сєвєродонецькою міською радою.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 рішення господарського суду Луганської області у справі № 913/632/17 від 09.07.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26.02.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 та рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2018 у справі № 913/632/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Верховний Суд у вказаній постанові (крім іншого) зазначив, що судами не було достеменно з'ясовано, у чому саме полягає порушення інтересів держави, зважаючи на те, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України, зокрема про визнання недійсним договору від 07.09.2005, стороною якого (договору) зазначене міністерство не є; до того ж будівля Льодового палацу спорту (за висновком судів, і це підтверджено самим Міністерством молоді та спорту України у письмових поясненнях) перебуває саме у комунальній власності та на балансі відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради, а Законом України «Про фізичну культуру та спорт», Положенням про Міністерство молоді та спорту України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220, як наголосило міністерство, не передбачено здійснення ним повноважень у спірних правовідносинах.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019, справу передано на розгляд судді Корнієнко В.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.04.2019 справу № 913/632/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
Представники позивача, 1-го відповідача та 3-ї особи в судове засідання не прибули; останні були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників прокуратури та 2-го відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду за таких підстав:
Прокурором у позовній заяві було вказано наступне:
- 31.08.2005 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є 2-й відповідач) і КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» - позичальником укладено кредитний договір № 249-К/30, за умовами якого банк надає позичальникові грошові кошти у виді кредитної лінії на умовах строковості, платності, повернення, забезпеченості та цільового характеру використання з лімітом фінансування 5 000 000,00 грн із 08.09.2005, 7 000 000,00 грн - із 01.02.2006 і кінцевим терміном повернення не пізніше 07.09.2007, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти, інші платежі у порядку та строки, встановлені кредитним договором;
- Сєвєродонецькою міською радою Луганської області 09.08.2005 прийнято рішення № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецктеплокомуненерго»;
- пунктом 1 вказаного рішення надано дозвіл директору КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» Головко Ю. О. на підписання кредитного договору, договору застави, додаткових угод до нього та інших супутніх документів;
- пунктом 2 цього рішення Сєвєродонецькій міській раді надано право виступити майновим поручителем за виконання КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» своїх зобов'язань у повному обсязі, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій, можливих санкцій та інших платежів за кредитним договором між КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» та АКБ «ТАС-Комерцбанк»;
- пунктом 3 зазначеного рішення Сєвєродонецькою міською радою надано згоду на заставу банку для забезпечення виконання обов'язків за зазначеним кредитним договором власності територіальної громади м. Сєвєродонецька - комплексу Льодового палацу спорту, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, оціночна вартість якого станом на 30.04.2005 становить 10 170 539 грн;
- у забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 07.09.2005 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" і територіальною громадою міста Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради укладено іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі за № 4083; посвідчено приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Н. В. та одночасно накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна, а саме будівлі Льодового палацу спорту, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, що належить на праві власності територіальній громаді міста Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради, до припинення договору іпотеки;
- відповідно до пункту 2 зазначеного договору іпотеки, у забезпечення виконання основного зобов'язання Сєвєродонецька міська рада передає в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк" належне на праві власності майно: будівлю Льодового палацу спорту, буд. 28 по вул . Маяковського , у м. Сєвєродонецьку Луганської області ;
- прокурором пред'явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства молоді і спорту України (далі - Міністерство);
- підставами звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства молоді і спорту України, є бездіяльність Міністерства - не вжиття цивільно-правових заходів щодо визнання недійсними спірних рішення Сєвєродонецької міської ради та іпотечного договору, що призводить до порушення економічних інтересів держави;
- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є порушення інтересів держави, які викликані незаконною передачею спортивної споруди - будівлі Льодового палацу спорту, яка відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» має загальнодержавне значення, що ослаблює економічні основи держави, викликає обмеження можливості реалізації державної політики у сферах фізичної культури і спорту;
- вибуття будівлі Льодового палацу спорту з комунальної власності підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, яким згідно ст. 142 Конституції України, в тому числі, є нерухоме майно, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селиш, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.
Судом встановлено, що вищевказана будівля Льодового палацу спорту, на момент пред'явлення прокурором даного позову, перебувала у власності територіальної громади м. Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради (комунальна власність), що підтверджується, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.08.2005 (т. 1, а.с. 144), витягом із Реєстру прав власності на нерухоме майно, який видано Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації від 09.08.2005 за № 8001124, реєстраційний № 11659743, п. 2.1. Статуту Льодового палацу спорту (т. 1, а.с. 52-62), листом комітету з фізичної культури та спорту Сєвєродонецької міської ради від 19.08.2005 № 256 (про те, що комітет з фізичної культури та спорту Сєвєродонецької міської ради прийняв на свій баланс майновий комплекс Льодового палацу спорту) (т. 1, а.с. 145) та визнано усіма учасниками справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Аналіз частин 3 та 4 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.
Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні сторону (відповідного суб'єкта владних повноважень), в даному випадку Міністерство, яке, на думку прокурора, всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.
Оспорюваний іпотечний договір було укладено щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, яке перебувало у комунальній власності територіальної громади міста Сєвєродонецька, при цьому норми права, на які послався прокурор, не передбачають повноважень Міністерства молоді та спорту України здійснювати розпорядження, управління майном, що перебуває у комунальній власності та не відносить таке майно до сфери управління Міністерства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон), систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону, основними завданнями центральних органів виконавчої влади є управління об'єктами державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Системний аналіз Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» дає підстави для висновку, що центральні органи виконавчої влади можуть звертатись до суду із позовами щодо об'єктів державної власності, які перебувають в управлінні таких центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту: організовує та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності;
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування в межах повноважень здійснюють контроль за ефективністю використання спортивних споруд.
Пунктом 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України встановлено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання.
Згідно з підпунктом 35 пункту 4 Положення про Міністерство молоді га спорту України, Міністерство відповідно до покладених на нього завчань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за ефективністю використання спортивних споруд.
З метою виконання Міністерством своїх повноважень щодо контролю за ефективністю використання спортивних споруд, останнім було прийнято Наказ № 663 від 13.02.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.03.2018 за № 273/31725 «Про затвердження форми журналу обліку використання спортивної споруди та Порядку його ведення». Аналіз зазначеного Наказу дає підстави для висновку, що контроль за ефективністю використання спортивної споруди не пов'язаний з функцією управління (розпорядження) цими об'єктами.
Таким чином, чинне законодавство не наділяє Мінмолодьспорту повноваженнями щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на дату прийняття оспорюваного рішення; надалі Закон наводиться також у цій редакції), органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 вказаного Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності та затвердження відповідних договорів, відноситься виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад (ст. 26 вказаного Закону).
Прокурор у позовній заяві не обґрунтував та не подав доказів, що Міністерства молоді та спорту України (позивач) має повноваження на управління (розпорядження) Льодовим палацом спорту.
Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наступне:
« 4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.».
На думку суду, керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури, звертаючись до господарського суду Луганської області з даним позовом не обґрунтував наявність підстав представництва в суді інтересів держави в особі Мінмолодьспорту, не обґрунтував можливості останнім самостійно представляти власні інтереси у спірних правовідносинах, і відповідно, не обґрунтував та не довів, що Міністерство не здійснює або неналежним чином здійснює свої владні повноваження.
Згідно з абз. 7 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 № 7, якщо прокурор, що звертається до господарського суду в інтересах держави або громадянина, у позовній заяві не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави або громадянина в суді, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК (в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом) (п.п 1, 4 ч. 5 ст. 174 ГПК в чинній на даний час редакції). У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу (в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом) (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 226 ГПК в чинній на даний час редакції).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Процесуальна дієздатність - здатність особи здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
За таких обставин, позов прокурора слід залишити без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Позовна заява залишена судом без розгляду в зв'язку з тим, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Разом з цим, як встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Відповідного клопотання від прокуратури не надходило.
Тому, судовий збір в сумі 3200 грн прокуратурі Луганської області не повертається, але може бути повернений ухвалою суду за її клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Залишити без розгляду позов керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області про визнання недійсними рішення Сєвєродонецької міської ради та договору іпотеки.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
21 травня 2019 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено 27 травня 2019 року.
У відповідності до ст. 254 ГПК України ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя В.В. Корнієнко
Надрук. 7 прим.:
1 - до справи;
2 - Сєвєродонецькій місцевій прокуратурі (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. 8 Березня, 2) - рекоменд. з повідомл.
3 - прокуратурі Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4) - рекоменд. з повідомл.
4 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 4) - рекоменд. з повідомл.
5 - І-му відповідачу (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульв. Дружби Народів, 32) - рекоменд. з повідомл.
6 - ІІ-му відповідачу (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58) - рекоменд. з повідомл.
7 - Відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 33) - рекоменд. з повідомл.